ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 8/185
м. Київ
02 лютого 2010 року 10 год. 05 хв. № 2а-4742/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомОСОБА_1
ДоКомунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»
Прозобов'язання вчинити певні дії
За участю представників сторін
від позивача: Кульбіч - Калбукова С.А. за дов. від 26.05.2008 р.
від відповідача: не з'явився
в судовому засіданні була присутня ОСОБА_4 паспорт с.НОМЕР_1
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна'з позовними вимогами про зобов'язання зареєструвати право власності на капітальний гараж розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 .
Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити. В обґрунтування позову посилається на безпідставну та неправомірну відмову позивачу у реєстрації права власності на гараж, чим порушив його права та охоронювані законом інтереси.
В наданих суду запереченнях відповідач посилається на те, що згідно даних книг Бюро реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна (капітальний гараж) на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 відсутня. Крім того, зазначив, що БТІ здійснює державну реєстрацію права власності у відповідності до поштової адреси, що присвоюється розпорядженням відповідної державної адміністрації, також документу до Бюро надано не було, а отже, відсутня можливість відкрити державний реєстр за відповідною адресою.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
31.10.2008 р. Печерським районним судом м. Києва було прийнято рішення у справі № 2-2824/08, яким за ОСОБА_1 право власності на капітальний гараж розташований на при будинковій території будинку АДРЕСА_1 , споруджений у 1970-1971 роках на підставі рішення Виконавчого комітету Печерської районної ради депутатів трудящих за № 66 пар.1 від 09.02.1970 р. «Про дозвіл гр. ОСОБА_5 побудувати гараж в садибі АДРЕСА_1 батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2., після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 практично вступивши в управління та володіння його спадковим майном.
Позивач звернувся до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна'щодо реєстрації права власності на капітальний гараж розташований на при будинковій території будинку АДРЕСА_1 .
У відповідь БТІ направило на адресу позивача листа від 08.05.2009 р. № 18296, в якому повідомило, що оскільки позивачем заявлено право на майно, що не прийнято в експлуатацію, Бюро матиме змогу провести державну реєстрацію права власності лише після надання позивачами належним чином оформленого акту про прийняття в експлуатацію.
З такою відмовою позивач не погодився, вважає її такою, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, а тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав, вказуючи на те, що БТІ неправомірно відмовило в реєстрації права власності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень'та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Пунктом 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (далі -Положення), реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень'передбачає обов'язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Право власності та інші речові права на нерухому речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до п. 2.1. Положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Згідно п. 10 додатку 1 до п. 2.1. Положення, одним із право встановлюваних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
В матеріалах справи міститься копія рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-2824/08 від 31.10.2008 р., відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право власності на капітальний гараж, розташований на при будинковій території будинку АДРЕСА_1 , але БТІ відмовило позивачу у реєстрації права власності.
Відповідно до п. 3.3. Положення, у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Крім того, п. 3.6 положення передбачає, що реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації.
Позивач в обґрунтування своєї позиції зауважив, що проведено інвентаризацію та виготовлено Технічний паспорт на гаражний бокс.
Також, позивачем зазначено, що біля будинку АДРЕСА_1 на прибудинковій території знаходяться лише два гаражі, один з яких металевий, другий капітальний, що належить позивачу, а тому посилання БТІ на неможливість їх ідентифікації є необґрунтованим. Зокрема, позивачем було надано до матеріалів справи Договір купівлі-продажу (сусіднього) гаражу на прибудинковій території будинку від 30.01.2009 р. (покупець - ОСОБА_6 ) та копію реєстраційного посвідчення БТІ від 04.02.2009 р., реєстровий номер 59476, яке свідчить про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_6 на гараж, який знаходиться на прибудинковій території по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ст. 11 Закону України «Про судоустрій», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку щодо необхідності зобов'язати БТІ повторно розглянути питання щодо реєстрації права власності на капітальний гараж, розташований на прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
Частина 3 ст. 182 Цивільного кодексу України передбачає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.
На підставі викладено, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, а саме необхідно зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна'повторно розглянути питання щодо реєстрації права власності на капітальний гараж, розташований на прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
Частиною 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
ПостановиВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна'повторно розглянути питання щодо реєстрації права власності на капітальний гараж, розташований на прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
3. Судові витрати у сумі 1 грн. 70 коп. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 12.02.2010 р.