65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3427/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (вх.№ 2-5601/19 від 15.11.2019р.) про забезпечення позову по справі №916/3427/19
за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юввєл», ОСОБА_1 та ОСОБА_2
про стягнення 502 261,40грн.
Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юввєл», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить господарський суд стягнути солідарно з відповідачів 404 696,00грн.
15.11.2019р. разом із позовною заявою до канцелярії господарського суду Одеської області від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юввєл», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову від 15.11.2019р. вх.№2-5601/19, в якій позивач просить суд:
- Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить
- ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , а саме на: квартиру, загальною площею 83,4 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
- ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , а саме на ? квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В обгрунтування поданої заяви заявник вказує на те, що 14 червня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Надалі по тексту «Позивач», «Банк», Кредитор») правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВВЄЛ» (Надалі по тексту «Відповідач 1», «Боржник», «Позичальник») було укладено Договір про надання овердрафту №015/79790/402839 (Надалі по тексту «Кредитний договір»), згідно умов якого Кредитор надає Позичальнику кредит у вигляді Овердрафту в межах Поточного ліміту 200 000 грн. строком до 14.06.2021 року, а Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 21,5 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором. Максимальний ліміт за Договором Овердрафту складає 600 000,00 гривень.
06 червня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВВЄЛ» (Надалі по тексту «Відповідач 1», «Боржник», «Позичальник») було укладено Кредитний договір № 011/79790/402824 (Надалі по тексту «Кредитний договір»), згідно умов якого Кредитор надає Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 300 000,00 грн. строком до 06.06.2020 року, а Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 28 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за Договором овердрафту № 015/79790/402839 від 14.06.2018 року, 14 червня 2018 року між Банком та ОСОБА_1 (Надалі по тексту «Поручитель», Відповідач-2») було укладено Договір поруки № 120506/79790/328351 (Надалі за текстом «Договір поруки»), відповідно до умов яких Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням Боржника, що виникають з умов Кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань.
Відповідно до умов п. 1.1. договору поруки сторони встановили, що Поручитель зобов'язується солідарно з Позичальником відповідати за виконання Забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникають у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору.
Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначенні Кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового/часткового виконання забезпечення зобов'язань (п. 1.2 Договору поруки)
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов'язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
В забезпечення виконання зобов'язань за Договором овердрафту № 011/79790/402824, 06 червня 2018 року між Банком та ОСОБА_2 (Надалі по тексту «Поручитель», Відповідач-3») було укладено Договір поруки № 120289/79790/328351 (Надалі за текстом «Договір поруки»), відповідно до умов яких Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням Боржника, що виникають з умов Кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань.
Відповідно до умов п. 1.1 Договору поруки сторони встановили, що Поручитель зобов'язується солідарно з Позичальником відповідати за виконання Забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникають у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору.
Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначенні Кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового/часткового виконання забезпечення зобов'язань (п.1.2 Договору поруки)
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов'язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.1.3 Договору поруки)
Проте, всупереч вимогам Кредитного договору Позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно Умов Договору за кредитом.
У зв'язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу Позичальника та Поручителів були направлені вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань за Кредитними договорами надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість.
Однак, у визначені Кредитором строки вимоги не були виконані, заборгованість не погашена.
Станом на 16.09.2019 року заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором № 015/79790/402839 від 14.06.2018 року складає 251 130,70грн, а заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором № 011/79790/402824, 06.06.2018 року складає 153 565,30 грн.
Також заявник вказує на те, що зазначена сума заборгованості для Банку є значною та щоденно збільшується, згідно умов Кредитного договору.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, а також враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, господарський суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий або майбутній позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв'язку з неможливістю чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до ч. ч. 1 та 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Слід зазначити, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову та встановивши в їх сукупності обставини, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" (п. 77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (п. 43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).
Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
На думку суду, є велика ймовірність відчуження цього майна на користь третіх осіб, або здійснення інших дій, що значно зменшить вартість майна.
Крім того, судом було встановлено, що відповідно до зазначених вище Договорів поруки, сторони погодили, що згідно п. 6.1., 6.2. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим Договором, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього Договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані цим Договором, застосовуються відповідно до чинного законодавства України. Якщо інше не встановлено чинним законодавством України, Поручитель несе відповідальність за невиконання цього Договору, у т.ч. за завдані Кредитору таким невиконанням збитки, всім своїм майном та коштами, на які відповідно до законодавства України може бути звернене стягнення.
Враховуючи вказане та те, що сторони були обізнані про настання таких наслідків, господарський суд вважає співмірним та справедливим, що відповідатиме реальному захисту прав та інтересів Заявника, вжиття наступних заходів забезпечення позову, як - накладення арешту на нерухоме майно, що належить
- ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , а саме на: квартиру, загальною площею 83,4 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
- ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , а саме на ? квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частини сьомої статті 145 Господарським процесуальним кодексом України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (вх.№ 2-5601/19 від 15.11.2019р.) про забезпечення позову по справі №916/3427/19 - задовольнити.
2. Накласти арешт на нерухоме майно, що належить:
- ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , а саме на: квартиру, загальною площею 83,4 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
- ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , а саме на ? квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
3. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.
Стягувачем за ухвалою є: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, будинок 9; код ЄДРПОУ 14305909)
Боржником за ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; ІПН НОМЕР_2 )
4. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 18.11.2019р. та у відповідності до ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення. Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
5. Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження".
Ухвала набрала чинності 18.11.19 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.
Суддя Гут Сергій Федорович