ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
02 лютого 2010 року 13 год. 52 хв. № 2а-9520/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомАдвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Котул, Вершигора, Павловський та партнери»
ДоДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва
ПроПро визнання дій протиправними
За участю представників сторін
від позивача: Никитюк Н.О. за дов. від 20.06.2009 р.
від відповідача: Хмельницький С.Ю. за дов. № 5 від 11.01.2010 р.
Адвокатське об'єднання «Адвокатська компанія «Котул, Вершигора, Павловський та партнери'звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання незаконними дій по застосуванню та реєстрації податкової застави на активи та зобов'язання звільнити активи з-під податкової застави та подати Державному підприємству «Інформаційний центр'Мін'юсту заяву про припинення обтяження і виключення його з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
26.11.2009 р. через Відділ документального обігу та контролю від представника позивача надійшла заява, в якій повідомив суд про те, що у зв'язку із звільненням активів Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Котул, Вершигора, Павловський та партнери'змінює позовні вимоги та просить суд визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва по застосуванню та реєстрації податкової застави на активи Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Котул, Вершигора, Павловський та партнери».
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, в наданих додаткових поясненнях зазначив, що податковою інспекцією неправомірно було накладено на активи підприємство позивача податкову заставу, так як на момент такого накладення за платником податку, податкового боргу не обліковувалось.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, в наданих суду запереченнях вказує на правомірність дій податкового органу, адже за позивачем обліковувався податковий борг, а відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з несплатою у строки суми податкового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації з метою захисту бюджетних споживачів на активи підприємства була накладена податкова застава у Державному реєстрі застав рухомого майна від 17.06.2009 р. № 23816430. Крім того, зазначив, що оскільки активи платника податків було знято з податкової застави про що, свідчить витяг про вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 24.09.2009 р. № 24782919, то позовну заяву належить залишити без розгляду, так як відсутній предмет спору.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача та відповідача, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Податковий орган стверджує, що за позивачем станом на 17.06.2009 р. обліковувався податковий борг, а тому у зв'язку з такою несплатою, на активи підприємства позивача відповідно до п.п 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'була накладена податкова застава.
Позивач з такою позицією податкової інспекції не погодився, адже станом на 17.06.2009 р. підприємство позивача не мав податкового боргу, який на думку відповідача, виник у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, самостійно визначених у податковій декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з декларацією позивача з податку на прибуток за 3 квартали (9 місяців) 2008 р. в рядку 14 декларації позивачем задекларовано податкове зобов'язання звітного періоду в сумі 4 826 грн., яке було сплачено до бюджету 31.10.2008 р., що підтверджується доданим до справи платіжним дорученням № 130 від 31.10.2008 р.
Згідно з декларацією позивача з податку на прибуток за 11 місяців 2008 р. позивач отримав від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 2096 грн., і в рядку 15 декларації відобразив суму нарахованого податку за попередній податковий період - 4 826 грн., яка станом на 12.12.2008 р. була погашена.
Листом від 16.12.2008 р. № 48062/10/28-005 позивача було повідомлено про те, що його Декларація з податку на прибуток за 11 місяців 2008 р. не визнана як податкова звітність, оскільки декларація зі статусом «звітна нова'подається після подачі декларації зі статусом «звітна'за звітний період до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний (податковий) період згідно п. 2.2 Наказу ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації податку на прибуток підприємства та порядок її складання».
За результатами адміністративного оскарження рішення відповідача від 16.12.2008 р. № 48062/10/28-005 про невизнання декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року, скарга позивача була задоволена, що підтверджується листом відповідача від 01.04.2009 р. № 10545/10/28-005 «Про внесення змін до листа (рішення) від 30.01.2009 р. № 3698/10/28-005 щодо невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 р.»та рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 06.04.2009 р. № 1213/10/25-114 «Про розгляд скарги».
Згідно з декларацією позивача з податку на прибуток за 2008 р. в рядку 14 декларації позивачем задекларовано податкове зобов'язання звітного періоду в сумі 1 639 грн., а в рядку 16 декларації відображено суму надміру сплаченого податку минулих податкових періодів в розмірі 4 826 грн.
Таким чином, за підсумками 2008 р. позивач переплатив до бюджету податок на прибуток у сумі 3 187 грн., тому зобов'язання сплатити 1 639 грн. було погашено за рахунок наявної у позивача переплати.
В результаті невизнання декларації позивача з податку на прибуток за 11 місяців 2008 р. податкове зобов'язання у сумі 4 826 грн. не було проведено по особовому рахунку позивача і не відображено в його обліковій картці, хоча вказана сума податку на прибуток була сплачена позивачем до бюджету у попередньому періоді.
Таким чином, прийняття відповідачем рішення про невизнання декларації податковою звітністю призвело до утворення по обліковій картці позивача за підсумками 2008 р. податкового боргу.
Визнання за результатами адміністративного оскарження декларації позивача з податку на прибуток за 11 місяців 2008 р. підтверджує відсутність у позивача податкового боргу навіть на кінець 2008 р.
Декларації позивача з податку на прибуток, які подавались протягом 2009 р. мають від'ємне значення, на рахунку позивача рахується переплата до бюджету, що не заперечується Відповідачем.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач документально підтвердив відсутність податкового боргу станом на 17.06.2009 р., чим спростував доводи податкового органу і довів протиправність дій по застосуванню податкової застави.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 162 КАС України).
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, а саме необхідно визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва по застосуванню та реєстрації податкової застави на активи Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Котул, Вершигора, Павловський та партнери».
Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва по застосуванню та реєстрації податкової застави на активи Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Котул, Вершигора, Павловський та партнери».
3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Котул, Вершигора, Павловський та партнери'за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 12.02.2010 р.