вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" листопада 2019 р. Справа № 911/2026/19
За позовом Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області (07401, м. Бровари, вул. Київська, буд. 137) в інтересах держави в особі:
1. Славутицької міської ради, 07100, Київська область, місто Славутич, Центральна площа, будинок 7
2. Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради, 07100, Київська область, місто Славутич, Київський квартал, будинок 14
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Констракшн", 07101, Київська область, місто Славутич, Ризький квартал, будинок 5, офіс 35
про стягнення 33 246,41 грн, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно
суддя Н.Г. Шевчук
за участю представників сторін:
від прокуратури: Набок Ю.В. (посв. № 044829 від 16.11.2016);
від позивача 1: не з'явився;
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
встановив:
Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Славутицької міської ради та Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Констракшн", у якому просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Констракшн" на користь Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" 33 246,41 грн, з яких 27 940,72 грн основний борг та 5 305,69 грн пеня;
- розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, №111-А від 01.02.2018, укладений між Комунальним підприємством "Житлово-комунальний центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стронг Констракшн";
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Стронг Констракшн" звільнити та повернути Комунальному підприємству "Житлово-комунальний центр" нежитлові приміщення № 30, 35 та площу місць загального користування на 1-му поверсі БПО "Ризький", загальною орендованою площею - 46,66 кв. м, що розміщені за адресою: Київська обл., м. Славутич, Ризький квартал, 5.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на систематичне порушення відповідачем істотних умов договору оренди нерухомого майна № 111-А від 01.02.2018, який укладено між Комунальним підприємством "Житлово-комунальний центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стронг Констракшн", що призводить до недоотримання коштів до бюджету органу місцевого самоврядування.
Ухвалою суду від 14.08.2019 позовну заяву заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області було залишено без руху, однією з причин залишення позову без руху було необхідність надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону того, що уповноважені органи, які визначені прокурором позивачами у даній справі, не здійснюють або неналежним чином здійснюють відповідні повноваження.
Доказів нездійснення або неналежного здійснення своїх повноважень уповноваженими органами прокурором не надано, однак з метою встановлення об'єктивних причин звернення прокурора з даним позовом до суду ухвалою суду від 09.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
До першого підготовчого засідання по даній справі від Славутицької міської ради надійшли пояснення, в яких останній підтримує позовні вимоги прокурора та просить задовольнити позов; від Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради надійшло клопотання про зміну найменування останнього та заява, якою підприємство підтримує позовні вимоги прокурора.
Ухвалою суду від 07.10.2019 змінено найменування позивача Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" на Комунальне підприємство "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради, а також відкладено підготовче засідання на 11.11.2019.
В судове засідання 11.11.2019 представники позивачів та відповідача не з'явились, від Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши позицію прокурора суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Водночас, Конституцією України передбачено можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках, зокрема, 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Відповідно до частин третьої, четвертої та п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Заступником керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області суб'єктами владних повноважень, до компетенції яких належить стягнення за оспорюваним договором та повноваження щодо розірвання даного договору, визначено Славутицьку міську раду та Комунальне підприємство "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради, які набули статусу позивачів у даній справі.
Зі змісту позовної заяви заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області слідує, що він вбачає порушення інтересу держави в порушенні права Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради на отримання належної орендної плати за користування майном, а саме нежитловими приміщеннями № 30, 35 та площею місць загального користування на 1 поверсі БПО "Ризький", інженерними мережами та комунікаціями, що є їх невід'ємною частиною, які належить до комунальної власності територіальної громади м. Славутича і знаходяться на балансі КП ЖКЦ, орендна плата за користування якими відповідачем за період з лютого 2018 року по травень 2019 року не сплачувалась.
Відповідно до нової редакції Статуту Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради, який затверджено рішенням Славутицької міської ради № 1435-58-VII від 14.06.2019, дане підприємство є юридичною особою, діє на основі комунальної власності територіальної громади міста Славутич, користується правом господарського відання щодо закріпленого за ним майна, має право від свого імені укладати договори, набувати майнові і немайнові права та нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у судах, займатися діяльністю, яка відповідає напрямкам, передбаченим цим Статутом. З метою реалізації зазначеної в статуті мети Підприємству надається право у судовому порядку стягувати з боржників кошти у разі невиконання ними договірних зобов'язань.
Крім того, визначаючи Славутицьку міську раду одним із позивачів, в інтересах якого прокурор звернувся з даним позовом, останнім не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів держави в особі Славутицької міської ради, оскільки в інтересах останньої жодних вимог прокурором не заявлено.
Посилаючись на статті Закону України "Про місцеве самоврядування" прокурор зазначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації тощо (частина перша статті 60 Закону); крім того органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їх відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п'ята статті 60 Закону).
Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17 та від 31.10.2018 у справі №910/6814/17.
Сама по собі обставина незвернення Славутицької міської ради з позовом протягом певного періоду не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави та не є підставою для звернення із даним позовом до суду саме прокурором.
В позовній заяві та заяві про усунення недоліків прокурор зазначає, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради № 351 від 12.07.2006 "Про передачу майна" нерухоме майно, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Славутич, передано на баланс Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" (нова назва Комунальне підприємство "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради).
Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що Комунальне підприємство "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради є самостійним господарюючим суб'єктом, має всі права та обов'язки виступати позивачем у спірних правовідносинах, що стосується в тому числі комунального майна, яке знаходиться на балансі Підприємства.
Комунальне підприємство "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради, в інтересах якого звернувся прокурор, не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, як того вимагає стаття 23 Закону України "Про прокуратуру", то відповідно, немає підстав для представництва товариства прокурором із посиланням на зазначену норму.
А тому суд вважає, що позовну заяву подано прокурором без дотримання необхідного обсягу процесуальної дієздатності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Керуючись статтями 226, 234 Господарського процесуального кодексу України суд
ухвалив:
Позов залишити без розгляду.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Ухвалу підписано: 18.11.2019