вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" листопада 2019 р. Справа№ 910/2123/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Яковлєва М.Л.
за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 14.11.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та заступника військового прокурора Центрального регіону України
на рішення Господарського суду міста Києва
від 10.07.2019 (повний текст складено 22.07.2019)
у справі №910/2123/19 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі:
1) Кабінету Міністрів України
2) Міністерства оборони України
до 1) Установи "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд"
третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України,
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК Партнер",
третя особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2: ПрАТ "Фінансова компанія "Княгиня Ярославна",
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Київська міська рада
про визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу на частині земельної ділянки,
Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України до Установи "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" про визнання недійсним з моменту укладення договору про будівництво житлового комплексу від 12.08.2016, укладеного між Установою "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" на частині земельної ділянки площею 3,5095 га з кадастровим номером 8000000000:63:389:0004 та земельної ділянки площею 0,8628 га з кадастровим номером 8000000000:63:389:0025 на підставі ст.ст. 16, 21, 203, 207, 215 ЦК України.
Відповідач-2 проти позову заперечував, зазначаючи у відзиві на позов про те, що Установа "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України відповідно до Положення Установа "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України може самостійно здійснювати господарську діяльність, в тому числі у сфері капітального будівництва, виступати його замовником. Відповідач-2 вказував про те, що рішення Київської міської ради №473/2934 від 24.11.2005 "Про передачу Установі "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м.Києва" та договір оренди від 13.11.2006 є чинними і діючими на теперішній час, а тому жодні підстави для визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу від 12.08.2016, що був укладений між Установою "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" відсутні.
У письмовому поясненні, наданому суду першої інстанції, позивач-1 повністю підтримав позовні вимоги прокурора та просив їх задовольнити.
20.03.2019 прокурором через канцелярію місцевого господарського суду надано заяву про зміну предмету позовної заяви (якою фактично змінено не предмет позову, а підстави позовної заяви), при цьому, прокурором залишено позовні вимоги без змін, а саме: про визнання недійсним з моменту укладення договору про будівництво житлового комплексу від 12.08.2016, укладений між Установою "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд".
Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між сторонами договір про будівництво житлового комплексу від 12.08.2016 суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, договір укладено за відсутності правових підстав для розпорядження військовим майном (землями оборони). На думку прокурора, замовником будівництва житла має бути Міністерство оборони України. Прокурор стверджував, що позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору є похідними від позовних вимог прокурора у справі №910/4250/17, в якій прийнято остаточне судове рішення, яким було встановлено, що рішення Київської міської ради №473/2934 від 24.11.2005 "Про передачу Установі "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м.Києва" прийняте Київською міською радою поза межами наданих їй повноважень. Також, однією із підстав для визнання оспорюваного договору недійсним прокурором зазначено про те, що оспорюваний договір не містить істотних умов, зокрема, строків виконання робіт та загальної площі новозбудованого житла, яке підлягає передачі відповідачу-1. Прокурор стверджував, що вилучення з порушенням земельного законодавства земель оборони, зміна їх цільового призначення та передача у власність, порушує права та інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України, як власника земель даної категорії, а тому на підставі ст.ст. 16, 21, 203, 207, 215 ЦК України прокурор просив визнати недійсним оспорюваний договір.
Відповідач-2 проти позову заперечував, посилаючись на відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
У письмовому поясненні, наданому суду першої інстанції, позивач-2 повністю підтримав позовні вимоги прокурора та просив їх задовольнити.
У письмовому поясненні, наданому суду першої інстанції, третя особа-1 повністю підтримала позовні вимоги прокурора та просила їх задовольнити.
У письмовому поясненні, наданому суду першої інстанції, третя особа-2 заперечувала проти позову, зазначаючи про те, що в поданій позовній заяві не наведено жодних доказів, які б підтверджували, що договір про будівництво житлового комплексу від 12.08.2016 не відповідає вимогам закону, а також не вказано жодної норми законодавства, яка б вказувала про недійсність вказаного правочину, тому, на думку третьої особи-2, зазначений договір не може бути визнаний судом недійсним.
У письмовому поясненні, наданому суду першої інстанції, третя особа-4 заперечувала проти позову, посилаючись на відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2019 в позові відмовлено повністю.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що прокурором та позивачами не доведено наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного договору недійсним; права позивачів, за захистом яких прокурор звернувся до суду, не порушено відповідачами.
Не погодившись з рішенням суду, Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві та заяві про зміну предмету позову, та письмових поясненнях третьої особи-1, наданих суду першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/2123/19; призначено розгляд апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду, заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника військового прокурора Центрального регіону України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/2123/19; розгляд апеляційної скарги призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.
У відзиві на апеляційну скаргу заступника військового прокурора Центрального регіону України позивач-1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просить рішення суду залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в них щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.
14.11.2019 через канцелярію суду апеляційної інстанції від відповідача-1 надійшли письмові пояснення, в яких він просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
14.11.2019 через канцелярію суду апеляційної інстанції від третьої особи-1 надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд".
В судове засідання апеляційної інстанції 14.11.2019 представники відповідача-1, третіх осіб-2, -3 не з'явились.
Оскільки явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників учасників справи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідача-1, третіх осіб-2, -3.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.11.2019 представник позивача-1 та позивача-2 підтримав апеляційні скарги, просив суд скарги задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача-2 заперечував проти апеляційних скарг, просив суд залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні представник третьої особи-1 підтримав апеляційні скарги з викладеними у них підстав, просив суд скарги задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні представник третьої особи-4 заперечував проти апеляційних скарг, просив суд залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
24.11.2005 Київською міською радою прийнято рішення №473/2934 "Про передачу Установі "28 управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва" (далі - рішення від 24.11.2005 №473/2934), яким припинено ККЕУ право користування частиною земельної ділянки площею 5,59 га, відведеної відповідно до рішення від 09.08.1948 №17-с, та віднесено земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови.
Пунктами 2 та 3 цього рішення затверджено проект відведення земельних ділянок Установі "28 управління начальника робіт" для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва та передано останній, за умови виконання п.4 даного рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки площею 5,59 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, із них: ділянку № 1, площею 4,72 га; ділянку № 2, площею 0,87 га.
13.11.2006 на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2006 у справі №45/408 між відповідачами було укладено договір оренди земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за №1515, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 22.11.2006 за №63-6-00382 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Відповідно до п.2.1 договору оренди, об'єктом оренди є земельні ділянки, передані Київською міською радою за актом приймання-передачі Установі "28 управління начальника робіт", а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:63:389:0004, площею 4,72 га, та 8000000000:63:389:0025, площею 0,87 га.
Строк дії даного договору становить 5 років (п.3.1 договору).
Відповідно до клопотання Установи "28 управління начальника робіт" від 01.02.2011 про поновлення договору оренди постійна комісія з питань містобудування, архітектури та землекористування висновком від 20.07.2015 №057/12994 до кадастрової справи №А-18969 вирішила поновити вказаний договір оренди без прийняття Київської міською радою відповідного рішення.
Угодою про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., та зареєстрованою в реєстрі за №16, вищевказаний договір оренди був поновлений на 5 років та викладений у новій редакції.
12.08.2016 між Установою "28 Управління начальника робіт" (сторона-1) в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника Безрученка Миколи Івановича, який діє на підставі Положення про Установу "28 Управління начальника робіт" та наказу Міністра оборони України № 6-ДП від 27.03.2015, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" (сторона-2) в особі директора Ящишина М.А., який діє на підставі статуту, з другої сторони, на підставі протоколу оцінки пропозицій відкритих торгів від 16.07.2016 та акцепту пропозиції від 20.07.2016, укладено договір про будівництво житлового комплексу по вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В., зареєстрований в реєстрі за №5343.
Виходячи зі змісту пунктів 1.1.2 - 1.1.6 договору сторона-1 - юридична особа за законодавством України, державна організація Установа "28 Управління начальника робіт" є користувачем земельної ділянки і, в установленому законодавством порядку, має намір реалізовувати право на її забудову. В рамках цього договору сторона-1 є замовником будівництва об'єкту. Сторона-2 - юридична особа за законодавством України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд", яке є стороною даного договору на підставі проведених відкритих торгів, заяви на участь у відкритих торгах від 12 липня 2016 вих. № 186 та протоколу оцінки відкритих торгів від 16 липня 2016 року, забезпечує будівництво об'єкту грошовими коштами, матеріальними цінностями та виконання всього комплексу будівельних робіт, передбачених цим договором. Об'єкт (об'єкт будівництва) - житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Поліська у Дарницькому районі м. Києва, а також будь-які інженерно-технічні споруди та комунікації безпосередньо з ним пов'язані. Земельна ділянка - частина земної поверхні, розташована за адресою: вул. Поліська, у Дарницькому районі міста Києва, яка складається з двох земельних ділянок: розміром 0,8628 га кадастровий номер 8000000000:63:389:0025 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:389:0004 розміром 3,5095 га (далі - земельна ділянка), яка надана в користування стороні-1 на підставі рішення Київської Міської Ради від 24.11.2005 № 473/2934, витягу з протоколу № 10 засідання постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 28.04.2015 р., договору оренди земельних ділянок від 30.11.2006 зареєстрованому в реєстрі за № 1515 та угоди про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016 зареєстрованому в реєстрі за № 16. Будівельний майданчик - територія загальною площею 4,3723 га, межі якої будуть встановлені відповідним актом приймання-передачі будівельного майданчика, що розташована на земельній ділянці, визначеній в п. 1.1.5 цього договору, яка виділяється в установленому порядку для розміщення об'єкту, що будується, а також для розміщення машин, механізмів, матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання, комунікацій, виробничих і санітарно-побутових приміщень, які використовуються в процесі будівництва.
Відповідно до п.2.1 договору сторона-1 делегує стороні-2 право на забудову земельної ділянки (частину функцій замовника будівництва), за що отримує 1550 кв.м квартир на умовах даного договору, а сторона-2 зобов'язується виконати всі необхідні дії для будівництва об'єкту згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Поліська (надалі - об'єкт) на умовах даного договору.
Для реалізації цього договору сторона-1 делегує стороні-2 частину функцій замовника. Обсяг прав та обов'язків, що передаються стороні-2 для виконання функцій замовника будівництва об'єкту, визначено цим договором (п.2.2 договору).
В пункті 2.3 договору визначено, що кожна із сторін діє в межах функцій та обов'язків, визначених даним договором, розділом 3 Положення про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємств що будується) та технічному нагляді (Постанова № 16 Держбуду СРСР від 02.02.1988 року).
Фінансування будівництва об'єкта здійснюється стороною-2. Джерелом фінансування будівництва об'єкту є кошти сторони-2 та залучені кошти фізичних та юридичних осіб. У разі залучення коштів фізичних та/або юридичних осіб сторона-2 діє від свого імені та/або залучає на договірних засадах уповноважені організації для залучення коштів у будівництво, при цьому сторона-2 приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов'язань перед такими особами (п.2.4 договору).
Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього договору не переходить до сторони-2. При цьому, сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі цього договору (п.2.6. договору).
Згідно з п.7.1 договору за делегування права на забудову земельної ділянки (частину функцій замовника будівництва), сторона-1, після введення об'єкту в експлуатацію, отримує у власність частину об'єкту у вигляді окремих квартир економ класу з оздобленням загальною площею 1550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) квадратних метрів. При залишку квадратних метрів, кількість яких не відповідає параметрам однокімнатної квартири, округлення здійснюється в сторону зменшення до площі однієї квартири.
Відповідно до п.7.2 договору, за виконання частини функцій замовника, сторона-2 отримує майнові права, а після закінчення будівництва об'єкта, право власності на частину об'єкту будівництва, за виключенням належної стороні-1, відповідно до п. 7.1 частки.
Пунктом 7.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 15.09.2016) встановлено, що за взаємною згодою сторін, сторона-2 може передати квартири в інших об'єктах будівництва м. Києва та/або Київській області замість квартир в об'єкті. При цьому площа квартир, яка буде передаватись в Київській області визначається шляхом застосування коефіцієнту 1,17 до площі вказаної у п.7.1 договору (коефіцієнт визначається шляхом співвідношення показника опосередкованої вартості одного квадратного метра спорудження житла в м. Києві до показника опосередкованої вартості 1 кв.м спорудження житла в Київській області станом на 01.04.2016). Передача погоджених квадратних метрів в інших новобудовах міста Києва та/або Київської області відбувається шляхом підписання акту прийому-передачі квартир в якому сторони визначають кількість переданих квадратних метрів.
Відповідно до п.7.4 договору протягом 30 (тридцяти) днів з дати отримання комплексного експертного висновку проекту після остаточного корегування проекту стороною-2, сторони складають та підписують акт розподілу об'єкту, який визначає конкретні приміщення, що складають частки сторін в об'єкті. Акт розподілу об'єкту є остаточним документом, що підтверджує права сторін на відповідні приміщення об'єкту, є підставою для оформлення документів про право власності на відповідні квартири (приміщення) об'єкту та не потребує будь-яких інших документів стосовно отримання часток об'єкту відповідним сторонам договору. Після введення об'єкту в експлуатацію, акт розподілу площ коригується у відповідності із даними технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна за умов збереження пропорцій розподілення площ, визначених пунктами 7.1., 7.2. цього договору.
11.03.2008 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 0159-Др.
Предметом спору є визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу від 12.08.2016.
У відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2017, яке залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2017 у справі №910/4250/17 за позовом першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України до Київської міської ради та Установи "28 управління начальника робіт" про визнання недійсним рішення Київської міської ради "Про передачу Установі "28 управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у дарницькому районі м. Києва" №473/2934 від 24.11.2005; визнання недійсним договору оренди від 13.11.2006; визнання відсутності Установи "28 управління начальника робіт" права користування спірними земельними ділянками, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Згідно із ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.?
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, враховуючи, що рішення Київської міської ради "Про передачу Установі "28 управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва" №473/2934 від 24.11.2005 та договір оренди від 13.11.2006 є чинними та дійсними, факт правомірного перебування в користуванні Установи "28 управління начальника робіт" спірних земельних ділянок станом на час укладення оспорюваного договору (12.08.2016) прокурором не спростовано.
Стосовно доводів прокурора про відсутність у Установи "28 Управління начальника робіт" повноважень на укладання оспорюваного договору та відсутність правових підстав для розпорядження вказаним військовим майном (землями оборони), колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 92 ЦК України визначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
За змістом Положення про Установу "28 Управління начальника робіт" (далі-Положення) Установа "28 Управління начальника робіт" є державною госпрозрахунковою установою, яка заснована на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України (органом управління майном).
Метою діяльності Установи є виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, здійснення капітального і поточного ремонтів казармено-житлового фонду та комунальних споруд, капітального будівництва житла, казарм, сховищ, складів та інших, пов'язаних з цим будівельних, ремонтних та пусконалагоджувальних робіт на замовлення Міністерства оборони України, Збройних Сил України та інших замовників - юридичних і фізичних осіб - з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (пункт 2.1. Положення).
Згідно п.2.2 Положення основними напрямами діяльності Установи є, зокрема, здійснення капітального будівництва, експлуатації, реконструкції і ремонту житлового, казарменого та інших фондів, об'єктів і споруд військового та спеціального призначення, вітроелектростанцій, підприємств енергетики, житлових будинків для військовослужбовців та членів їхніх сімей, об'єктів освіти, охорони здоров'я, зв'язку, транспорту, торгівлі, громадського харчування, комунального господарства, культурно-побутового та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, для чого Установа має виконувати частину функцій замовника будівництва та підрядника.
Керівник установи укладає правочини, видає довіреності, відкриває в установах розрахункові (поточні) та інші рахунки (п.6.6 Положення).
Будь-яких обмежень щодо укладання господарських договорів керівником Установи Положення не містить.
Таким чином, Установа "28 Управління начальника робіт" може самостійно здійснювати господарську діяльність, в тому числі у сфері капітального будівництва, виступати його замовником.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, оспорюваний договір не пов'язаний із управлінням та розпорядженням у будь-який спосіб державним майном та укладений в рамках здійснення Установою "28 Управління начальника робіт" господарської діяльності в межах наданих їй повноважень.
Посилання апелянтів на те, що вилучення з порушенням земельного законодавства земель оборони, зміна їх цільового призначення та передача у власність, порушує права та інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України є безпідставними, оскільки оспорюваним договором про будівництво вилучення земель оборони, зміна їх цільового призначення та передача у власність не передбачена.
Також, однією із підстав для визнання оспорюваного договору недійсним прокурором зазначено про те, що оспорюваний договір не містить істотних умов, зокрема, строків виконання робіт та загальної площі новозбудованого житла, яке підлягає передачі відповідачу-1.
Натомість, дані доводи спростовуються змістом оспорюваного договору, зокрема, п.5.1 договору, яким визначено строк виконання робіт по будівництву об'єкту та введення в експлуатацію до 30.10.2021, та п. 7.1 договору, у відповідності до якого сторона-1, після введення об'єкту в експлуатацію, отримує у власність частину об'єкту у вигляді окремих квартир економ класу з оздобленням загальною площею 1550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) квадратних метрів; при залишку квадратних метрів, кількість яких не відповідає параметрам однокімнатної квартири, округлення здійснюється в сторону зменшення до площі однієї квартири.
З огляду на викладене, враховуючи те, що прокурором та позивачами не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного договору недійсним, права позивачів, за захистом яких прокурор звернувся до суду, не порушено відповідачами, а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги заступника військового прокурора Центрального регіону України про визнання недійсним з моменту укладення договору про будівництво житлового комплексу від 12.08.2016 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються судом на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та заступника військового прокурора Центрального регіону України залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/2123/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/2123/19 повернути Господарському суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 20.11.2019.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
М.Л. Яковлєв