ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
10 серпня 2009 року 10:57 № 11/722
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Державної судової адміністрації України
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої
служби Міністерства юстиції України
про скасування постанови
Державна судова адміністрація України (надалі позивач, ДСА України) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач) про скасування постанов про стягнення виконавчого збору, винесених у виконавчих провадженнях про стягнення з Державної судової адміністрації України компенсації втрати частини заробітку у зв'язку із справлянням податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою суду від 15.04.2009 р. відкрито провадження у справі за зазначеним позовом та призначено попереднє судове засідання.
У судовому засіданні 23.07.2009 р. за згодою сторін розпочато судовий розгляд справи.
Під час судового розгляду представник позивача підтримав позов у повному обсязі.
Позовні вимоги в цілому мотивовані тим, що прийняті постанови про стягнення виконавчого збору, на думку позивача є незаконними, оскільки судовою адміністрацією було добровільно та в порядку черговості виконані судові рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішення судів не виконувались у семиденний термін, оскільки відповідач є бюджетною організацією та протоколом спільної наради Державної судової адміністрації України та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.09.2007 було затверджено реєстр виконавчих проваджень про стягнення коштів з Державної судової адміністрації України на користь стягувачів, сформовано черговість в порядку надходження виконавчих документів.
Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та обґрунтовані безпідставністю заявлених вимог до відповідача, оскільки, позивачем у період з 05.10.2006 р. по 06.05.2008 р. (на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) та з 22.06.2006 р. по 07.05.2008 р. (на користь ОСОБА_7 ) не були виконані рішення суду у добровільному порядку.
Враховуючи те, що проведення нарад, затвердження черговості по виплатах не звільняє боржника від виконання рішень судів у встановлений Законом України «Про виконавче провадження'строк, департаментом державної виконавчої служби правомірно було винесено постанови від 06.05.2008 року про стягнення з боржника виконавчого збору на підставі ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -
19.10.2006 р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження по виконанню судового рішення Староміського районного суду міста Вінниці від 13.04.2006 р. згідно з виконавчим листом № 2а-40 від 15.09.2006 р. про стягнення на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 сум компенсації податку з доходів фізичних осіб (копії матеріалів виконавчого провадження знаходяться у матеріалах справи). Також 05.07.2006 р. було відкрито виконавче провадження згідно з постановою № 1022/8 по виконанню рішення того ж суду згідно з виконавчим листом № 2а-41 від 14.06.2006 р. про стягнення з ДСА України на користь ОСОБА_7 кошти в сумі 6 885,17 грн.
У постановах про відкриття виконавчого провадження від 19.10.2006 р. за виконавчим листом 2а-40/06 від 15.09.2006 р. та виконавчим листом 2а-41/06 від 05.07.2006 р. встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення, як це передбачено ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
31.10.2008 р. на адресу Державної судової адміністрації України надійшли копії постанов про стягнення з боржника виконавчого збору № 7162581, № 7162426, № 7162371, № 7162547, № 7162479, № 7162225, № 7162303 від 06.05.2008 по виконавчому провадженню із примусового виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці згідно з виконавчим листом № 2а-40, виданого 15.09.2006 р. у справі за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про стягнення компенсації втрати частини заробітку у зв'язку із справлянням податку з доходів фізичних осіб. Даними постановами зобов'язано ДСА України перерахувати на рахунок Міністерства юстиції України кошти в розмірі відповідно 984,90 грн., 604,03 грн., 698,00 грн., 535,28 грн., 638,79 грн., 689,61 грн., 666,6 грн.
Розглянувши спір по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Державна судова адміністрація України утворена Указом Президента України від 29 серпня 2002 року №780 «Про Державну судову адміністрацію України»; є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи (ст. 125 Закону України "Про судоустрій України") та керується у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями вищих органів суддівського самоврядування, а також Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 3 березня 2003 року № 182/2003 (п.2 Положення про Державну судову адміністрацію України).
Державна судова адміністрація України є бюджетною організацією і її фінансування залежить від бюджету, прийнятого на відповідний рік. Судові рішення щодо стягнення коштів виконуються по мірі надходження коштів з Державного бюджету на розрахунковий рахунок Держаної судової адміністрації України № 35213015004024 "Виконання рішень судів на користь суддів", відкритий у Державному казначействі України.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
У матеріалах виконавчого провадження містяться супровідні листи про направлення постанов про відкриття виконавчого провадження у день їх винесення на адресу позивача.
У разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Протоколом спільної наради щодо реєстру виконавчого провадження за виконавчими документами по рішеннях судів на користь суддів від 26.09.2007 р., підписаним представниками від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України (копія в матеріалах справи), було затверджено реєстр виконавчого провадження, сформованого за черговістю в порядку надходження виконавчих документів до відділу примусового виконання рішень судів на користь суддів та вирішено виплати за виконавчими документами проводити відповідно до черговості, встановленої в цьому реєстрі, та в подальшому - за датами відкриття виконавчих проваджень.
Разом з тим, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкликав підпис з протоколу вищевказаної наради (копія листа від 13.06.2008 р. № 25-34/532 додана до справи) з підстав того, що згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік'ДСА України встановлені додаткові бюджетні призначення за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів'на суму 9 500 000 грн. і розпорядником коштів визначено Державну судову адміністрацію України. Департамент державної виконавчої служби звернув увагу у листі на необхідність проведення виконання рішень за виконавчими документами відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач почав здійснювати виплати відповідно до сформованої черговості, зазначивши при цьому, що згідно абзацу другого пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609 передбачено виконання виконавчих документів в порядку їх надходження.
Таким чином, виплата грошових стягнень по виконавчих листах 2а-40 та 2а-41 Державною судовою адміністрацією України була виконана в порядку черговості та у добровільному порядку і позивач не мав змоги виконати постанову про відкриття виконавчого провадження в семиденний строк, оскільки здійснює виплати лише відповідно до бюджетного призначення, в межах коштів наявних на рахунку.
Як передбачено статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження'у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Частиною другою цієї статті встановлено вичерпний перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, зокрема, із страховиків, які здійснюють державне обов'язкове особисте страхування, при виконанні державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим особистим страхуванням, а також з осіб, звільнених від його сплати згідно з законодавством, а також за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог.
Таким чином, положення Закону України «Про виконавче провадження'щодо добровільного виконання рішення не ставлять боржника у залежність від наявності коштів на рахунках бюджетних установ, не встановлюють інший, ніж передбачено Законом термін для добровільного виконання рішення і не звільняють державні установи від сплати виконавчого збору у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання.
За таких обставин, державний виконавець у відповідності до вимог статті 46 Закону України «Про виконавче провадження'правомірно 06.05.2008 року виніс постанови про стягнення з Державної судової адміністрації виконавчого збору. Копії цих постанов було направлено сторонам та до суду простою кореспонденцією, відповідно до положень статті 27 цього Закону.
У зв'язку з фактичним повним виконанням судових рішень, відповідно до положень пункту 8 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», 06.05.2008 р. та 07.05.2008 р. державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень, копії яких направлені сторонам та до суду, а постанови про стягнення виконавчого збору виділено в окремі виконавчі провадження.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 181 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби. Так, згідно з вимогами зазначеної статті, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивачів, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятих ним спірних постанов про стягнення виконавчого збору № 7162581, № 7162426, № 7162371, № 7162547, № 7162479, № 7162225, № 7162303 від 06.05.2008.
Враховуючи все вищенаведене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Винокуров
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -27.08.2009