Провадження № 22-ц/803/9148/19 Справа № 215/3517/19 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
19 листопада 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач-:Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 09 серпня 2019 року, яке ухвалено суддею Камбул М.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення складено 09 серпня 2019 року,-
У червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди заподіяної працівник внаслідок ушкодження її здоров'я.
Просив стягнути моральну шкоду у розмірі 146 055 грн., у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності та 3900 грн. судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
В обґрунтування позову зазначив, що він пропрацював протягом 1 року 8 місяців на ПАТ за спеціальністю: машиніст скрепера, що характеризуються перевищенням граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.
У серпні 2018 року йому були встановлені професійні захворювання: вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної та локальної вібрації з церебрально-переферичним ангісодистонічним синдромом в поєднанні з попереково-крижовою радикулонейропатією (L5, S1), з помірно вираженим статико-динамічними порушеннями хребта, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періатрозу (ПФ першого ступеню), остеоартрозу ліктьових суглобів (ПФ першого ступеню). Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група В . ЛН першого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість 1 ступеня (з легким зниження слуху).
По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією, створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 25.09.2018, в якому вказано, що позивач, працюючи на підприємстві відповідача, внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, підпадав під вплив підвищених параметрів виробничої загальної вібрації, аерозолю переважено фібро генної дії та шуму.
За висновком МСЕК від 20.11.2018 позивачу встановлено третю групу інвалідності та 65% втрати професійної працездатності первинно безстроково.
У зв'язку з захворюванням у нього було порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Також зазначив, що не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві задоволені частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3900 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 1921,00 грн. на користь держави.
В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
При цьому зазначає, що суд в порушення вимог ч.3 ст.211, п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України за наявності клопотання від відповідача про відкладення судового розгляду, здійснив судовий розгляд за відсутності сторін. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність вини відповідача у виникненні у позивача хронічного професійного захворювання, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність причинного зв'язку між отриманим позивачем професійним захворюванням та його працею саме на підприємстві відповідача.
Також, скаржник наголошує на тому, що при встановлені позивачу 50% втрати професійної працездатності по вібраційній хворобі відсутня вина відповідача, оскільки рівень локальної вібрації на робочому місці машиніста скрепера не перевищувало допустимих рівнів, щодо 10% ХОЗЛ та 5% туговухості, то вказує, що час роботи позивача на підприємстві відповідача становить 1 рік 8 місяців, що після звільнення з підприємства і до встановлення професійного захворювання ОСОБА_1 працював на іншому підприємстві із важкими та шкідливими умовами праці. Посилаючись на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 19.02.2019 року, яким стягнуто з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальницй комбінат» на користь ОСОБА_1 60 000 грн. моральної шкоди, зазначає про встановлення цим рішенням вини саме ПрАР «ПівнГЗК» у виникненні у позивача професійного захворювання.
Окрім того, відповідач не погоджується із стягних судом витрат на правничу допомогу, вважає, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено обґрунтованість та реальний розмір витрат на правничу допомогу.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи і судом встановлено, що ОСОБА_1 в проміжок часу з 14.05.2004 по 24.01.2006 працював за спеціальністю: машиніст скрепера на ПАТ «ПівдГЗК», загальний стаж роботи позивача на підприємстві відповідача складає понад 1 рік 8 місяців, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 19-21).
22.08.2018 Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлено наявність у позивача професійних захворювань: вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної та локальної вібрації з церебрально-переферичним ангісодистонічним синдромом в поєднанні з попереково-крижовою радикулонейропатією (L5, S1), з помірно вираженим статико-динамічними порушеннями хребта, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періатрозу (ПФ першого ступеню), остеоартрозу ліктьових суглобів (ПФ першого ступеню). Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група В. ЛН першого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість 1 ступеня (з легким зниження слуху), що підтверджується п. 14 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25.09.2018, виписками із медичної карти та епікризів (а.с. 4-7,10-18).
Відповідно до п.п. 16, 17, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 вересня 2018 року, причиною професійного захворювання позивача є робота понад 30 років на підприємстві ПрАТ «ПівнГЗК», з них протягом 14 років 3 місяців в умовах впливу на організм шкідливого фактору, показники якого перевищували гранично допустимий рівень, а саме: пил з вмістом кремію діоксину від 10 до 70 % в концентрації 5,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3; рівень загальної транспортно-технологічної вібрації перевищує нормативи на 5дБ (106 дБ при ГДР 101 дБ згідно ДНС 3.3.6.039-99), шум, еквівалентний рівень звуку перевищує гранично допустимий на 3 дбА (83 дбА при ГДР 80 дбА згідно ДСН 3.3.6.037-99), які виникли в результаті порушення керівництвом ПрАТ «ПівнГЗК» приписів ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Також згідно медичного висновку лікарського-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 22.08.2018 № 1189, підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: машиніст скрепера ВАТ «ПівдГЗК» 29.04.2004-24.01.2006 (а.с. 4-7).
Висновком МСЕК від 20.11.2018 позивачу встановлено третю групу інвалідності та 65% втрати професійної працездатності з 05.11.2018 безстроково з них 50 % вібраційна хвороба, 10% ХОЗЛ, 5% туг., за висновком якого він потребує санаторно-курортного лікування, (а.с. 8-9).
Згідно рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.02.2019, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ПрАТ «ПівнГЗК» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 60 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів (а.с. 68-71).
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги керувався нормами статей 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст.23, 1167 ЦК України, й виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримане позивачем, зокрема і під час виконання ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача, а отже наявні всі підстави, передбачені ст.237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, погоджуючись у цій частині із доводами апеляційних скарг відповідачів, з огляду на наступне.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
У відповідності зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку.
Наведені вище норми закону свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які обмежують його можливість вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття болю.
Відповідно до Закону України "Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку, причиною виникнення у позивача професійного захворювання стала його праця, зокрема й на підприємстві відповідача, що підтверджено актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 25 вересня 2018 року, де у пункті 16 зазначено, що підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут, зокрема на підприємстві відповідача: машиніст скрепера ВАТ «ПівдГЗК» 29.04.2004-24.01.2006, що зокрема підтверджено і санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці від 25 вересня 2018 року де відображено професійний маршрут позивача, який має шкідливі умови праці на підприємстві відповідача, та робота на якому призвела до виникнення професійного захворювання у позивача (а.с.4-7).
З наведених вище підстав, колегія суддів не сприймає доводи відповідача про відсутність вини підприємства у виникненні професійних захворювань у позивача, до того ж, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімає з відповідача обов'язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, тому доводи відповідача у цій частині на думку колегії суддів є необґрунтованими.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Отже, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про недоведеність позивачем моральних страждань є необґрунтованими.
Між тим, колегія суддів погоджується із доводами скаржника, що, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не в достатній мірі врахував роз'яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, оскільки не взяв до уваги конкретні обставини справи.
Так, наявним у справі медичним висновком ЛЕК УНДІПМ від 22.08.2018 року Протокол №1189 визначено, що підставою для встановлення професійного характеру захворювання позивачу, також послужив профмаршрутмашинистом скрепера ВАТ «Південий ГЗК» 1 рік 8 міс., а саме:14.05.2004-24.01.2006, що також підтверджено і актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.09.2018 року, в якому також відображено профмаршрут позивача на підприємстві відповідача (а.с.10-11).
Наведене свідчить про те, що позивач із 14 років 3-х місяців праці в умовах шкідливих факторів на підприємстві відповідача пропрацював 1 рік 8 місяців, інший більший період часу ОСОБА_1 працював в таких же умовах шкідливих факторів на підприємстві ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» , тобто на виникнення у позивача професійних захворювань вплинула його праця не тільки на підприємстві відповідача, а й на іншому підприємстві, з якого вже стягнута моральна шкода за рішенням суду в розмірі 60 000 грн., у зв'язку із чим, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 15 000 грн. є завищеним, таким, що не відповідає засадам розумності виваженості та справедливості.
З огляду на те, що при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає зміні в частині зменшення розміру моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів враховує роз'яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, бере до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями, який становить 65%, встановлення третьої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посадах пов'язаних з виникненням професійних захворювань, глибину і ступінь його моральних страждань, пов'язаних з фізичним станом здоров'я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали і вважає за доцільне зменшити, визначений судом розмір моральної шкоди з 15 000 грн. (п'ятдесяти тисяч.) до 5 000грн. (п'яти тисяч грн.).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3900 грн., виходив з того, що ці витрати позивачем документально підтверджені.
Так із договору про надання правової допомоги №20/19, укладеного між адвокатом Карнаух Т.В. та ОСОБА_1, вбачається, що адвокат зобов'язався надати наступні види правової допомоги клієнту: надання усної консультації, правовий аналіз наданих замовником документів для складання позовної заяви, копіювання документів для складання позовної заяви, формування переліку необхідних документів для забезпечення доказів по справі, вивчення судової практики суду, складання процесуальних документів (а.с.33).
У акті передання-прийому наданих юридичних послуг від 16 квітня 2019 року наведено конкретний перелік наданих клієнту послуг (а.с. 37).
Касовим ордером №20 від 12 квітня 2019 рокупідтверджено, що позивачем було сплачено адвокату 3900 грн. за договором про надання правничої допомоги (а.с. 35).
З урахуванням наведеного, колегія суддів не сприймає доводи скаржника про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на надання правової допомоги.
Окрім того, колегія суддів не погоджується із доводами відповідача про порушення судом норм процесуального права в частині проведення судового розгляду за відсутності представника відповідача від якого було клопотання про відкладення судового розгляду, оскільки у відзиві на позов, відповідачем була висловлена позиція відповідача щодо пред'явленого позову, якій судом у оскаржуваному рішенні надана відповідна правова оцінка, тобто права відповідача не були порушені судом першої інстанції.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частина 6 ст.141 ЦПК України передбачає, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоровя внаслідок отримання професійного захворювання та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1.ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Суму моральної шкоди позивач при зверненні до суду оцінив у 146 055 грн., тобто, якби відповідач не був звільненим від сплати збору за подання скарги він мав би сплатити 1 % ціни позову, але не менше 04 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно положень ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімального прожиткового мінімуму - становить 1921,00 грн.
Позивач повинен був сплати при подачі позову1460, 55 грн., що становить 1% від або, 768,40 грн., що становить 04 розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб , однак суд першої інстанції, частково, задовольнивши позовні вимоги, стягнув з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1921 грн., який суперечить наведеним вище нормам закону, у зв'язку із чим, колегія суддів вважає, що судовий збір, підлягає зменшенню з 1921 грн. до 768,40 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача: Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача ОСОБА_1 , зменшивши його з 15 000 грн. (п'ятнадцяти тисяч) до 5 000 (п'яти тисяч) грн., та судового збору стягнутого з відповідача на користь держави, зменшивши його з 1921 грн. до 768,40 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2019 року.
Головуючий:
Судді: