ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.11.2019Справа № 910/12467/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" (вул. Верхній Вал, 68, м. Київ, 04071)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680)
про стягнення 17 189,94 грн.
Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 17 189,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем термінів доставки вантажу за накладною № 0479564 від 16.01.2019 у міжнародному сполученні, у зв'язку з чим позивач просить стягнути неустойку за 4 доби прострочення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/12467/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 16.09.2019 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051307252 отримана позивачем 19.09.2019; згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051307260 відповідач отримав ухвалу суду 20.09.2019.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
22.10.2019 до суду від відповідача надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відзиву на позов з посиланням на ст. 119 ГПК України, за умовами якої за заявою учасника справи суд поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Також відповідач подав відзив на позовну заяву.
Дійшовши висновку про поважність причин пропуску позивачем процесуального строку на подачу відзиву на позов через необхідність часу для збору і формування документів по справі його структурними підрозділами та враховуючи допущення незначного пропуску процесуального строку, суд поновив визначений процесуальний строк та прийняв відзив на позов до розгляду.
Відповідач у відзиві зазначив, що за результатом розгляду претензії позивача № 475 від 26.02.2019 у відповіді на претензію № ЦМ-У-514/19 від 30.08.2019 залізниця визнала суму 10 313,39 грн неустойки за порушення терміну доставки вантажу на 3 доби, натомість у поданому розрахунку позивач не врахував положень Угоди про міжнародне вантажне сполучення, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
23.10.2019 відповідач подав до суду заяву про виправлення описки у прохальній частині відзиву.
28.10.2019 суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій позивач на доводи відповідача вказав, що відповідь на претензію надана з простроченням встановлених 180 днів для надання відповіді; погодився з розрахунком відповідача щодо строку доставки вантажу 11 діб відповідно до УМВС, проте заперечив проти фактичного строку доставки вантажу у 14 діб, стверджуючи про 15 діб, тому вважає поданий до позову розрахунок вірним та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
01.11.2019 відповідач подав до суду заяву, в якій повідомив про перерахування на користь позивача відповідно до відповіді на претензію № ЦМ-У-514/19 суми 10 313,96 грн за порушення терміну доставки вантажу за платіжним дорученням № 2257507 від 25.10.2019, копію якого надав для долучення до справи.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
12 лютого 2018 року між Підприємством з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (надалі - замовник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" (надалі - перевізник, відповідач) був укладений договір про надання послуг № 08906/ЦТЛ-2018/18/158 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався здійснювати перевезення вантажів, надавати вантажний вагон для перевезення, та інші послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) і вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що перевезення - послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку.
Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.
16.01.2019 на виконання умов договору на перевезення вантажу зі станції Буганяй Литовської залізниці до станції Одеса-Ліскі Одеської залізниці у вагонах № 51252211, № 51251536 була оформлена накладна № 0479564. Накладна складається з двох частин: паперова накладна засвідчує факт перевезення вантажу на території Литви, та електронна - на території України. Факт укладення договору перевезення підтверджується графою 26 накладної.
Відміткою у графі 34 накладної встановлено, що вантаж перетнув кордон з Білорусією 18.01.2019, вантаж перетнув кордон Литви з Україною 20.01.2019.
Вантаж прибув на станцію призначення Одеса-Ліскі Одеської залізниці та переданий вантажоодержувачу 31.01.2019 (графа 27 накладної).
26.02.2019 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 475 від 26.02.2019 про сплату 17 189,94 грн штрафу за прострочення доставки вантажу на 4 доби за накладною № 0479564 від 16.01.2019. Вказана претензія отримана відповідачем - 28.02.2019.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, посилаючись на перевищення терміну доставки вантажу на 4 доби, заявив вимоги про стягнення з відповідача 17 189,94 грн., розрахованого наступним чином: 17 189,94 грн = 57 299,80 грн провізної плати *30%.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив, зазначив, що у відповіді на претензію № ЦМ-У-514-19 від 30.08.2019 повідомляв про задоволення вимог позивача та визнав обґрунтованим розмір штрафу 10 313,96 грн за 3 доби затримки, як 18% від 57 299,80 грн провізної плати та 24.09.2019 видав розпорядження про перерахування на користь ПІІ «Амік Україна» цієї суми.
У процесі розгляду справи відповідач надав копію платіжного доручення № 2257507 від 25.10.2019 в якості доказу сплати визнаної ним суми 10 313,96 грн неустойки за порушення терміну доставки вантажу за накладною № 0479564 від 16.01.2019.
Таким чином, спір у справі стосується недосягнення сторонами згоди щодо кількості днів затримки залізницею вантажу та розміру неустойки.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
В силу приписів статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 4 Статуту встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).
За приписами ч. 1 ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.
Частиною 6 ст. 315 Господарського кодексу України встановлено, що спори, пов'язані з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 № 9 роз'яснено, що виходячи з положення ст. 9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. У той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України.
Правові відносини щодо перевезення вантажів залізничним транспортом у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС), учасниками якої є як Україна, так і Литва.
Так, відповідно до § 1 ст. 2 УМВС на умовах даної Угоди здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні між станціями, вказаними в § 2 ст. 3 за накладними, передбаченими даною Угодою, і лише мережею залізничних доріг учасниць даної Угоди. Дана Угода має обов'язкову силу для залізних доріг, відправників і отримувачів вантажів і діє незалежно від держаної приналежності сторін договору перевезення.
Згідно з положеннями ст. 7 УМВС договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка. Договір перевезення може бути оформлений накладною ЦІМ/УМВС.
Відповідно до §§ 1, 2, 6 ст. 14 УМВС строк доставки визначається на весь шлях прямування (маршрут) вантажу виходячи з наступних норм: для вантажів великої швидкості - строк на відправлення 1 доба, строк на перевезення вантажу дрібною відправкою або у середньотонажному контейнері кожні розпочаті 200 тарифних кілометрів у межах кожної залізної дороги, що бере участь у перевезенні, - 1 доба.
Сплив строку доставки вантажу починається з 0.00 год. дня, наступного за днем, у якому прийняті до перевезення вантаж і накладна. Якщо вантаж прийнятий з попереднім до відправлення зберіганням, то строк доставки починається з 0.00 год. дня, наступного за днем, у який цей вантаж призначено до завантаження. Про день завантаження у накладній повинна буди проставлена відмітка.
Строк на перевезення обраховується за фактично пройденою вантажем відстані між станцією відправлення та станцією призначення.
Строк доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і може бути переданий у розпорядження отримувача, про що залізниця повідомляє отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається внутрішніми правилами, що діють на залізниці призначення.
Згідно з положеннями §§ 1, 2 ст. 22 УМВС залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення за накладною УМВС, відповідальна за виконання договору перевезення протягом усього шляху слідування (маршруту) вантажу до видачі його на станції призначення.
Параграфом 1 ст. 23 УМВС визначено, що залізниця відповідальна в межах умов, встановлених даним розділом, за порушення строку доставки вантажу за збитки, що виникли внаслідок повної або часткової втрати, нестачі маси, ушкодження, псування або зниження якості вантажу з інших причин за час з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі його на станції призначення.
Приписами ст. 27 УМВС визначений розмір відшкодування за порушення строку доставки вантажу.
Так, відповідно до § 1 ст. 27 УМВС за порушення строку доставки вантажу залізниця сплачує отримувачу штраф, розмір якого визначається виходячи з провізної плати тієї залізниці, яка допустила прострочення, і величини (тривалості) прострочки, що визначається як відношення прострочки (у добах) до загального строку доставки, а саме:
6% провізної плати при простроченні не більше однієї десятої загального строку доставки;
12% провізної плати при простроченні більше однієї десятої, але не більше двох десятих загального строку доставки;
18% провізної плати при простроченні більше двох десятих, але не більше трьох десятих загального строку доставки;
24% провізної плати при простроченні більше трьох десятих, але не більше чотирьох десятих загального строку доставки;
30% провізної плати при простроченні більше чотирьох десятих загального строку доставки.
У тому випадку, коли вантаж одними шляхами прослідував з прострочкою, а іншими - раніше встановленого для них строку, при визначенні тривалості прострочки повинен бути здійснений залік вказаних строків.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2018 року позивач відправив залізницею зі станції відправлення Буганяй Литовської залізниці на станцію призначення Одеса-Ліски Одеської залізниці вантаж (бензин моторний наливом) у вагонах № 512522, №51251536, про що оформлено сторонами залізничну накладну № 0479564.
Статтею 24 УМВС визначено, що якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.
Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:
- для контейнерів - 1 добу на кожну почату 150 км;
- для інших відправок - 1 добу на кожну почату 200 км.
Для вантажів, що вимагають обмеження швидкості за своїми технічними характеристиками, негабаритних і наступних в спеціальних поїздах з окремим локомотивом, терміни доставки встановлюються перевізником.
Для вантажів, що перевозяться в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні, термін доставки на водному ділянці шляху встановлює перевізник, який здійснює перевезення на даній ділянці шляху.
Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
Термін доставки вантажу збільшується на 2 доби:
- на кожну перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії;
- на кожну перестановку вагонів, вантажу на своїх осях на візки іншої ширини колії;
- при перевезенні вантажу в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
Термін доставки вантажу продовжується на весь час затримки під час перевезення з причин, незалежних від перевізника.
Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повні.
У разі поділу вантажу в процесі перевезення термін доставки обчислюється з тієї частини вантажу, яка прибула за накладною.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомляє одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, чинним в місці видачі вантажу.
За спірним перевезенням відстань зазначена у графі 38 залізничної накладної № 0479564 та складає 349 км по території Литви, 554 км по території Білорусії, 862 км по території України, загальна відстань 1765 км, отже, термін доставки вантажу повинен становити 9 діб (1765 км : 200 км = 8,825 = 9 діб) при цьому також + 1 доба на операції, пов'язані з відправленням вантажу + 1 доба на митне оформлення вантажу відповідно до акту загальної форми № 12486 (га ст. Коростень за зверненням самого позивача) = 11 діб.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, вантаж за залізничною накладною № 0479564 був відправлений 16.01.2019, а тому з 17.01.2019 року розпочинається перебіг терміну доставки вантажу, вантаж прибув на станцію призначення 31.01.2019. Отже, загальний термін доставки становить 15 діб.
Таким чином, судом встановлено, що термін доставки вантажу за договором перевезення - залізничною накладною № 0479564, не дотриманий залізницею (договірним перевізником), перевищення терміну доставки вантажу становить 4 доби, що становить чотири десяті загального строку доставки (4 доби перевищення строку доставки : 11 діб нормативного строку доставки = 0,364). Відповідачем вказані обставини не спростовано, а тому вимога про стягнення штрафу за вказане порушення заявлена позивачем правомірно.
Дослідивши розрахунок позивача, судом встановлено, що ним невірно застосовано розмір коефіцієнту штрафу за порушення строку доставки вантажу 30%, оскільки відповідно до § 1 ст. 27 УМВС має бути застосовано 24%, тому враховуючи розмір провізної плати, яка становить 57 299,80 грн. (графа 49 залізничної накладної), а також розмір штрафу, який підлягає нарахуванню - 24%, стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 13 751,95 грн.
Матеріали справи встановлено та сторонами підтверджено, що відповідач у відповіді на претензію позивача № ЦМ-У-514-19 від 30.08.2019 визнав обґрунтованим розмір штрафу 10 313,96 грн.
25.10.2019 відповідач у процесі розгляду справи, тобто після відкриття провадження у справі, перерахував на рахунок позивача платіжним дорученням № 2257507 від 25.10.2019 суму 10 313,96 грн плати за прострочення термінів доставки, тому провадження в частині стягнення суми 10 313,96 грн штрафу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмета спору, витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.
За відсутності доказів сплати іншої частини правомірно нарахованої суми - 3 437,99 грн неустойки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині вимог. У стягненні 3 437,99 грн судом відмовлено.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 10 313,96 грн та задоволення позову в частині стягнення 3 437,99 грн неустойки. В іншій частині позову судом відмовлено.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в цій частині пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 10 313,96 грн неустойки закрити.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код 40075815) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, м. Київ, Верхній Вал, 68, код 30603572) 3 437,99 грн (три тисячі чотириста тридцять сім гривень 99 копійок) неустойки, 1 536,80 грн (одну тисячу пятсот тридцять шість гривень 80 копійок) витрат по сплаті судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.11.2019.
Суддя О.Г. Удалова