Провадження № 11-кп/803/3074/19 Справа № 192/1541/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 листопада 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2019 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, до арешту проживав за адресою: АДРЕСА_1 , судимого останній раз:
-06.05.2015 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ст. ст. 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки 6 місяців; ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.11.2016 року скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.05.2015 року, та направлено в місця позбавлення волі строком на 4 роки,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
встановила:
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні подання ДУ “Солонянська виправна колонія № 21 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 .
Приймаючи таке рішення суд послався на те, що засуджений не довів та не став на шлях виправлення, оскільки будучи неодноразово звільненим умовно-достроково з випробувальним терміном, обов'язки, покладені на нього ст. ст. 75, 76 КК України не виконав, що дає підстави вважати, що той схильний до вчинення злочинів, належних висновків для себе не зробив, а його поведінка та ставлення до праці під час відбування покарання несе формальний характер, з огляду на те, що до кінця строку відбуття покарання залишається тривалий строк, а відбуте покарання не є достатнім для того, щоб вважати, що засуджений довів своє виправлення та досяг такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення нових кримінальних правопорушень.
Засуджений ОСОБА_7 не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати, застосувати до нього підстави, передбачені ст. 81 КК України, та звільнити умовно-достроково від відбування призначеного покарання.
Вказує, що в Солонянській виправні колонії знаходиться з 30 грудня 2016 року, працевлаштований за власним бажанням днювальним в їдальні колонії, приймає активну участь в життєдіяльності відділення СПС № 1, де відбуває покарання. Бере участь в спортивних заходах установи, за що був заохочений чотири рази. Не допускав порушень режиму утримання, стягнень не має, підтримує соціальні зв'язки з рідними.
Під час апеляційного розгляду засуджений підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог засудженого. Вважав ухвалу законною та обґрунтованою.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що вона не може підлягати задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим, певного строку покарання.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 2 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким", умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення.
Як вбачається з матеріалів провадження та технічного запису судового засідання, суд дослідивши всі обставини справи, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні подання адміністрації колонії.
Так, ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, від відбування якого його звільнено на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком - 2 роки 6 місяців з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2016 року, скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та направлено ОСОБА_7 в місця позбавлення волі на строк 4 роки.
Початок строку відбування покарання - 07 грудня 2016 року.
Кінець строку відбування покарання - 07 грудня 2020 року.
За час перебування в Дніпропетровському слідчому ізоляторі характеризувався задовільно, працевлаштований не був, до суспільно-корисної праці не залучався. Стягнень та заохочень не мав.
З 29 грудня 2016 року знаходиться в Солонянській виправній колонії. Працевлаштований поваром в їдальні. До праці ставиться добре. Характеризується позитивно, дотримується норм, які визначаються порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений 3 (три) рази.
Згідно характеристики, ОСОБА_7 виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, до виконання робіт із благоустрою установи ставиться відповідально, бере особисту участь в організації виховних заходів, що проводяться в установі, бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу.
Згідно довідки про заохочення та стягнення, ОСОБА_7 має 3 (три) заохочення у вигляді подяки за підсумками четвертого кварталу 2018 року, першого та другого кварталів 2019 року. Стягнень не має.
13 липня 2018 року комісією установи відмовлено у застосуванні зміни умов тримання, відповідно до ст. ст. 100,101 КВК України.
28 грудня 2019 року комісією установи відмовлено у застосуванні заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, відповідно до ст. 82 КК України.
Враховуючи викладене в сукупності, а також те, що ОСОБА_7 двічі в 2001 та 2010 роках вже звільнявся умовно-достроково, і знову вчинив злочини, за які його було засуджено, в 2016 році ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська йому було скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на направлено в місця позбавлення волі, а також те, що ОСОБА_7 отримав заохочення в короткий період час, що передував зверненню до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поведінка засудженого не може свідчити про підтвердження його виправдання, оскільки є нестабільною.
Доводи апеляційної скарги засудженого про те, що своєю працею та поведінкою довів виправлення, колегія суддів вважає такими, що суперечать матеріалами справи.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану, слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404,405,407 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення, згідно вимог ст. 81 КК України - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4