ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
20 жовтня 2009 року 11:52 № 2а-6297/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Пісоцької О. В. та Федорчука А. Б., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції
України
Третя особа Міністерство фінансів України
про визнання неправомірними дій
У судовому засіданні 20 жовтня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОСОБА_1 (надалі також -«Позивач») звернувся до Печерського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі також -«Відповідач») за участю Міністерства фінансів України (надалі також -«Третя особа») про визнання дій державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними та зобов'язати його негайно виконати виконавчий лист № 2-А-128-1/07, виданий 30 жовтня 2007 року Печерським районним судом міста Києва.
Постановою Печерського районного суду міста Києва № 4-с-22-1/07 від 24 грудня 2007 року адміністративний позов задоволено -визнано незаконними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов'язано негайно виконати постанову Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2007 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Українського державного університету економіки і фінансів з 14 грудня 2006 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2009 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2007 року скасовано та направлено справу до Печерського районного суду міста Києва для вирішення питання про передачу справи за предметною підсудністю до належного суду.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 травня 2009 року передано адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа -Міністерство фінансів України про визнання неправомірними дій державного виконавця до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-6297/09/2670 від 23 червня 2009 року прийнято до розгляду справу № 2-а-206-1/09 та присвоєно справі № 2а-6297/09/2670.
Позивачем подано заяву про розгляд справи без його участі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягають у поданні заяви про встановлення способу і порядку виконання виконавчого листа про поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Українського державного університету економіки та фінансів, є незаконними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Жодних проблем з поновленням на посаді, на думку Позивача, немає, оскільки проводилася не ліквідація, а реорганізація, і існує правонаступник Українського державного університету економіки та фінансів -Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, який також віднесено до сфери управління Міністерства фінансів України.
Відповідач -Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, - явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, письмових заперечень на позов суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Представник Третьої особи -Міністерства фінансів України, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вказавши на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представником Третьої особи було зазначено про те, що станом на час розгляду справи ОСОБА_1 призначено на посаду першого віце-президента Академії з посадовим окладом згідно з штатним розписом.
Таким чином, на думку представника Міністерства фінансів України, поновлення Позивача на роботі здійснено, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали та, заслухавши пояснення представника Третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження»(надалі також -«Закон»).
Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (частина 1 статті 2 Закону).
Статтею 3 Закону передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.
30 жовтня 2007 року Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 2-А-128-1/07 про поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Українського державного університету економіки та фінансів з 14 грудня 2006 року.
Статтею 77 Закону визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 8 листопада 2007 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-А-128-1/07, виданого 30 жовтня 2007 року Печерським районним судом міста Києва про поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Українського державного університету економіки та фінансів з 14 грудня 2006 року.
Вищевказаною постановою боржнику -Міністерству фінансів України, -надано час для добровільного виконання рішення Печерського районного суду міста Києва у строк до 15 листопада 2007 року.
Листом від 20 листопада 2007 року № 31-28000-11-5/24219 Міністерство фінансів України повідомило Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про припинення Українського державного університету економіки та фінансів шляхом його реорганізації у формі злиття з Українською академією зовнішньої торгівлі та просило звернутися до Печерського районного суджу міста Києва з заявою про роз'яснення порядку виконання рішення від 30 жовтня 2007 року по справі № 2-А-128-1/07.
Відповідно до статті 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.
Згідно з частиною 3 статті 5 Закону державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення.
Частиною 1 статті 33 Закону визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
На виконання Закону України «Про виконавче провадження'було розроблено Інструкцію про проведення виконавчих дій, затверджену Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (надалі також -«Інструкція»), яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до пункту 3.10.1 Інструкції у разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець самостійно чи за поданням сторін виконавчого провадження має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа. Суд, який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути таку заяву у 10-денний строк з дня її надходження і при необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх змісту. Про роз'яснення рішення чи змісту документа або відмову в цьому суд постановляє ухвалу.
Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Системно-логічний аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження'та розробленої на його виконання Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 дає підстави дійти висновку, що чинним законодавством України державного виконавця наділено правом у встановлених законом випадках (а саме -за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; у разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою) звертатися до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення.
6 грудня 2007 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Печерського районного суду міста Києва із завою № Л-22103-25/6/17 щодо встановлення способу і порядку виконання рішення, в якому детально викладено підстави такого звернення.
Позивач вважає таке звернення неправомірним, оскільки, на його думку, спосіб і порядок виконання рішення суду є зрозумілим.
Як підтверджується матеріалами справи, а саме -Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 березня 2007 року № 98-р «Про реорганізацію вищих навчальних закладів, що перебувають у сфері управління Міністерства фінансів та Міністерства економіки'юридичну особу Український державний університет економіки та фінансів припинено шляхом реорганізації у формі злиття з Українською академією зовнішньої торгівлі. На базі цих двох навчальних закладів було утворено Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, який віднесено до сфери управління Міністерства фінансів України.
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що реорганізація Українського державного університету економіки та фінансів у формі злиття з Українською академією зовнішньої торгівлі та утворення на базі цих двох навчальних закладів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі може бути обставиною, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
Відтак, за таких обставин, державний виконавець, в силу положень Закону України «Про виконавче провадження'та Інструкції про проведення виконавчих дій, мав достатньо правових підстав для звернення до Печерського районного суду міста Києва із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення.
Суд звертає увагу на те, що Позивачем в позовній заяві не наведено жодних доказів на підтвердження відсутності права на звернення з відповідною заявою, з посиланням на конкретні норми чинного законодавства в сфері виконання судових рішень.
Разом з тим, Суд вважає за необхідне зазначити, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права особи у сфері публічно-правових відносин.
Суд звертає увагу на те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2008 року у справі за апеляційною скаргою Міністерства фінансів України на постанову Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України про визнання незаконними та скасування наказів № 1033 від 2 листопада 2006 року та № 1270 від 14 грудня 2006 року, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, затверджено примирення сторін на умовах, зокрема, «сторони підтверджують, що остаточним врегулюванням спору є скасування наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2006 р. № 1270 «Про звільнення ОСОБА_1 », а також вирішення Міністерством фінансів України у встановленому порядку питання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду першого віце-президента Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління», що підпорядковується Міністерству фінансів України, не пізніше, ніж на наступний день після постановлення ухвали про закриття провадження у справі відповідно до ст. 194 КАС».
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2008 року у задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про встановлення способу і порядку виконання судового рішення Судом відмовлено з наступних підстав.
Як зазначено у вищевказаній ухвалі «Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 р. було затверджено примирення сторін -позивача ОСОБА_1 та Міністерства фінансів України на стадії апеляційного провадження. Вищезазначена ухвала на час розгляду заяви набрала чинності та виконана сторонами, що підтверджується наказами Міністерства фінансів України № 734-о від 25.06.2008 р. про скасування наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2006 р. № 1270-о та № 161-к від 26.06.2008 р. про призначення ОСОБА_1 на посаду першого віце-президента Академії фінансового управління».
Таким чином, вищевказаною ухвалою заяву відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про встановлення способу і порядку виконання судового рішення не було визнано безпідставною чи протиправною, а лише відмовлено по факту, оскільки відпали підстави, так як рішення Суду І інстанції про встановлення способу і порядку, виконання якого звертався Відповідач фактично виконано, свідченням чого є затвердження примирення сторін на умовах «сторони підтверджують, що остаточним врегулюванням спору є скасування наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2006 р. № 1270 «Про звільнення ОСОБА_1 », а також вирішення Міністерством фінансів України у встановленому порядку питання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду першого віце-президента Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління», що підпорядковується Міністерству фінансів України, не пізніше, ніж на наступний день після постановлення ухвали про закриття провадження у справі відповідно до ст. 194 КАС».
Відтак, Судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства з боку Відповідача у спірних правовідносинах.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є необґрунтованими, та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
Суддя О. В. Пісоцька
А. Б. Федорчук