Справа № 344/17975/19
Провадження № 2-а/344/634/19
19 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Якимчук Богдани Богданівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом мотивуючи тим, що 29 вересня 2019 року о 21 год. 10 хв. позивач керуючи автомобілем Rover 400 д.н.з. НОМЕР_1 на регульованому світлофором перехресті вулиць Набережної ім. Василя Стефаника та Флотської, рухаючись зі сторони вулиці Галицької в сторону вулиці Мазепи позивач проїхав дане перехрестя на зелений та зелений миготливий сигнали світлофора із дотриманням вимог підпункту «а» і «в» пункту 8.7.3. ПДР. Однак, відповідачу Інспектору поліції УПП в Івано-Франківської області Якимич Б.Б., яка рухалась у патрульному автомобілі у зустрічному до позивача напрямку по вулиці Набережної ім. Василя Стефаника, здалося, що позивач здійснив проїзд перехрестя на жовтий у поєднанні із червоним сигналом світлофора, чим ніби-то порушив п.п. «д» п. 8.7.3. ПДР, у результаті чого такі дії позивача інспектором було помилково кваліфіковано за ч.2 ст.122 КУпАП і складено оскаржувану постанову ЕАК №1557838 від 25.09.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 425 грн.
Дана ситуація відбулась внаслідок тієї обставини, що на вказаному перехресті встановлено дві пари світлофорів: одна №1, №2- для автомобілів які рухаються у напрямку зі сторони вулиці Галицької у сторону вул. Г.Мазепи, інша пара світлофорів №3, №4 - для транспортних засобів, які рухаються у зворотному напрямку. Кожна пара світлофорів працює синхронно. Однак, перша пара світлофорів (№3, №4) дублює сигнали другої пари світлофорів (№1, №2) із затримкою близько 4-5 секунд. Таким чином, у час коли позивач перетинав перехрестя на зелений сигнал дублюючих світлофорів №1 та №2 покажчик світлофорів №3 і №4 вже перемкнувся на забороняючий жовтий і червоний сигнали.
Вищезазначена обставина не була врахована відповідачем при складанні оскаржуваної постанови, оскільки в полі зору патрульного автомобіля ОСОБА_2 , її відеореєстратора 4414 і нагрудної камери ДМ5009 були лише світлофори №3 і №4.
Окрім того, відповідачем, як посадовою особою яка здійснювала розгляд справи про адміністратвине правопорушення при оцінці доказів всупереч ст.279 КУпАП не було враховано тієї по перетинаючи перехрестя позивач рухався у потоці машин поряд з іншими транспортними засобами, а на записі із відеореєстратора відповідача №4414 неможливо ідентифікувати ні марку автомобіля ні номерні знаки автомобіля-порушника, а відтак відсутні правові підстави однозначно стверджувати що на відеозаписі саме автомобіль позивача, а не інший транспортний засіб який рухався за ним.
За вищенаведених обставин вбачається, що у діях позивача відсутній склад адміністратвивного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП.
Натомість всупереч нормам матеріального жодних доказів на підтвердження того, що він справді порушив ПДР ні постанова, ані матеріали адмінсправи не містять. За таких обставин відсутні докази наявності у його діях складу адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП, а оскаржувана постанова складена відповідачем без врахування всіх обставин справи, з порушенням вимог, передбачених ст. ст.245, 278, 280, 283 КУпАП. містить обставини, які не відповідають дійсності, а тому підлягає скасуванню судом із закриттям справи.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву вказавши, що вимоги Позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
29.09.2019 року близько 21 год. 10 хв. відповідач зі своїм напарником під час патрулювання в м. Івано-Франківську побачили транспортний засіб Rover д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого проїхав регульоване перехрестя вул. Набережна - Флотська на заборонений червоний і жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху України. після зупинки транспортного засобу відповідач підійшла до водія, представилась, поінформувала водія про причину зупинки, а саме порушення підпункту «ґ» пункту 8.7.3 ПДР, де зазначено, що водієві забороняється рух транспортного засобу на жовтий сигнал світлофору, так як жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів світлофора. Позивач зобов'язаний був зупинити свій транспортний засіб перед світлофором, не створюючи перешкод для руху пішоходів, чого в свою чергу позивач не зробив і проїхав перехрестя на жовтий в поєднанні з червоним сигнал світлофора, який забороняє рух. Твердження позивача, заявлені ним в позовній заяві, що він перетнув стоп-лінію на зелений миготливий сигнал світлофора і виїхав вже на перехрестя на жовтий в поєднанні з червоним сигнал, завершуючи маневр, є оманливими, не відповідають дійсності та спрямовані виключно на уникнення відповідальності. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем після розгляду адміністративної справи винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1557838 від 29.09.2019 року з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., оголошено її зміст, повідомлено про порядок оскарження та виконання. Копію постанови позивач отримав на місці.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 2 ст. 122 КупАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Пунктом 1 ст. 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно ст. 40 Закону № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
З постанови серії ЕАК № 1557838 від 25.09.2019 року в справі про адміністративне правопорушення вбачається, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Rover 400 д.н.з. НОМЕР_1 , 25.09.2019 року о 21 год. 10 хв. в м. Івано-Франківськ на вул. Набережна, 42, здійснив рух на забороняючий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3є ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП (а.с. 5).
Представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів для констатування факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За вказаних обставин, суд прийшов до висновку про відсутність належних та достатніх доказів для констатування факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, відповідно, і вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КупАП.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувана постанова серії ЕАК № 1557838 від 25.09.2019 року підлягає скасуванню, а тому даний позов слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9 КАС України, ст. ст. 280, 288, 289, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 246, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Якимчук Богданою Богданівною про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАК № 1557838 від 25.09.2019 року винесену інспектором УПП в Івано-Франківській області Якимчук Богданою Богданівною до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КупАП, а провадження по справі закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Восьмого Апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя О.А. Татарінова