ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
20 жовтня 2009 року 16 год. 27 хв. № 2а-3763/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомФонду приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва
ДоКомунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»
Прозобов'язання вчинити певні дії
За участю представників сторін
від позивача: Дроздова О.А. за дов. № 744 від 29.12.2008 р.
від відповідача: Трофімов О.Ю. за дов. № 1732, від 22.01.2007 р.
Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»про зобов'язання здійснити державну реєстрацію на нежилий будинок по вулиці Кіровоградська, 4 (літ. А) в місті Києві та надати довідку-характеристику на зазначений будинок.
Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що БТІ порушує права Територіальної громади Голосіївського району м. Києва, як власника нежилого будинку по вулиці Кіровоградська, 4 (літ. А) в місті Києві, відмовляючи Фонду в державній реєстрації права на вказаний будинок.
Відповідач проти адміністративного позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію відповідач виклав в наданих суду запереченнях, в обґрунтування якої посилається на те, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У зв'язку з тим, що на вказаний вище нежилий будинок, також заявлено права іншими особами, у БТІ не має можливості провести реєстрацію права власності за позивачем до вирішення питання щодо належності вказаного будинку.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради № 14/10 від 26.06.2007 р. 14 сесії V скликання Голосіївської районної в м. Києві ради, Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва було доручено здійснити приватизацію нежилого будинку, який розташований в м. Києві по вул. Кіровоградській, 4 (літ. А), загальною площею 111,10 кв. м.
На виконання вищевказаного рішення Фондом приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва було розпочато процес приватизації нежилого будинку, який розташований в м. Києві по вул. Кіровоградській, 4 (літ. А), загальною площею 111,10 кв. м.
При виконанні зазначеного рішення, Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва звернувся до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»з проханням зареєструвати нежилий будинок за адресою: вул. Кіровоградська, 4 (літ А) згідно свідоцтва про право власності від 21.03.2008 серії САВ № 472896, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
18.06.2008 р. позивач отримав лист БТІ, яким було відмовлено позивачу у реєстрації нежилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, 4 (літ. А), посилаючись на те, що на дане нерухоме майно заявлено права іншими особами на підставі рішення Святошинського районного суду від 27.08.2007 р. у справі № 2-3588 та рішення третейського суду від 10.08.2007 р.
Позивач вважає, відмову відповідача неправомірною та такою, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, а тому, звернувся до суду за їх захистом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень»та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Пунктом 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»передбачає обов'язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Підставою для державної реєстрації прав, за змістом ст. 18 вказаного Закону, є заява, зокрема, правоволодільця (правонабувача) або уповноваженої ним особи.
Відповідно до вимог пункту 3.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати тридцяти календарних днів без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт.
Згідно з положеннями п. 3.2. розділу 2 Положення, відмова в державній реєстрації надається письмово із зазначенням правових підстав не пізніше ніж у місячний термін від дати виконання заяви.
Згідно з Додатком № 1 «Перелік правовстановлювальних документів на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна», п. 2.1 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 р. № 157/6445, правовстановлюючим документом права власності є, зокрема, свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.
Додане до матеріалів справи Свідоцтво про право власності від 21.03.2008 р., посвідчує, що нежилий будинок площею 111,10 кв. м., який розташований в м. Києві по вул. Кіровоградська, 4 (літ. А) належить Територіальній громаді Голосіївського району м. Києва.
Порядок видачі довідок-характеристик на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб визначений відповідно до Інструкції про порядок видачі довідок-характеристик на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб та зареєстровані в бюро технічної інвентаризації, затвердженої Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству від 30 квітня 1996 р. № 35 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 червня 1996 р. за № 273/1298.
Довідка-характеристика може бути видана тільки на ті об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, стосовно яких проведено технічну інвентаризацію і державну реєстрацію у відповідному бюро технічної інвентаризації. Довідка-характеристика (додаток № 1) видається за рахунок коштів власників нерухомого майна (п. 1.2 Інструкції).
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що на спірний нежилий будинок заявлено права іншими особами на підставі рішення третейського суду від 14.07.2008 р. у справі № ПВ-29-22/08, оскільки відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство, оскільки Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»виконує функції реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на виконання делегованих повноважень, таким чином третейський суд не міг виносити рішення щодо зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за іншою особою.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, щодо необхідності зобов'язати відповідача повторно розглянути питання щодо реєстрації та видачі довідки-характеристики на нежилий будинок по вулиці Кіровоградська, 4 (літ. А) в місті Києві на підставі свідоцтва про право власності № 472896 серії САВ від 21.03.2008 р., виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва територіальній громаді Голосіївського району міста Києва.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі наведеного вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, а саме необхідно зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»повторно розглянути питання щодо реєстрації та видачі довідки-характеристики на нежилий будинок по вулиці Кіровоградська, 4 (літ. А) в місті Києві на підставі свідоцтва про право власності № 472896 серії САВ від 21.03.2008 р., виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва територіальній громаді Голосіївського району міста Києва.
Частиною 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»повторно розглянути питання щодо реєстрації та видачі довідки-характеристики на нежилий будинок по вулиці Кіровоградська, 4 (літ. А) в місті Києві на підставі свідоцтва про право власності № 472896 серії САВ від 21.03.2008 р., виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва територіальній громаді Голосіївського району міста Києва.
3. Судові витрати у сумі 1 грн. 70 коп. присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 23.10.2009 р.