Справа № 338/1365/19
Провадження № 1-кп/338/181/19
18 листопада 2019 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, внесене 30 жовтня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019090120000255, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого, за ч. 2 ст. 263 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
В ході досудового розслідування встановлено, що в жовтні 2018 року ОСОБА_4 на городі біля житлового будинку в АДРЕСА_1 виявив предмет зовні схожий на багнет до вогнепальної зброї, який переніс до підсобного приміщення та зберігав за місцем свого проживання.
29 жовтня 2019 року близько 20 години ОСОБА_4 , взявши з собою багнет, приїхав на автомобілі в с. Скобичівка Богородчанського району Івано-Франківської області, де поблизу ГВК "Мочари" працівниками СКП Богородчанського ВП ГУНП під верхнім одягом у нього було виявлено вказаний багнет.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/109/10-377ХЗ/19 від 30 жовтня 2019 року наданий на дослідження предмет є військовою (бойовою) холодною зброєю колючо-ріжучої дії - багнетом моделі 2 8-мм магазинної гвинтівки системи Манліхер зр. 1895 року промислового виробництва (Австрія).
Вказану холодну зброю ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, носив під верхнім одягом без передбаченого законом дозволу.
Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 263 КК України - як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена 07 листопада 2019 року між прокурором ОСОБА_3 , який має повноваження в даному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 .
На підставі наведеного, суд розглянув справу (обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості) відповідно до положень ст.ст. 471, 473, ч. 4 ст. 474 КПК України.
Зі змісту угоди встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 в ході досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, яке йому інкримінується. Сторони дійшли згоди, що за вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, підозрюваному необхідно призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник та прокурор підтвердили суду, що угода про визнання винуватості від 07 листопада 2019 року укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просили її затвердити.
Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що права, надані йому законом, та обмеження у здійсненні таких прав у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, з ним узгоджено та є цілком зрозумілим; свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 263 КК України визнає повністю.
Захисник в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду. Зазначив, що угода укладена відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 263 КК України як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.
Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого та прокурора не встановлено. В підготовчому судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і у тому, що угода про визнання винуватості від 07 листопада 2019 року не є наслідком застосування насильства, примусу погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.
Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин в межах такого розгляду на підставі даної угоди, суд приходить до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 .
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним кодексом України.
Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо злочинів середньої тяжкості, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_4 , передбачений ч. 2 ст. 263 КК України відповідно до ст. 12 КК України належить до злочинів середньої тяжкості, потерпілих від злочину немає.
При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 07 листопада 2019 року вимогам ст.ст. 469, 472, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угод, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.
Суд, при прийняті рішення у підготовчому судовому засіданні, згідно з п. 1 ч. 3 ст.314 КПК України, має право затвердити угоду.
Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Відповідно до ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
За таких обставин суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості за ч. 2 ст. 263 КК України, у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
З врахуванням вищевказаного, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження та роз'яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст.473 КПК України, беручи до уваги, що угода, укладена 07 листопада 2019 року між прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 з участю захисника ОСОБА_5 , про визнання винуватості відповідає вимогам КК України та КПК України, зважаючи на те, що обвинувачений визнав вину, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, суд приходить до висновку, що угода підлягає затвердженню.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
За наведених обставин угоду слід затвердити, а ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи становлять 1570 грн 10 к, які слід стягнути з обвинуваченого в силу вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався, клопотання про обрання такого заходу сторона обвинувачення не заявляла та підстав для його застосування до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 368, 370, 374, 376, 395, 471, 473, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07 листопада 2019 року між прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12019090120000255 від 30 жовтня 2019 року.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити йому узгоджене покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 1570 (одна тисяча п'ятсот сімдесят) гривень 10 (десять) копійок.
Речовий доказ - багнет моделі 2 8-мм магазинної гвинтівки системи Манліхер зр. 1895 року промислового виробництва (Австрія), який зберігається у поліцейського з обліку та збереження речових доказів, озброєння ОСОБА_6 - знищити.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1