ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
02 лютого 2010 року 18:20 № 2а-7901/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 3тя особа Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України Генерального штабу Збройних сил України Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Представники:
від позивачаКомарницька О.Б., за довіреністю, ОСОБА_1 , особисто
від відповідача-1 від відповідача-2 від відповідача-3 від третьої особиЗоценко А.А., за довіреністю Хоруженко В. О.,за довіреністю Місяць В.В., за довіреністю Козинець О.Г., за довіреністю
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу було невірно нараховане грошове забезпечення через заниження надбавки за виконання особливо-важливих завдань.
Позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо встановлення позивачу надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцю, який безпосередньо розробляв, проводив експертизу проектів нормативно-правових актів з 01.01.2008 по 29.02.2008 у розмірі 90 відсотків протиправною; зобов'язати відповідача встановити позивачу недоплачену надбавку з 01.01.2008 по 29.02.2008 у розмірі 90 відсотків, відповідним нормативним актом, а саме наказом, яка передбачена п.1 та п.2 наказом Міністра оборони України «Про виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів'від 19.02.2008 № 56 та виплатити недоплачену вихідну допомогу відповідно до абз. 1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'у загальній сумі 16 480 грн., про індексувавши її з урахуванням коефіцієнту інфляції, що мала місце протягом періоду з 01.01.08 по сьогоднішній день.
Позивач доповнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ, так як цього вимагає п.1 та п.2 Наказу Міністра оборони України «Про виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів'від 19.02.2008 № 56 у якому зазначити - ОСОБА_1 встановлюється надбавка у розмірі 90 відсотків з 01.01.2008 по 29.02.2008; - виплатити ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату у загальні сумі 1 824 грн. за період з 01.01.2008 по 29.02.2008; стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України недоотриману заробітну плату ОСОБА_1 у сумі 1 824 грн. та 14 480 грн. вихідної допомоги, тобто в загальній сумі 16 480,80 грн.; зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України проіндексувати недоотримані позивачем кошти у загальній сумі 16 480,80 грн. з урахуванням коефіцієнту інфляції, що мала місце протягом періоду з 01.01.08 по сьогодні; видати ОСОБА_1 для подальшого подання до Управління Пенсійного фонду України в м. Києві новий грошовий атестат (на заміну грошового атестату серії ЗС № 344894) із зазначенням надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцю, який безпосередньо розробляв, проводив експертизу проектів нормативно-правових актів у розмірі 90 % з 01.01.2008 по 29.02.2008 та нову довідку про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії (на заміну довідки від 25.04.08 № 305/508) із зазначенням у графі «надбавка за виконання особливо важливих завдань (п.п. 1 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1294)»розмір 90 % з 01 січня до 29 лютого 2008 року.
Відповідач-1 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач був звільнений з військової служби, а тому підстави включення його до наказу про виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань від 19.02.2008 № 56 відсутні.
Відповідач-2 проти позову заперечував частково, вважав, що виконав всі необхідні дії щодо забезпечення позивача виплатою належних сум грошового забезпечення. Пояснив, що не є юридичною особою, діє у складі Генерального Штабу Збройних Сил України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений з військової служби у запас згідно з наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 15.02.2008.
Відповідно до витягу з наказу Командувача сил підтримки Збройних Сил України командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.02.2008 № 42 позивачу було встановлено до виплати надбавку в розмірі 15 % від посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень по день звільнення та премію в розмірі 10 % від посадового окладу по день звільнення; грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (вислуга у Збройних Силах станом на 15.02.08 становить 32 календарні роки 05 місяців).
Відповідно до наданих позивачем пояснень та обставин викладених у документах, що мітяться в матеріалах справи, позивачу за період з 01.01.2008 по 29.02.2008 не виплачувалася надбавка за виконання особливо важливих завдань, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 1294 а наказом Міністра оборони України № 56 від 19.02.2008.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.
Зазначеною постановою також закріплено право керівників державних органів установлювати надбавку особам рядового і начальницького складу, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів у розмірі до 100 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 19.02.2008 №56 „Про виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу нормативно-правових актів” розмір надбавки за типовою посадою начальника відділу Командування сил підтримки Збройних Сил України встановлено в розмірі 90 % з 01.01.2008.
Під час розгляду справи було встановлено, що позивач отримував надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50 % посадового окладу, що підтверджується даними грошового атестату.
Однак позивач вважав, що йому належить до виплати надбавка в розмірі 90 % посадового окладу, оскільки він займався розробкою проектів нормативно-правових актів, проводив експертизу нормативно-правових актів, посилаючись на Наказ Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 23.06.2006.
Як встановлено під час розгляду справи цим наказом створювалася група експертів із представників Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, Міністерства оборони України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України для підготовки до підписання додаткового протоколу до «Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про порядок використання Чорноморським флотом Російської Федерації радіочастотного ресурсу України військовими формуваннями Чорноморського флоту Російської Федерації, які тимчасово перебувають на території України». До складу експертів від Міністерства оборони України входив і позивач.
Відповідно до ст.9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення встановлюється Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.
Зазначеною постановою також закріплено право керівників державних органів установлювати надбавку особам рядового і начальницького складу, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів у розмірі до 100 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 19.02.2008 №56 „Про виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу нормативно-правових актів” розмір надбавки за типовою посадою начальника відділу Командування сил підтримки Збройних Сил України встановлено в розмірі 90 % з 01.01.2008.
Умовою встановлення зазначеної надбавки у відповідному розмірі є безпосередня розробка, проведення експертизи нормативно-правових актів.
Завданням групи експертів, визначених наказом Національної комісії з регулювання зв'язку України було врегулювання проблемних питань використання радіочастотного ресурсу України військовими формуваннями Чорноморського флоту Російської Федерації, які тимчасово перебувають на території України. Тобто про розробку проектів нормативно-правових актів або їх експертизу в згаданому наказі не йшлося, а виконання таких функцій не передбачалося.
За таких обставин відсутні умови для виплати позивачу надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу нормативно-правових актів.
Зважаючи, що решта позовних вимог ґрунтувалися на встановленні судом неправомірності невиплати позивачу вказаної надбавки та відповідно зменшенні розміру грошового забезпечення та вихідної допомоги, то за наведених вище фактів підстави для їх задоволення відсутні.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з п.15 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є необґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р.О. Арсірій