Справа № 320/2126/19 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
19 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом Київської митниці ДФС (далі -відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості від 29.12.2018 №/2018/010059/2.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості від 29.12.2018 №/2018/010059/2.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази та застосовано норми права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в поданих позивачем до митного оформлення документах містились розбіжності, та документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що надані ним додаткові документи цілком усувають виявлені відповідачем розбіжності та підтверджують об'єктивну та достовірно заявлену митну вартість та її числову складову.
В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку письмового провадження, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу розглянуто в порядку письмового провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.04.2018 між юридичною особою ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (а.с. 15-21) (покупець) та «AIMON GROUP LIMITED» (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 1758 (а.с. 52).
У зв'язку з імпортом товару за контрактом № 1758, на територію України було ввезено посуд та прибори столові або кухонні з кераміки глазуровані, внаслідок чого представником позивача подано до митного органу митну декларацію від 12.12.2018 № UA125220/2018/716221, в якій задекларовано зазначений товар вагою 18 395,1 за кг., ціна товару - 21 306,85 доларів США.
Митну вартість товару декларант визначив за основним методом - за ціною договору (21 306,85 доларів США), з урахуванням складових митної вартості - витрат на транспортування до кордону України у сумі 34 342,10 грн. та страхування - у сумі 882,49 грн.
До вказаної митної декларації позивач подав наступні документи: пакувальний лист (0271), інвойс (0380), коносамент (0705), міжнародна автомобільна накладна (CMR) (0730), декларація про походження товару (0861), митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів (1300), рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД (1503), висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи (1505), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (1701), попередня митна декларація (1801), документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007), страховий поліс (3530), зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4100), некласифікований внутрішній договір (4200), додаткова угода до внутрішнього договору (4203), договір на перевезення (4301), акт про взяття проб (зразків) товарів (9107).
22.12.2018 відповідач направив електронне повідомлення позивачеві про необхідність подачі додаткових документів, в свою чергу 29.12.2018 позивач листом вих. 1871 надав наступні з них: прайс-лист б/н від 10.07.2018, комерційну пропозицію від 15.09.2018, висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями від 27.12.2018, рахунок про транспортні витрати від 07.11.2018, акт виконання робіт по договору перевезення від 07.11.2018, та додаткові документи для ознайомлення: оригінал зовнішньоекономічного контракту від 02.04.2018 № 1758 (а.с. 52), оригінал інвойсу FZAMC18098 від 04.10.2018 (а.с. 26), оригінал рахунку на перевезення від 07.11.2018 № UAIM0311197 (а.с. 69) та оригінал акту виконання робіт за договором перевезення від 07.11.2018 № UAIM0311197 (а.с. 70). В даному листі позивач зазначив, що надати решту документів не має можливості.
Відповідачем прийнято рішення від 29.12.2018 № UA125220/2018/010059/2 про коригування митної вартості товару, яким митна вартість товару була збільшена на загальну суму 120 709,58 грн (а.с. 73).
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію від 29.12.2018 №/2018/716562 (а.с. 75) та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.
Після винесення відповідачем рішення про коригування у порядку, передбаченому п. 8 ст. 55 МК України, позивач звернувся до митного органу із заявою про скасування рішення про коригування митної вартості товару від 14.02.2019 № УРБ 10/14-1448 (а.с. 77).
Також до вказаної заяви були подані наступні додаткові документи: копія платіжного доручення № 1261 від 11.01.2019 (оплата товару) (а.с. 80), копія банківської виписки за 11.01.2019 (дата виписки 23.01.2019) (а.с. 81), копія інвойсу № FZAMC18088 від 13.09.2018 (вказаний в платіжному дорученні не стосується даної поставки) (а.с. 82), копія інвойсу №А від 06.09.2018 (вказаний в платіжному дорученні не стосується даної поставки) (а.с. 83), копія платіжного доручення № 4821985 від 13.11.2018 (оплата товару) (а.с. 84).
Розглянувши заяву позивача та додані документи, відповідач, листом від 25.02.2019 №2185/6/10-70-63-47, відмовив ТОВ «Сільпо-Фуд» у скасуванні рішення про коригування митної вартості товару (а.с. 85).
Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості від 29.12.2018 № UA125220/2018/010059/2 позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що подані до митного оформлення документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до ст. 64 МК України.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов'язані із справлянням митних платежів.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України).
В силу ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
У відповідності до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу.
Митний орган має право відійти від визначених законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу повноцінно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. При цьому, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
Так, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
З матеріалів справи вбачається, що під час подання митної декларації від 12.12.2018 №/2018/716221 позивачем до митного органу було подано відповідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, однак, митний орган дійшов висновку, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, а тому витребував додаткові документи з метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості.
Так. при первісному поданні декларації та супровідних документів позивачем, відповідач в рішенні про коригування митної вартості товарів від 29.12.2018 №/2018/010059/2 зазначив про не надання останнім рахунку за транспортні послуги, заявку на транспорт, акт виконаних робіт та відомостей щодо числових значень з яких складається розмір страхової суми та зобов'язав позивача надати додаткові документи з метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості товару.
Позивач 29.12.2018 листом вих. № 1871 надав додаткові документи, однак, відповідач зазначив, що останні не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об'єктивну та достовірно заявлену митну вартість, оскільки містять додаткові розбіжності, а саме:
- договір на перевезення № 1763 від 07.11.2016 містить розбіжності, зокрема, в п. 6.1 «Порядок расчетов» відрізняється зміст тексту російською та англійською мовами (в англійській версії наявна фраза, яка передбачає надання рахунку за фрахт та послуги по виконанню робіт у день прибуття судна);
- наданий акт робіт № UAIM0311197 має ознаки формальності - виданий 07.11.2018, проте судно прибуло в порт призначення 11.11.2018, тобто акт виконаних робіт виданий перевізником до прибуття судна в порт;
- рахунок на перевезення № UAIM0311197 виданий 07.11.2018 до прибуття судна в порт;
- відповідно до рахунку на перевезення UAIM0311197 від 07.11.2018 оплата за перевезення повинна бути здійснена до 28.11.2018, але банківський документ про сплату не надано;
- прайс-лист складений AIMON GROUP LIMITED, а вимога митного органу була - надати прайс-лист виробника товарів («Shenzhen Zhan Peng Xiang Industrial Co.,Ltd»).
- при складанні експертного висновку від 27.12.2018 № Ц-969 експерт посилається на інформацію з інтернету тільки одного сайту (RASSIAN.alibaba), що не дає повної інформації щодо ціни товару. Також експерт дає висновок по ціні товару на умовах FOB порт відвантаження, але ціна на торгівельних площадках інтернет передбачає ціну на складі продавця. Розрахунків щодо вартості товару до порту відвантаження експертом не наведено. Отже експертний висновок не містить повної інформації щодо ціни товару.
- не надана на вимогу митного органу договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); копію митної декларації країни відправлення; не надані виписки з бухгалтерської документації, що стосується раніше імпортованих товарів.
- не надано відомостей щодо числових значень з яких складається розмір страхової суми.
Суд встановив, що надання позивачем рахунку за транспортні послуги № UAIM0311197 від 07.11.2018, акту виконаних робіт № UAIM0311197 від 07.11.2018, платіжного доручення № 4821985 від 13.11.2018 підтверджується наявними у матеріалах справи документів коносаменту, при цьому, оскільки витрати на перевезення можливо встановити та підтвердити на підставі наданих позивачем документів, посилання відповідача на розбіжності у договорі перевезення, зокрема, в частині відмінності дати прибуття судна в порт та дати з якої акт робіт та рахунок перевезення № UAIM0311197 були видані, не спростовує правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною контракту.
Твердження митниці про відсутність відомостей щодо числових значень з яких складається розмір страхової суми не відповідають дійсності, оскільки в договорі добровільного страхування вантажів № 101023480 п. 3 пп. 3.1 Порядку визначення страхових сум зазначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення та запланованих витрат, пов'язаних із транспортуванням, митним оформленням, сплатою митних платежів та іншими додатковими витратами, пов'язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення, які будуть включені в собівартість вантажу.
При цьому, ч. 2 п. 8 ст. 53 МК України зазначено, що серед документів, які підтверджують митну вартість товарів, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, що не узгоджується із вимогою відповідача про надання відомостей щодо числових значень розміру страхової суми.
Щодо встановленої відповідачем розбіжності між англомовною та російськомовною версією звороту, яка передбачає надання рахунку за фрахт та послуги по виконанню робіт у день прибуття судна в п. 6.1 «Порядок расчетов» договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016 колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та зауважує, оскільки, п. 12.3. агентського договору передбачено, що при тлумаченні договору російськомовна версія має пріоритет перед англомовною, це виключає будь-які розбіжності і сумніви у їх наявності. Окрім того, вказане не може впливати на числові значення складових митної вартості товару, оскільки дата надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження не вливають на вартість наданих послуг.
Доводи відповідача про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, відтак, такі обставини не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості.
Частиною 3 ст. 53 МК України зазначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Суд зазначає, що чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно з загальноприйнятної світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул та якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості, а тому посилання митного органу на неналежно оформлення поданого декларантом прайс-листа, як на підставу для неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), є безпідставним.
Зауваження відповідача до експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати № Ц-69 від 27.12.2018 суд відхиляє, оскільки такі становлять лише суб'єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст 73, 74 КАС України доказів, зокрема, в частині твердження відповідача щодо вичерпності інформації ціни товару. Крім того, експертний висновок не відноситься до основних документів, які підтверджують митну вартість товару, і такий висновок носить суто консультаційний характер.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.03.2019 у справі № 810/4116/17.
В частині вимоги митного органу надати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), копію митної декларації країни відправлення, виписки з бухгалтерської документації, що стосується раніше імпортованих товарів колегія суддів підкреслює, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України зазначені документи подаються на вимогу митного органу за їх фактичної наявності.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги ч. ч. 3, 4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Таким чином, у відповідності до ст. 58 МК України позивач визначив митну вартість експортованого товару, виходячи з вартості ввезеного товару, яка фактично була сплачена постачальнику.
Разом з тим, наявність у митного органу інформації про те, що товар, подібний тому, який задекларований позивачем, раніше розмитнювався за іншою вартістю, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
У відповідності до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2018 №/2018/010059/2 прийняте митним органом необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, порушує права позивача, як суб'єкта декларування, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 19 листопада 2019 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма