про зупинення провадження у справі
19 листопада 2019 року Справа № 915/633/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.
за участі секретаря Астахової С.І.
та прокурора Кадєєвої А.В.
без участі представників сторін, які не з'явилися засідання;
розглянувши у підготовчому засіданні справу № 915/633/19
за позовом керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області,
пров. Пожежний, 3, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101;
в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,
просп. Миру, 34, м. Миколаїв, 54030;
до фермерського господарства “Зайченка Михайла Павловича”,
с. Новопетрівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56140;
про повернення земельної ділянки
Керівник Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - Управління) до фермерського господарства (ФГ) “Зайченка Михайла Павловича” з позовом про зобов'язання останнього повернути в розпорядження держави в особі Управління земельну ділянку площею 38,1 га, з нормативною грошовою оцінкою 811479,32 грн., розташовану на території Кашперо-Миколаївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею від 03.07.1995 серії МК № 216.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ФГ “Зайченка Михайла Павловича” після смерті засновника ОСОБА_1 , якому була надана в постійне користування спірна земельна ділянка, не повернуло цю ділянку в розпорядження держави та продовжує її використання, чим порушує приписи ч. 1 ст. 31, 116, 118, 123 ЗК України, ст. 407, 413, 1225 ЦК України та права держави, як власника спірної земельної ділянки, на користування та розпорядження нею.
Прокурор також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
За такими вимогами ухвалою від 10.04.2019 відкрито провадження в даній справі.
Ухвалою від 04.07.2019 провадження у справі зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 587/430/16-ц, а ухвалою від 31.10.2019 ? поновлене у зв?язку з закінченням указаного перегляду, та призначено справу до розгляду.
Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце проведення підготовчого засідання, представники не з'явилися, проте від представника відповідача 19.11.2019 надійшло клопотання, зареєстроване за вх. № 17761/19, про зупинення провадження в даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 912/2385/18.
Клопотання мотивоване тим, що Великою палатою Верховного Суду в указаній вище справі вирішуються питання щодо порядку застосування у правовідносинах, подібних тим, що розглядаються в даній справі, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”; висновок суду в указаній справі матиме вирішальне значення для формування єдиної судової практики щодо спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи щодо клопотання відповідача, суд приходить до такого.
Предметом спору у справі, що розглядається, є зобов'язання ФГ “Зайченка Михайла Павловича” повернути в розпорядження держави в особі Управління земельну ділянку, яка перебувала у постійному користуванні померлого ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею, проте після смерті громадянина ОСОБА_2 продовжує використовуватися фермерським господарством і не повернена в розпорядження держави.
Позов пред'явлений прокурором в інтересах держави в особі Управління з посиланням на положення ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” та невжиття Управлінням протягом тривалого часу заходів до усунення вищевказаних порушень законодавства та повернення спірної земельної ділянки в розпорядження держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, серед іншого, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ст. 36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права (ч. 5 ст. 302 ГПК України, ч. 2 ст. 45 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
Судом встановлено, що у зв'язку з необхідністю формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування положень ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 912/2385/18 і ухвалою від 07.11.2019 указану справу прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
При цьому, згідно ухвали Касаційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 912/2385/18, Великою Палатою Верховного Суду мають бути вирішені питання: 1) чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності; 2) які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, встановить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.
Вивчивши процесуальні документи у справі № 912/2385/18, наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суд констатує, що правовідносини у даній справі є подібними правовідносинам у справі № 912/2385/18, судові рішення за якою переглядаються Великою Палатою Верховного Суду саме з питання неоднакового застосування ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”.
Господарським процесуальним законодавством визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду (п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України).
Ураховуючи викладене, суд визнає, що наявні підстави для зупинення провадження в даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 912/2385/18, а тому клопотання відповідача про зупинення провадження у справі належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 228, 234 ГПК України, господарський суд
1. Задовольнити клопотання фермерського господарства “Зайченка Михайла Павловича”.
2. Зупинити провадження в даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 912/2385/18.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 ГПК України, і її може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя Т.М.Давченко