іменем України
18 листопада 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 738/1329/19
Головуючий у першій інстанції - Волошина Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1335/19
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Вінгаль В.М.,
суддів: Губар В.С., Кузюри Л.В.,
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Менського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
прізвище судді: Волошина Н. В.; місце ухвалення рішення: м. Мена,
дата складання повного тексту рішення: 20 серпня 2019 року,
У липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 25.09.2012 року №б/н у розмірі 29860,59 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору від 25.09.2012 року №б/н ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1730,65 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, але відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 30.06.2019 року виникла заборгованість у розмірі 29860,59 грн, з яких: 1409,67 грн - заборгованість за кредитом, 24852,80 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1700 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1398,12 грн - штраф (процентна складова). Позивач вказує на те, що відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк».
Заочним рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 25 вересня 2012 року №б/н у розмірі 1409,67 грн. та 90,67 грн. на повернення судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити вимоги банку у цій частині, посилаючись на грубе порушення норм цивільного права.
В іншій частині АТ КБ «ПриватБанк» рішення суду першої інстанції не оскаржує.
За доводами апеляційної скарги, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Скаржник наголошує на тому, що оскаржуване рішення не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще й наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку вцілому - порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави.
Заслухавши голову судового засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив з того, що у анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена, а доданий до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25.09.2012 року, шляхом підписання анкети-заяви.
Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованої пені та комісії, штрафів не оскаржується, тому, відповідно до положень ст.367 ЦПК України, апеляційним судом в цій частині не переглядається.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині з огляду на наступне.
Судом у справі встановлено, що 25.09.2012 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за якою виявила бажання отримани платіжну картку кредитка «Універсальна» (а.с.7).
У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав копію Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Згідно з Розрахунком заборгованості за договором б/н від 25 вересня 2012 року станом на 30 червня 2019 року відповідач має заборгованість у сумі 29860,59 грн., в тому числі: 1409,67 грн. - заборгованість за кредитом, 24852,80 грн. - заборгованість за процентами, 1700,00 грн. - комісія, 1898,12 - заборгованість по судовим штрафам (а.с.5-6).
Згідно з ч.ч.1,2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У ч.1 ст.634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Так, у анкеті-заяві позичальника від 25.09.2012 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена.
Суд першої інстанції ґрунтовно прийшов до висновків, що доданий до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25.09.2012 року, шляхом підписання анкети-заяви.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем.
Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість у даному випадку застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25 вересня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22 липня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
При цьому, в доданому до позовної заяви Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містяться відомості про зміну процентної ставки з 01 вересня 2014 року, та про зміну тарифів обслуговування по даній картці з 01 квітня 2015 року, в яких відсутній підпис відповідача, який би підтверджував факт ознайомлення її з вказаними змінами.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні відсотків за користування кредитними коштами базується не на відсутності для цього правових підстав вцілому, а за безпідставністю цих вимог банку через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 25.09.2012 року, з посиланням на те, що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалося.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389-391 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Голова судового засідання
Судді