Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"19" листопада 2019 р. м. Рівне Справа № 918/714/19
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Дубномолоко" до Управління економіки і власності Дубенської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Дубенська міська рада
про визнання права власності на будівлю
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
У жовтні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Дубномолоко" звернулось в Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до Управління економіки і власності Дубенської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Дубенська міська рада про визнання права власності на будівлю газорозподільчого пункту (далі -ГРП).
В обґрунтування позовних вимог позивач просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на будівлю ГПР, яка використовується позивачем більше як 10 років.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.10.2019 року.
28.10.2019 року від представників відповідача та третьої особи надійшли клопотання зі змісту яких вбачається, що відповідач та третя особа не заперечують проти задоволення позову та просять суд розглянути справу без їхньої участі.
29.10.2019 року від представника позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/714/19. Призначено справу до судового розгляду по суті на 12 листопада 2019 року.
У судове засідання 12.11.2019 року представник позивача не з'явився, однак 08.11.2019 року подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 12.11.2019 року також не з'явилися, просили суд розглянути справу без їхньої участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
У судовому засіданні 12 листопада 2019 року судом було прийнято рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство "Дубномолоко", яке раніше діяло у формі Приватного акціонерного товариства та Відкритого акціонерного товариства, було зареєстроване 29.12.1993 року, а створене на базі орендного підприємства "Дубномолоко" (а.с. 17).
Встановлено, що 28.02.2003 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області було видано наказ №82 "Про підтвердження права власності на нерухоме майно, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу ВАТ "Дубномолоко" м. Дубно, вул. Грушевського, 117 -А (а.с. 19). Цим наказом і доданим до нього переліком нерухомого майна було передано для ВАТ "Дубномолоко" ряд об'єктів нерухомого майна (цілісний майновий комплекс), які нині являють собою потужності ПрАТ "Дубномолоко" (а.с. 21-22). Право власності на цілісний майновий комплекс було зареєстроване за товариством 27.03.2003 року (а.с. 24).
Також встановлено, що в складі цілісного майнового комплексу товариство отримало, використовувало і використовує у своїй діяльності, однак в переліку переданих товариству об'єктів нерухомості будівлю помилково не було згадано.
Згідно довідки (а.с. 26) Комунальне підприємство "Архітектор" Дубенської міської ради від 18.07.2019 року №355, яке здійснило технічну інвентаризацію ГРП, будівля ГРП літер Н-1 має загальну площу 51м2, розташована у АДРЕСА_1 , 117 АДРЕСА_2 , споруджена у 1989 році. Фундамент - бетон, стіни-цегла, покрівля - рулонне покриття, перекриття - залізобетонні плити, підлога - асфальт (а.с. 28- 34). Право власності на будівлю згідно реєстрованих книг на об'єкти нерухомості не зареєстровано.
Будівля ГРП складається з трьох приміщень: основне - площею 41, 8 м2; електрощитова - площею 5, 5 м2; допоміжне - площею 3, 7 м2. Розташована будівля на земельній ділянці площею 10, 97 га (забудовані землі), кадасровий номер 5610300000:02:001:1769, яка використовується ПрАТ "Дубномолоко" на підставі договору оренди землі від 22.06.2016 року (а.с. 36- 39), що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 42-43). Раніше зазначена земельна ділянка використовувалася заводом на підставі державного акту на право постійного користування землею від 12.10.1994 року (а.с. 45-49).
Наказом від 10.09.2019 року позивачем було призначено проведення службової перевірки стосовно приналежності будівлі газорозподільчого пункту для ПрАТ "Дубномолоко" (а.с. 51). В ході перевірки були опитані працівники ПрАт "Дубномолоко", які мають стаж роботи на заводі понад 10 років (а.с. 53-62). Надані письмові пояснення свідчать, що будівля ГРП використовувалась заводом упродовж всього часу, поки вони працюють на заводі. Ні у працівників, ні у товариства немає інформації про те, що будівля є предметом чийогось інтересу, або ж на неї претендує хтось інший, окрім ПрАТ "Дубномолоко". Тобто, стосовно будівлі ГРП відсутні будь-які претензії третіх осіб (а.с. 64-72).
На підставі цього комісією 26.09.2019 року було складено акт про результати проведення службової перевірки стосовно приналежності будівлі ГРП для ПрАТ "Дубномолоко" (а.с. 74-76), у якому комісія дійшла наступних висновків:
1. Будівлю ГРП було помилково не включено до переліку нерухомого майна, що передавалось для ВАТ "Дкубномолоко" згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 28.02.2003 року №82 "Про підтвердження права власності на нерухоме майно, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу ВАТ "Дубномолоко".
2. Будівля ГРП відкрито та безперешкодно використовується товариством "Дубномолоко" протягом всього часу його діяльності з моменту створення (1993 року).
3. З огляду на відсутність у товариства правовстановлюючих документів на будівлю ГРП, зареєструвати право власності на неї у державного реєстратора на даний час ПрАТ "Дубномолоко" не може.
4. Єдиний спосіб, у який товариство може захистити свої права - це звернутись до суду.
В подальшому позивачем у вересні 2019 року було проведено експертне обстеження будівлі ГРП щодо визначення її вартості та дотримання будівельних норм і правил при її зверненні. Висновком експерта встановлено вартість будівлі ГРП в сумі 54 811, 00 грн., а також підтверджено відповідність будівлі ГРП вимогам ДБН України, вимогам пожежної безпеки, санітарно-гігієнічним нормам та іншим вимогам, та вказано на придатність будівлі до подальшої експлуатації (а.с. 78-89).
Оскільки, незважаючи на використання позивачем будівлі ГРП у своїй діяльності, позивач не може достеменно вважатися таким, що здійснює своє право згідно до закону, адже з огляду на відсутність правовстановлюючого документа, право власності не може бути зареєстроване, як цього вимагає ст. 182 ЦК України.
З урахуванням викладеного судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із визнанням права власності на об'єкт нерухомості за набувальною давністю, регулювання яких здійснюється ЦК України.
Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 цього Кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 344 Кодексу передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року по справі №910/17274/17).
Отже, виходячи зі змісту статті 344 Цивільного кодексу України, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду (викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року по справі №910/17274/17) набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Матеріали справи не містять доказів, що спірне майно вилучено з цивільного обороту. Натомість матеріалами справи підтверджено, що дані об'єкти є законними об'єктами, введеними в експлуатацію об'єктами нерухомості, які використовуються позивачем в своїй діяльності.
Судом враховано, що аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підставу для набуття права власності за набувальною давністю, відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
До того ж, надані позивачем докази свідчить про відкритість володіння позивачем вказаним майном (очевидне для третіх осіб, які мали можливість це бачити, відсутність перешкод доступу до нього інших осіб, які мають право отримувати про це майно інформацію)
Безперервність володіння, яке відповідає всім зазначеним в законі умовам, повинне бути на протязі визначених законом строків і цей строк диференціюється в залежності від об'єкта (для нерухомого майна - 10 років).
З наданих позивачем документів вбачається, що право власності на цілісний майновий комплекс було зареєстроване за ВАТ "Дубномолоко" з 27.03.2003 року, тобто на час розгляду спору у суді понад 10 років.
Отже, наведене свідчить, що позивачем доведена суду сукупність певних юридичних фактів, які виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, мають значення для цієї справи, а саме: законність об'єкту володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння нерухомим майном.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (статті 74 ГПК України).
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79 ГПК України).
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів порушення права інших осіб визнанням права власності Приватного акціонерного товариства "Дубномолоко" на зазначене нерухоме майно, відповідачем суду не надано.
За вказаних обставин, господарський суд вважає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дубномолоко" про визнання за ним в порядку набувальної давності право власності на зазначене у позові нерухоме майно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що у разі якщо позов буде задоволено внаслідок його визнання відповідачем, третьою особою, то позивач не ставитиме вимог про стягнення вимог про стягнення судових витрат.
З огляду на викладене, судові витрати у вигляді сплати судового з бору за подання даного позову до суду в розмірі 1 921,00 грн. та 2 000,00 грн. витрат на проведення експертизи залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 91, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Приватним акціонерним товариством "Дубномолоко" (35602, м. Дубно, вул. Грушевського, 117-А, ідентифікаційний код 05496081) право власності на будівлю - газорозподільний пункт, літер "Н-1", загальна площа 51м2, що знаходиться по АДРЕСА_3 Грушевського АДРЕСА_4 , м. Дубно, Рівненської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 19 листопада 2019 року.
Суддя Романюк Ю.Г.