ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
м. Київ
18.11.2019Справа № 910/16060/19
Суддя Бондаренко Г.П., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс
про забезпечення позову
у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» (07501, м. Київ, вул. Баришівський район; смт Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 28; ідентифікаційний код: 32497680)
До Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська , буд. 1; ідентифікаційний код: 23697280)
Про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню
Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі-відповідач) про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач просить суд визнати виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем, за якими стягувачем є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс», та на підставі яких приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович відкрив виконавчі провадження № АСВП: 60087932, 60088995, 600092911, 60093758, 6009098, такими, що не підлягають виконанню, оскільки вважає, що дані написи були вчиненні з порушенням положень Закону України «Про нотаріат», так як подані приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Малому Олексію Сергійовичу Публічним акціонерним товариством «Укргазбанк» документи не підтверджують безспірність заборгованості.
В тексті позовної заяви міститься клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, а саме зупинити стягнення на підставі виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем, за якими стягувачем є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» та заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Трофименку Михайлу Михайловичу вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем, за якими стягувачем є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс».
Обґрунтовуючи дану заяву заявник зазначає, що примусове виконання виконавчих написів унеможливить виконання позитивного рішення суду, прийнятого за результатами розгляду даного позову, оскільки в такому разі відбудеться виконання виконавчих документів, визнаними судом такими, що не підлягають виконанню, через що поновлення порушених прав позивача буде значно утрудненим.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 5 частини1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Позивач зазначає, що підставою визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню є те, що оскаржуваний виконавчий напис був вчинений з порушенням статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат", пп. 2.1 п. 2 л. 16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, оскільки вимоги, які висунуто в листі-вимозі № 172/20455/19 від 04.07.2019 не відповідають умовам Генерального кредитного договору 3 30/2016 від 23.09.2016, щодо сум заборгованостей та періоду нарахування пені.
Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» містить певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів. (Вказана позиція відображена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування (При вирішенні справи " (рішення у справі Каіч та інші проти Хорватії" від 17 липня 2008 року)
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що оскільки предметом спору у даній справі є вимога немайнового характеру, рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, тому в даному випадку не має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
(Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018)
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що 17.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком Михайлом Михайловичем на підставі виконавчих документів, виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем, відкрито виконавчі провадження № АСВП: 60087932, 60088995, 600092911, 60093758, 6009098.
Таким чином, обґрунтованою підставою вжиття заходів забезпечення позову є те, що у разі повного виконання виконавчого напису таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких звернувся позивач, оскільки кошти вже будуть стягнуті і з метою їх повернення заявнику доведеться знову звертатися до суду з новими позовами. Невжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом може унеможливити ефективний судовий захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд вважає обґрунтованими вимоги щодо зупинення стягнення на підставі виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем, за якими стягувачем є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс».
Щодо клопотання позивача про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання виконавчих написів Суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» однією із засад здійснення виконавчого провадження є обов'язковість виконання рішень.
Обов'язковому виконанню підлягають рішення (виконавчі документи) на підставі виконавчих написів нотаріусів (п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (Постанова Верховного Суду № 211/129/18-ц від 03.04.2019)
Забезпечення позову є гарантом захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду як такого правового стану, за якого позивачу гарантується отримання повного та ефективного відновлення порушених прав та відсутність необхідності повторного звернення до суду з метою захисту прав, порушення яких потенційно може мати місце протягом судового розгляду та до моменту виконання рішення суду та тим чи іншим чином спричиняти неможливість забезпечення судом повноти реалізації судового захисту як кінцевої мети звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові №6-605цс16 від 25.05.2016, в якій, зокрема, Верховний Суд України вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позовними вимогами (ч. 4 ст. 137 господарського процесуального кодексу України).
При встановленні зазначеної відповідності слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Заборона виконавцю вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання виконавчих написів є по суті зупиненням виконання рішення (виконавчого документа), та відповідно порушенням обов'язків виконавця, встановлених Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, заявник не навів доказів (і відповідно не подав їх), які свідчать про те, які саме дії вчинюються щодо виконання оскаржуваних виконавчих написів.
З огляду на зазначене, Суд вважає, що клопотання позивач про забезпечення позову в частині заборони вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання виконавчих написів не підлягає задоволенню.
Враховуючи предмет позову та обґрунтування заяви про забезпечення позову, наявності реальної загрози, що невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, а також враховуючи що даний захід забезпечення позову є адекватним та пов'язаним із предметом позову, з метою забезпечення подальшого виконання рішення господарського суду, Суд дійшов до висновку, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частини 5, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Господарський суд міста Києва
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Зупинити стягнення на підставі виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем, за якими стягувачем є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс», що перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича у межах виконавчих проваджень № АСВП: 60087932, 60088995, 600092911, 60093758, 6009098, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/16060/19.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» (07501, м. Київ, вул. Баришівський район; смт Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 28; ідентифікаційний код: 32497680)
Боржник: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська , буд. 1; ідентифікаційний код: 23697280)
3. У частині клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Трофименку Михайлу Михайловичу вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем, за якими стягувачем є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» - Суд відмовляє.
4. Згідно частини 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 14.11.2022.
5. Відповідно до підпункту 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Згідно частини 8 статті 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складено: 19.11.2019
Суддя Г.П. Бондаренко