ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 7/4284
м. Київ
07.10.2009 р. 13:15 № 2а-4284/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Волад Сервіс"
до Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва Заступник начальника державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Михайленко В.С.
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень№ №0002432310/0 , 0002442310/0 від 30.10.08р.
За участю представників сторін:
від позивачаШейко О.О. -представник за довіреністю
від відповідачаПантеля Л.В., Гнипа М.В. -представники за довіреністю
Товариство з обмеженою відповідальністю "Волад Сервіс"" звернулося в суд з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 30.10.2008 р. № 0002432310/0, № 0002442310/0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем були винесені незаконні повідомлення-рішення про сплату податкового зобов'язання в розмірі 1 415 894,14 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові) санкції -629 286,29 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств та про сплату податкового зобов'язання в розмірі 943 929, 14 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові) санкції -314 643, 05 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, які виникли при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТФ "Стабільність".
Відповідач проти задоволення позову заперечує та вважає свої рішення обґрунтованими і прийнятими без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчить про порушення позивачем положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість".
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Волад Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 09.12.2005 р. по 31.03.2008 р.
За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 16.10.2008 р. № 182/23-50/33943367, яким встановлено, що позивачем порушено норми податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а саме: п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, п.п. 2.6. п. 2, п.п 4.2. п. 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, внаслідок завищення позивачем валових витрат та розміру податкового кредиту при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТФ "Стабільність", в результаті чого йому було донараховано податок на прибуток підприємств в розмірі 786 607,85 грн. та податок на додану вартість в розмірі 629 286,09 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.10.2008 р. № 0002432310/0 про сплату податкового зобов'язання в розмірі 1 415 894,14 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові санкції) - 629 286,29 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств та № 0002442310/0 про сплату податкового зобов'язання в розмірі 943 929,14 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові санкції) -314 643,05 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що позивач звертався до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України зі скаргами про оскарження податкових повідомлень-рішень від 30.10.2008 р. № 0002432310/0 та № 0002442310/0, за результатами розгляду яких рішення були залишені без змін, а скарги -без задоволення.
З матеріалів справи встановлено, що взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТФ "Стабільність" врегульовані договором від 24.12.2007 р. № 24/12Т, який був чинний і на момент подання адміністративного позову. Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТФ "Стабільність", згідно зазначеного Договору, як продавцем товару, було видано податкові накладні, які дають позивачу право на податковий кредит. В розрахунок за отриманні товари, позивач перерахував грошові кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТФ "Стабільність". Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даним договором , заборгованості не має.
Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом України та складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.
Тобто, податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при придбанні та оплаті товару (робіт, послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТФ "Стабільність", в загальну суму його вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується податковими накладними. Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.
П.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.
З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.
Отже, висновки податкового органу щодо порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" щодо неправомірного включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних є помилковими і не відповідають матеріалам справи.
Крім цього, встановлені відповідачем порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до донарахування позивачу податку на прибуток підприємства, також є помилковими виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Так, всі суми валових витрат позивача на придбання товару за договором від 24.12.2007 р. № 24/12Т, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТФ "Стабільність", як вже зазначалося раніше, підтвердженні документально податковими накладними.
Слід також звернути увагу на те, що в даному випадку позивач є покупцем товару, а продавцем товару є Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТФ "Стабільність", а, отже зазначене підприємство є платником податку на прибуток.
Суд також звертає увагу, що посилання відповідача на нікчемність правочину -договору 24.12.2007 р. № 24/12Т є ним необґрунтованою та недоведеною, а тому до уваги не приймається.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним вважається правочин, який порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
З метою перевірки доводів відповідача про нікчемність правочину судом витребовано всі наявні у органу владних повноважень доказів, на підставі яких було зроблено такий висновок. У якості доказу надані пояснення фізичних осіб, зібрані працівниками податкової міліції, та складені ними ж акти про відсутність підприємства -контрагента за місцем реєстрації.
Відповідно до вимог ст. 111 Закону УРСР "Про державну податкову службу в Україні" № 509-XII від 04.12.1990 р. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.
Перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Жоден зі згаданих Законів не містить посилання на такий доказ як пояснення фізичної особи.
За вимогами ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Таким чином, відповідачем не було доведено факту нікчемності правочину.
Враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняті відповідачем рішення є помилковими та таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2008 р. № 0002432310/0 та № 0002442310/0 є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Зважаючи на викладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волад Сервіс" задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0002432310/0 від 30.10.2008 р. та № 0002442310/0 від 30.10.2008 р.
Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волад Сервіс" за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Арсірій Р.О.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.10.2009 р.