Справа № 199/8419/19
(3/199/3456/19)
іменем України
20.11.2019 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 06.10.2019 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слідує, що 06.10.2019 об 11:25 годині по Донецькому шосе в місті Дніпрі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 525», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці ока не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці, підвищена жвавість. Від огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину за ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав, пояснивши, що у вказану дату та час він дійсно керував транспортним засобом, але був тверезий, не мав ознак наркотичного сп'яніння, оскільки наркотичні засоби він ніколи не вживав.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Приймаючи до уваги невизнання ОСОБА_1 своєї вини, який заперечував наявність у нього на момент його зупинки ознак наркотичного сп'яніння, суд викликав для допиту свідків, зазначених в змісті протоколу про адміністративне правопорушення, тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки долучені до справи письмові пояснень вказаних свідків не мають відомостей щодо ознак сп'яніння, з якими, начебто, перебував водій ОСОБА_1 , і якого саме: алкогольного, наркотичного чи іншого виду сп'яніння, приймаючи до уваги відсутність оголошення цих ознак працівником поліції при свідках, що унеможливлює встановлення таких ознак з відеозапису з нагрудної камери спостереження працівника поліції, переглянутої в судовому засіданні.
Крім того, письмові пояснення свідка ОСОБА_3 не містить також і відомостей щодо дати, часу та місця, коли і де вказаний свідок був очевидцем певних подій.
Проте свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду не з'явилися, а тому слід констатувати, що письмові пояснення даних свідків не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях не зазначили ознак сп'яніння, з якими перебував водій ОСОБА_1 , і якого саме: алкогольного, наркотичного чи іншого виду сп'яніння.
Оскільки письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не містять відомостей щодо ознак сп'яніння у водія ОСОБА_1 , а інших відомостей щодо таких ознак, до справи не долучено, слід дійти висновку, що з наявних матеріалів справи неможливо встановити, чи були підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебував з ознаками наркотичного сп'яніння, при цьому через відсутність даних відомостей, їх також неможливо зіставити з тими ознаками сп'яніння, що зазначені в змісті протоколу про адміністративне правопорушення, та, таким чином, перевірити обґрунтованість вимог співробітників поліції для проходження водієм відповідного огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, виклад обставин, які на думку працівників поліції свідчили про необхідність проведення огляду водія на стан сп'яніння, не підтверджується наявними доказами, а тому є таким, що суперечить встановленому ст. 266 КУпАП порядку проведення огляду на стан сп'яніння.
Інші докази, які б підтверджували, визначенні законом умови для проведення огляду водія на стан сп'яніння, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, за положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП, на поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України покладено обов'язок по відстороненню від керування транспортним засобом осіб, які ними керують і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість руху.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання вимог коментованої норми закону при складанні відносно водія ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відомостей про відсторонення водія від керування транспортним засобом не має, незважаючи на те, що водію у вину ставиться факт керування транспортним засобом при наявності у нього ознак наркотичного сп'яніння.
Враховуючи вищевикладене слід зазначити, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, але працівники поліції, всупереч цих вимог, не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі на обґрунтування складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, викладене надає обґрунтовані підстави дійти висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що вказує на відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: В.О.Лисенко