ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
28 жовтня 2009 року 14 год. 40 хв. № 2а-3701/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Н-М»
ДоДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
Проскасування податкового повідомлення-рішення № 0000062360/0 від 01.04.2009 р.
За участю представників сторін
від позивача: Карабецька І.Г. за дов. № 49 від 12.06.2009 р.
від відповідача: Лісогор Т.М. за дов. № 51/9/10 від 13.01.2009 р., Камінський А.А. за дов. № 2644/9/10 від 17.06.2009 р.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М'звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062360/0 від 01.04.2009 р.
Позивач адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити. Позивач вважає, спірне податкове повідомлення-рішення порушує його права та охоронювані законом інтереси, є протиправним та безпідставним.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову. Податковий орган вважає, що висновки викладені в акті перевірки є обґрунтованими, зробленими на підставі наданих позивачем документів, а отже, прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення на їх основі є правомірним та таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Позовні вимоги заявлено про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062360/0 від 01.04.2009 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено на підприємстві позивача позапланову виїзну перевірку з дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 17.03.2009 р. № 815/22/31172794.
З висновків акту вбачається, що перевіркою встановлені наступні порушення:
- п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, п. 5.10. ст. 5, п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 282041 грн., а саме: за 9 місяців 2006 року на суму 32710 грн., за I півріччя 2007 року на суму 1052 грн., за 9 місяців 2007 року на суму 1792 грн., за IV квартал 2007 року на суму 10021 грн., за І квартал 2008 року на суму 967 грн., за I півріччя 2008 року на суму 235499 грн.;
- п.п. 4.2.15 п. 4.2. ст. 4, п.п. 4.3.25 п. 4.3. ст. 4 та п.п. 9.12.2 п.п. 9.12 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб'із змінами та доповненнями. В результаті чого встановлено заниження сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 2958, 00 грн., в тому числі роках: 2006 рік -1338,36 грн.; 2007 рік -1093,10 грн.; 2008 рік -526,50 грн.;
- пункту 6.2. «Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 № 162/379, в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища в періоді, що перевірявся, на загальну суму 73,93 грн., у тому числі по періодах: за IV квартал 2007 року в сумі 23,17 грн. та за І квартал 2008 -50,76 грн.;
- пункту 5.1 «Положення про комунальний податок у м. Києві», затвердженого Рішенням Київської міської ради від 18.03.2004 р. № 81/1291 «Про затвердження Положення про комунальний податок у м. Києві», в результаті чого занижено комунальний податок в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19,09 грн., у тому числі по періодах: І квартал 2006 року в сумі 1,70 грн., І квартал 2007 року -1,70 грн., ІІ квартал 2007 року -3,40 грн., І квартал 2008 року -3,40 грн., ІІІ квартал 2008 року -5,10 грн. та IV квартал 2008 року -3,79 грн.
Згідно з підпунктом «б'підпункту 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'та згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону на підставі акта перевірки від 17.03.2009 р. № 815/22/31172794 встановлено порушення п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, п. 5.10 ст. 5, п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000062360/0 від 01.04.2009 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств створених за участі іноземних інвесторів у розмірі 423062 грн., у т.ч. за основним платежем -282041 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -141021 грн.
Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням норма матеріального права. В обґрунтування вимог, позивач зауважив, що відповідачем не було застосовано норми ст. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було помилково завищено суму валового доходу позивача за перевіряємий період на суму 933937 грн., що в свою чергу призвело до невірного донарахування сум податку на прибуток. Відповідачем в ході проведення перевірки було порушено норми п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого помилково було збільшено суму валового доходу позивача на 63370,76 грн., що в свою чергу призвело до невірного донарахування сум податку на прибуток. Також, відповідачем було невірно застосовані норми п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'внаслідок чого помилково збільшено загальну суму валових доходів на 130839,00 грн. З огляду на вищенаведене, позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення порушує його права та охоронювані законом інтереси, а тому підлягає скасуванню.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити з наступних підстав.
Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. встановлено наступне.
Перевіркою відображення у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»показників за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. у загальній сумі 2775709 грн., встановлено, що на формування цих показників мало вплив продаж будівельних матеріалів, послуг по будівництву, курсову різницю та продаж валюти.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. в сумі 277509 грн. на підставі виписок з банку, оборотно-сальдової відомості по розрахунку «валові доходи», рах. 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», рах. 37 «Розрахунки з різними дебіторами'встановлено заниження задекларованих ТОВ «Н-М'показників у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)».
Так, згідно договору № ДГ-03-19 від 31.05.2007 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-М'з СПД ОСОБА_1 , позивачем від реалізації товарів були отримані кошти у червні 2007 року на суму 25228,68 грн., у серпні 2007 року на суму 43004,65 грн., у травні 2008 року на суму 48367,0 грн., але до рядку декларації 01.1. „доходи від продажу товарів (робіт, послуг)'' було віднесено зменшену суму (враховано суму податку на додану вартість), а саме безпідставно відмінусовано 20 відсотків ПДВ, що становить за червень 2007 року суму 4204,78 грн., а за серпень 2007 року суму 7167,44 грн. та за травень 2008 року на суму 8051,16 грн.
Згідно видаткових накладних від 28.09.2007 р. № РН-0000012, від 26.11.2007 р. № РН-0000084, від 03.12.2007 р. № РН-0000066, від 17.12.2007 р. № РН-0000073, від 18.12.2007 р. № 0000097 та видаткових накладних за І квартал 2008 року, позивачем було надано товари СПД ОСОБА_2 на загальну суму 104709,01 грн., але до рядку декларації 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»було віднесено зменшену суму (враховано суму податку на додану вартість), а саме безпідставно відмінусовано 20 відсотків ПДВ, що становить за IV квартал 2007 року -13586,36 грн. та за І квартал 2008 року на суму 3865,17 грн.
Згідно видаткових накладних від 04.10.2007 р. № РН-0000070, від 12.10.2007 р. № РН-0000003, від 19.10.2007 р. № РН-0000080, від 31.10.2007 р. № РН-0000015, від 15.11.2007 р. № 0000020, позивачем було надано товари СПД ОСОБА_3 на загальну суму 158975,10 грн., але до рядку декларації 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»було віднесено зменшену суму (враховано суму податку на додану вартість), а саме безпідставно відмінусовано 20 відсотків ПДВ, що становить всього за IV квартал 2007 року -26495,85 грн.
Таким чином, ТОВ «Н-М'реалізовувало товари фізичним особам -підприємцям на суму 316850 грн., без врахування податку на додану вартість на суму 63370,76. Разом з цим, при формуванні скоригованого валового доходу від сум реалізованих товарів позивачем безпідставно відмінусовано ПДВ у загальній сумі 63370,76 грн., чим в свою чергу занизив скоригований валовий дохід на загальну суму 63370,76 грн. (за II кв. 2007 року на суму 4204,78 грн., за III кв. 2007 року на суму 7167,44 грн., за IV кв. 2007 року на суму 40082,21 грн., за І квартал 2008 року на суму 3865,17 за II квартал 2008 року на суму 8051,16 грн.), що призвело до порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказана норма передбачає, що не включаються до складу валового доходу: суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.
Оскільки суб'єкти підприємницької діяльності не являються платниками податку на додану вартість, ТОВ «Н-М'не мало права зменшувати вищевказану суму в декларації з податку на прибуток підприємств.
Щодо неправомірного застосування норми п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'та помилкового збільшення загальної суми валових доходів на суму 130839,00 грн., слід зазначити наступне.
Перевіркою відображення показників у рядку 02 Декларацій «Коригування валових доходів'за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. у загальній сумі 133919 грн., встановлено, що в даному рядку декларації позивач відобразив кошти від повернення раніше переданих будівельних матеріалів.
В декларації за 9 місяців 2006 року позивач здійснив коригування валових доходів в результаті чого було зменшено скоригований валовий дохід на загальну суму 130839 грн.
Дане коригування не було підтверджено відповідним перерахунком валових доходів.
Пунктом 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'передбачено, що коригування будь-яких сум можливе лише....у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Суд не приймає посилання позивача на ст. 11 (без вказівки на конкретний підпункт) Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», адже, у даній статті йдеться про правила ведення податкового обліку, дату збільшення валових витрат, дату збільшення валового доходу, що не стосується коригування, яке було здійснено позивачем.
Позивачем до перевірки не було надано податковому органу первинних документів, які містили відомості про підставність коригування валових доходів, тобто, підтверджували факт повернення проданих товарів чи права власності на такі товари.
Таким чином, не виконання позивачем вимог п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'призвело до заниження валових доходів за перевіряє мий період на загальну суму -130839 грн.
Щодо порушення позивачем п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», належить зазначити наступне.
Не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону (п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
З матеріалів справи вбачається, що перевіркою повноти визначення валових витрат згідно наданих до перевірки документів за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. податковим органом було встановлено завищення скоригованих валових витрат на загальну суму 933937,0 грн.. а саме: у І півріччі 2008 року на суму 933937,0 грн.
Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»показників за період з 01.01.06 по 31.12.08 у загальній сумі 4118390.0 грн. встановлено, що ТОВ «Н-М'відносило витрати на закупівлю будівельних матеріалів (плитка, щебінь, цемент), обладнання (ліфти, ескалатори, дизельні генератори), будівельні послуги.
Проведеною перевіркою відображеного показника на підставі таких документів: актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), видаткових накладних (наданих генпідряднику), актів виконаних робіт, виписок банку встановлено завищення задекларованих ТОВ «Н-М'показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11», а саме:
Згідно наданих документів до перевірки стало відомо, що Товариством «Н-М'у II кварталі 2008 року згідно зовнішньоекономічного контракту від 27.11.2007 року № 612/РШІ укладеного з нерезидентом «Соng ty соphan АLРНАNАМ»(Країна Республіка В'єтнам) отримало обладнання згідно вантажних митних декларацій від 25.04.2008 року № 300714 «Ескалатор'в кількості 1 шт. та від 15.05.2008 року № 302337 «Ліфти пасажирські'в кількості 3 шт., всього на загальну суму 933936,90 грн.
Дане обладнання позивачем було віднесено по бухгалтерському обліку «Ліфти пасажирські'на рах. 201 «Сировина й матеріали», а «Ескалатор'на рах. 281 «Товари на складі'та не включено по обліку «Основні засоби», але при цьому суму 933936,90 грн. віднесено до складу валових витрат у декларації за II квартал 2008 року.
Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби'незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.
Відповідно до п.6 вищезазначеного Положення, об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
Якщо підприємство придбало товарно-матеріальні цінності (за текстом - ТМЦ) для підготовки, організації, ведення виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), то вартість таких ТМЦ відноситься до складу валових витрат згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону та відповідно бере участь у податковому обліку приросту (убутку) запасів. При використанні в подальшому таких запасів для виготовлення або поліпшення основних фондів їх вартість не відноситься до складу валових витрат, тобто відображається у колонці 4 "Запаси, використані не у господарській діяльності" таблиці 1 розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства (за текстом - Декларація), затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003 р. N 143.
Отже, враховуючи вищевикладене, ТОВ «Н-М'придбане обладнання повинно було віднести на рах. 15 «Капітальні інвестиції'та не відображати суму за яку придбано обладнання у валових витратах за II квартал 2008 року.
Таким чином, позивачем безпідставно було віднесено на валові витрати первинну вартість обладнання (Ліфти пасажирські, Ескалатор) чим порушено п.п.5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'та завищено валові витрати на загальну суму 933936,90 грн., а саме: за II квартал 2008 року на суму 933936,90 грн.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (підпункт «б'п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б'підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Н-М» відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 06.11.2009 р.