ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 15/49
9:15
07.04.2009 р. № 2а-1538/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С.,
за участю позивача - ОСОБА_1
представника відповідача -Білоуса О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Секретаріату Президента України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Секретаріату Президента України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що у червні 2007 року звернувся до Президента України з проханням звернутися з конституційним поданням з питань дачі висновків Конституційним Судом України з питання офіційного тлумачення ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження». Проте 22 червня 2007 року відповідач надав йому письмову відповідь про те, що позивач має право самостійно звернутися з конституційним зверненням до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Законів України.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і пояснив, що з відповіді вбачається, що Секретаріатом Президента України позивачу нав'язується інший, менш ефективний спосіб захисту своїх прав, ніж він просив у своєму зверненні, при цьому були повернуті всі матеріали, долучені до звернення, а тому, на його думку, відповідачем було відмовлено у вирішенні законної вимоги до Президента України про вжиття ним передбачених законом заходів щодо забезпечення правового порядку в Україні.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача подав до суду письмові заперечення на позов та у судовому засіданні зазначив, що заява позивача розглянута Секретаріатом Президента України належним чином, у межах наданих повноважень та в строки, передбачені законодавством. Жодних дій, які б обмежували право позивача на звернення до Конституційного Суду України, відповідач не вчиняв, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 106 Конституції України закріплено перелік конкретних повноважень, які покладаються на Президента України.
Згідно з пунктом 28 вищевказаної статті Конституції України Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
Відповідно до Указу Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1445 «Про створення Секретаріату Президента України'створено Секретаріат Президента України як допоміжний орган щодо забезпечення здійснення Президентом України його повноважень.
Пунктом 1 Положення про Секретаріат Президента України, затвердженого Указом Президента України від 4 листопада 2005 року № 1548 «Питання Секретаріату Президента України'визначено, що Секретаріат Президента України є постійно діючим допоміжним органом, створеним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України.
У підпункті 19 пункту 4 зазначеного вище Положення передбачено, що Секретаріат відповідно до покладеного на нього основного завдання організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, політичних партій, громадських та інших організацій, на основі аналізу таких звернень розробляє і подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем.
Згідно зі статтею 15 Закону України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян'органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з метою забезпечення реалізації в державі конституційних прав громадян та відповідно до права Президента України на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційним Судом України з питання офіційного тлумачення Закону України, визначеного статтею 41 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України», звернувся до Президента України у письмовому порядку із проханням звернутися з конституційним поданням з питання офіційного тлумачення Конституційним Судом України ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження'та надати обґрунтовану письмову відповідь на його звернення від 19 червня 2007 року в установлений законом строк.
22 червня 2007 року Секретаріатом Президента України надано письмову відповідь на звернення ОСОБА_1 , в якій повідомлено, що згідно з п.4 ст.13, статей 42 і 43 Закону України «Про Конституційний Суд України'останній має право самостійно звернутися з конституційним зверненням до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Законів України.
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до положень ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Суб'єктом, на якого покладаються обов'язки щодо гарантуван ня прав і свобод людини і громадянина, є держава. Роль держави як головного гаранта прав і свобод людини і громадянина випли ває зі змісту статей 3, 22, 42, 49, 51, 53 та інших статей Конституції України, і ця функція реалізується за допомогою різних правових засобів через усю систему органів державної влади.
Згідно з принципом гарантованості прав і свобод людини і гро мадянина закріплення найважливіших з них у Конституції України здійснюється одночасно з фіксацією відповідних гарантій як безпо середньо в статтях Конституції, так і в чинному законодавстві.
Конституційно-правовий статус Президента України встанов люється нормами Конституції України, які визначають місце та роль Президента України в системі органів державної влади та йо го взаємовідносини з іншими органами державної влади.
Інститут Президента України ґрунтується на сукупності норм, що містяться у розділі V Конституції України, зокрема при здійсненні функцій глави держави Президент користується повноваженнями, які закріплюються у ст. 106 Конституції України.
У статті 39 вказаного Закону дано визначення конституційного подання - це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Аналіз зазначених положень свідчить про те, що Президент України має самостійне (дискреційне) право на звернення з конституційним поданням до Конституційного Суду України, яке не залежить від волі, інтересу чи права громадян, державних органів чи їх посадових осіб, щодо здійснення такого права Президент не знаходиться у правових відносинах із позивачем, а тому твердження останнього про наявність у нього права звернення до Президента із вимогою звернутися до Конституційного суду з конституційним поданням є юридично не спроможним.
Право на звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України закріплено статтею 42 Закону України "Про Конституційний Суд України", а саме передбачено право громадянина України, іноземця, особи без громадянства та юридичної особи на звернення до Конституційного Суду України з метою захисту своїх порушених прав. Формою реалізації зазначеного права є конституційне звернення - письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.
Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод.
Як зазначив у судовому засіданні позивач, він самостійно не звертався до Конституційного Суду України із конституційним зверненням, тому його право, закріплене положеннями статей 42 і 43 на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом України у випадку, передбаченому пунктом 4 статті 13 цього Закону порушено не було.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених вимог закону суд доходить висновку, що позивач не має права, свободи чи інтересу про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес не були порушені відповідачем
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Секретаріату Президента України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 7 квітня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 14 квітня 2009 року.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.С. Мазур