Справа № 196/768/19
№ провадження 2-а/196/12/2019
19 листопада 2019 року смт. Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області, як адміністративний суд, у складі:
головуючої - судді Гудим О.М.
за участі секретаря - Шевченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 батальйона 2 роти УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Пересунько Максима Руслановича, третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до інспектора 3 батальйона 2 роти УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Пересунько М.Р., третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 08 червня 2019 року, близько 00 год. 35 хв., він рухався транспортним засобом SKODA FABIA н.з. НОМЕР_1 по вул.Пастера м.Дніпро, його зупинив інспектор поліції Пересунько М.Р., представився та пояснив причину зупинки, а саме: перевірка полісу ОСЦПВ, що є порушенням п.1 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію" щодо вимог зупинення транспортного засобу. Відповідно до вказаної норми у поліцейського є право зупиняти транспортний засіб лише в 9-ти визначених випадках і саме з підстав перевірки страхового полісу дана норма не містить.
При цьому, перевірку наявності поліса ОСЦПВ на дорозі поліція може контролювати відповідно до Закону України "Про страхування ОСЦПВ" лише в разі порушення ПДР та оформлення ДТП.
Вважає, що застосоване до нього постановою інспектора стягнення у вигляді штрафу є незаконним, неправомірним та необгрунтованим також через відсутність складу адміністративного правопорушення, а саме ознак умислу та необережності в його діях. Звинувачення в адмінправопорушенні не може грунтуватися лише на припущеннях інспектора поліції, яким не встановлено та не доведено безперечного умислу та доказів у вчиненні ним вказаного ним правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та посилаючись на вимоги ст.ст.17, 104, 105, 162 КАС України, прохає суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №1211126 від 08.06.2019 року інспектора 3 батальйона 2 роти УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Пересунько М.Р. та закрити провадження в справі; дії інспектора 3 батальйона 2 роти УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Пересунько М.Р. по складенню у відношенні нього постанови та зупинці його автомобіля визнати протиправними.
Представник третьої особи Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - Марченко А.О. в своїх поясненнях на позовну заяву вважає позовні вимоги необгрнутованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Зупинка транспортного засобу, за кермом якого був позивач, була здійснена у відповідності до вимог ст.23 Закону України "Про Національну поліцію". Згідно з п.2.4 (а) ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, зокрема: поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому, відповідно до бази МТСБУ позивач не має полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на належний йому автомобіль.
Таким чином, вважає, що розгляд справи інспектором був проведений відповідно до вимог чинного законодавства. Позивачем не надано жодного доказу, яким спростовувався факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Отже, в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, наідславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.
Інспектор 3 батальйона 2 роти УПП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Пересунько М.Р. в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи в суді, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутність до суду не надіслав.
Представник третьої особи Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника та прохають у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як встановлено судом, та вбачається з постанови серії ЕАВ № 1211126 позивач ОСОБА_1 , 08.06.2019 року, близько 00.35 год., в м.Дніпро по вул.Пастера, керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних тарнспортних засобів, чим порушив п.2.1 "ґ" ПДР України, скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.2).
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.
Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати передбачені ними вимоги, а особи, які порушують їх, відповідно до п.1.9. цих Правил несуть відповідальність згідно із законодавством.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Правилами дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, п. 2.1 "г" чітко визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Адміністративним правопорушенням на підставі ч.1 ст.126 КУпАП є керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Відповідно до п.16.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі ПДР) встановлено, що у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (частини 1, 2 і 4 статті 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч 2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до п.4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.ч.1, 2, 4 ст.126 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.2 розділу III зазначеної Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.ч.1, 2, 4 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 13.1 Інструкції № 111 (з наступними змінами та доповненнями), підставою для зупинення транспортних засобів є, зокрема, таке: порушення ПДР водіями, наявність даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, його водія, пасажирів або вантажу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, злочину чи адміністративного правопорушення, необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини скоєння ДТП, адміністративного правопорушення, злочину, свідками якого вони є або могли бути, необхідність залучення водія транспортного засобу для надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або працівникам міліції чи як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод тощо.
Вказаною нормою визначено вичерпний перелік підстав для зупинення транспортних засобів, якими керують водії.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з постанови, серія ЕАВ № 1211126 від 08.06.2019 року в ній не наведено жодного доказу вини позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, при цьому в постанові про адміністративне правопорушення відсутні мотиви відхилення інших доказів, зокрема пояснення правопорушника чи пояснення можливих свідків.
При цьому, інспектором винесено постанову у відношенні позивача лише за порушення останнім вимог п.2.1 "ґ" ПДР України, та будь-яких інших порушень вимог ПДР України вчинених позивачем в оскаржуваній постанові не зафіксовано.
Посилань на будь-які інші докази вказана постанова також не містить.
Відеозапису нагрудної камери патрульного, яка зафіксувала саме факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суду не надано.
Таким чином, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не надано доказів вчинення позивачем будь-яких порушень, внаслідок яких у інспектора виникло б право зупинки транспортного засобу та вимоги від позивача пред'явлення поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Також, позивачем не надано суду належних доказів наявності на час складення протоколу про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, тобо станом на 08.06.2019 року, наявності в нього поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В той час позивач в позовній заяві зазначає, що він не пред'явив інспектору поліс оскільки останній не мав підстав для перевірки вказаних документів.
Отже, суд позбавлений можливості встановити факт вчинення або невчинення позивачем вказаного порушення, оскільки в даному випадку наявні лише доводи позивача, що ним не вчинено порушення ПДР України, та доводи відповідача про зворотнє.
Відповідно до ст.159 ч.4 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Крім того, суд зазначає, що за приписами ст.2 КАС України, які фактично визначають вимоги зокрема до рішень суб'єктів владних повноважень, визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Таким чином, із наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити, що позивач 08.06.2019 року о 00.35 год. в м.Дніпро по вул.Пастера порушив вимоги п.2.1 "ґ" ПДР України та керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних тарнспортних засобів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, на інспектора патрульної поліції покладається обов'язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.
У даній справі, суб'єкт владних повноважень не виконав даного обов'язку та не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
Отже, відповідачем не доведено факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме: порушення вимог п.2.1 "ґ" Правил дорожнього руху України, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАВ № 1211126.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та вважає, що відповідачем в судовому засіданні не надано достатніх доказів які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП.
Згідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
За правилами ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В силу ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Частиною 3 ст.286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд не повноважний вирішувати даного виду питань.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанову серії ЕАВ №1211126 від 08.06.2019 року у відношенні ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення слід скасувати, задовольнивши таким чином позовні вимоги частково.
Враховуючи положення ч.1 ст.247 КУпАП, якою визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП закрити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8-10, 20, 72, 77, 90, 159, 241-246, 250, 286, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Розділу VІІ КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора 3 батальйона 2 роти УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Пересунько Максима Руслановича, третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, задовольнити частково.
Постанову інспектора 3 батальйона 2 роти УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Пересунько Максима Руслановича серії ЕАВ №1211126 від 08 червня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП скасувати, та провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП - закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В іншій частині позову відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу VІІ Перехідних Положень КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі до районного суду апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча О.М. ГУДИМ