Провадження № 11-сс/803/1573/19 Справа № 208/6943/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 листопада 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в межах кримінального провадження № 12019040160001775,
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року у задоволенні клопотання слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12019040160001775 від 18.09.2019 року за ч. 2 ст. 186 КК України було відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що як вбачається з матеріалів, а саме заяви ОСОБА_8 , ним добровільно надано працівникам поліції для огляду та вилучення мобільний телефон «Meizu», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . В той же час, будь-які відомості про особу ОСОБА_8 , протокол його допиту, відомості щодо його процесуального статусу у кримінальному провадженні матеріали клопотання не містять.
Враховуючи, що предмет клопотання - мобільний телефон «Meizu M612H LTE Mobile Phone tag1: S/W, capacity: 32 GB, RAM 3GB», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 вже знаходиться у розпорядженні слідчого на належній правовій підставі, відсутні будь-які ризики його приховування, знищення, пошкодження, псування, перетворення чи відчуження.
Також слідчий суддя зазначив, що висновок слідчого про наявність у предмета клопотання процесуального статусу тимчасово вилученого майна є помилковим, оскільки він набутий органом досудового розслідування в порядку ч. 2 ст. 100 КПК України, а не в порядку ст. 167-169 КПК України.
Таким чином, на думку слідчого судді, предмет клопотання, як доказ сторони обвинувачення, належним чином збережений в органі досудового розслідування і слідчим не доведено ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, що тягне за собою відмову у задоволенні клопотання.
Прокурор не погодилась з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.10.2019 року скасувати та постановити нову ухвалу, наклавши арешт на майно, яке було вилучено 16.10.2019 року у ОСОБА_8 , а саме: мобільний телефон «Meizu М612Н LTE Mobile Phon color:s/w, 32 GB, RAM 3GB», IMEI : НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, предметом кримінального правопорушення є належний потерпілому ОСОБА_9 вищевказаний мобільний телефон «Meizu М612Н LTE Mobile Phon color:s/w, 32 GB, RAM 3GB», НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , відтак і вилученням зазначеного телефону здійснено тимчасове вилучення майна, яке є предметом злочину, та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а суд, розглянувши клопотання слідчого, обмежився лише цитуванням норм КПК України щодо підстав накладення арешту, однак свою відмову у накладенні такого арешту належним чином не обґрунтував.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку прокурора яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально- протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З наданих матеріалів вбачається, що 18.09.2019 року відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за № 12019040160001775 за попередньою правовою кваліфікацією - ч. 2 ст. 186 КК України.
В ході проведення досудового розслідування, а саме 16.10.2019 року у ОСОБА_8 вилучено мобільний телефон «Meizu M612H LTE Mobile Phone tag1: S/W, capacity: 32 GB, RAM 3GB», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Постановою слідчого від 16.10.2019 року вилучений у ОСОБА_8 мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12019040160001775.
В силу вимог ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, необґрунтовано дійшов висновку про відмову у його задоволенні.
Як убачається з матеріалів провадження, об'єктивна сторона розслідуваного кримінального правопорушення полягає у тому, що кримінальне правопорушення, у зв'язку з розслідуванням якого слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, полягає у тому, що 17.09.2019 року приблизно о 22:00 годині невстановлені особи, знаходячись по пр.. Т. Шевченко, відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я викрали майно у неповнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме мобільний телефон «Meizu M612H LTE Mobile Phone tag1: S/W, capacity:32 GB, RAM 3GB», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який належить останньому.
Колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку вищезазначений мобільний телефон, який було вилучено 16.10.2019 року у ОСОБА_8 , є предметом кримінального правопорушення, тобто в повній мірі відповідає вимогам ст..98 КПК України та може бути використаний як доказ факту скоєння грабежу відповідною особою.
У зв'язку з тим, що вищезазначене майно має доказове значення для даного кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне вимоги апеляційної скарги прокурора задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення в повному обсязі клопотання слідчого про арешт майна.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12019040160001775 від 18.09.2019 року за ч. 2 ст. 186 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон “ Meizu М612Н LTE Mobile Phon color:s/w, 32 GB, RAM 3GB», НОМЕР_3 , НОМЕР_2 “, який належить ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4