Справа № 558/567/19
номер провадження 2/558/120/19
(заочне рішення)
15 листопада 2019 року смт. Демидівка
Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., при секретарі судових засідань Ковальській Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк» звернулось до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 вересня 2012 року в розмірі 11648,93 гривень.
В позовній заяві позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" вказує про те, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_1 12 вересня 2012 року було укладено кредитний договір № б/н відповідно до якого відповідачеві позивачем надано кредит в розмірі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Нарахування відсотків здійснюється згідно п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, з розрахунку 360 календарних днів на рік.
Банком свої зобов'язання перед відповідачем виконано, однак відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору № б/н від 12 вересня 2012 року щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та погашення суми заборгованості. Через невиконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором станом на 30 червня 2019 року виникла заборгованість в розмірі 11648,93 гривень, що складається з: 385,81 гривень заборгованості за кредитом, 8437,52 гривень заборгованості за відсотками, 1794,70 гривень нарахованої комісії, а також штрафи - 500,00 гривень штрафу (фіксована частка), 530,90 гривень штрафу (процентна складова).
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь 11648,93 гривень заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 вересня 2012 року та понесені судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі та зазначав про те, що позовні вимоги підтримує, а за відсутності відповідача просив справу розглянути у заочному розгляді.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 12 вересня, 26 вересня, 21 жовтня, 6 листопада 2019 року не з'явився, хоч про час та місце судового розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку шляхом надіслання судових повісток на адресу зареєстрованого місця його проживання та розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Причини неявки в судові засідання відповідач ОСОБА_1 не повідомив, клопотань про проведення судового розгляду справи без його участі, відкладення судового засідання, чи відзиву на позов, до суду не подавав.
За таких обставин та за наявної згоди представника позивача, суд приходить до висновку про вирішення справи у заочному розгляді, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.
В ході розгляду справи сторони (їх представники) заяв та/чи клопотань до суду не подавали.
Судом не вирішувалось питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.
Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
У позовній заяві позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_1 12 вересня 2012 року було укладено кредитний договір № б/н відповідно до якого відповідачеві позивачем надано кредит в розмірі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,80 %, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Нарахування відсотків здійснюється згідно п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, з розрахунку 360 календарних днів на рік.
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" у позовній заяві зазначає, що своєю заявою, поданою до банку, відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 6 березня 2010 року, та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та відповідачем договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.
При укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 12 вересня 2012 року звернувся до позивача з анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 5). Із змісту такої анкети-заяви встановлено, що вона містить відомості про персональні дані заявника, додаткову інформацію про нього.
У передостанньому розділі анкети-заяви зазначено про те, що ознайомившись із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, заявник виявив бажання оформити на своє ім'я - зарплатний пакет, ощадкнижку (депозит) (а.с. 5 зв.).
Будь-яких відомостей про бажання заявника - відповідача ОСОБА_1 отримати кредит, у наданій позивачем до позовної заяви анкеті-заяві ОСОБА_1 немає.
Відповідно до п. 1.1.1.33 Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 7 зв.) визначено, що заява-анкета про надання послуг - це звернення клієнта до банку про відкриття йому банківського рахунку та/або надання інших банківських послуг на умовах цих Умов та правил. У випадку приєднання до цих Умов та правил не в повному обсязі послуг, які надаються банком по цих Умовах та правилах, клієнт додатково надає заяву про надання окремих послуг, які надаються банком по цих Умовах та правилах.
Разом з тим, із змісту наданої до суду позивачем анкети-заяви, встановлено, що залишився незаповненим, на час підписання відповідачем такої заяви, пункт про те, що заявник отримав пам'ятку, в тому числі, Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування і ознайомився з її змістом під розпис (а.с. 5 зв.).
Доказів ознайомлення ОСОБА_1 з Умовами та правилами надання банківських послуг та підписання їх, позивачем до суду не надано.
Крім того, анкета-заява не містить відомостей (відповідні графи у анкеті не заповнені) про намір ОСОБА_1 отримати кредит та бажаний кредитний ліміт. Така анкета-заява не містить відомостей про встановлення будь-якої процентної ставки за користування кредитом.
Судом встановлено, що Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 7-30) не містять відомостей про порядок та умови надання таких банківських послуг, як зарплатний пакет, ощадкнижка (депозит) (а.с. 5 зв.).
Так, у позовній заяві позивач зазначив (перший абзац позовної заяви), що згідно кредитного договору № б/н від 12 вересня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту з сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 34,80% на рік на суму залишку заборгованості.
Із змісту доданого позивачем до позовної заяви Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 6) встановлено, що за користування кредитною карткою «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» відсоткова ставка за місяць на залишок заборгованості становить 3% (тобто 36% на рік), за користування кредитною карткою «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» відсоткова ставка за місяць на залишок заборгованості становить 2,5% (тобто 30% на рік), за користування кредитною карткою «Універсальна CONTRACT» відсоткова ставка за місяць на залишок заборгованості становить 1,7% (тобто 20,4% на рік), за користування кредитною карткою «Універсальна GOLD» відсоткова ставка за місяць на залишок заборгованості становить 2,5% (тобто 30% на рік).
Отже, наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 6), на який позивач посилається обгрунтовуючи свої позовні вимоги, не містить жодних відомостей, про те, що станом на 12 вересня 2012 року (дату написання відповідачем анкети-заяви (укладення договору)) банком була встановлена відсоткова ставка 34,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором, для будь-якого виду кредитної картки.
Позивачем до позовної заяви не було надано жодного належного та допустимого доказу, що підтверджував би отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту згідно кредитного договору б/н від 12 вересня 2012 року.
Як встановлено із змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 12 вересня 2012 року, що проведений позивачем станом на 30 червня 2019 року (а.с. 4), такий розрахунок проведений позивачем, починаючи з 9 жовтня 2014 року.
Відомостей (та доказів, що їх підтверджували б) про те, чи видавались кредитні кошти (банківська карта) відповідачеві, починаючи з 12 вересня 2012 року по 9 жовтня 2014 року, позивачем надано до суду не було.
Позивачем не надано до суду доказів повідомлення відповідача про зміну відсоткової ставки та її погодження сторонами.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доказування і подання доказів, крім того, визначений ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно якої встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Дослідженими доказами по справі встановлено, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів, що підтверджували б надання відповідачеві кредиту (зарахування на кредитний рахунок коштів), в тому числі, час та підстави надання кредитних коштів, докази про підстави нарахування відсотків (їх розміру), пені та штрафу.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено свої позовні вимоги належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, встановлює відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат по сплаті судового збору (а.с. 43).
Відповідно до ст.ст. 526, 1054 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 265, 268, 280 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою у порядку та строки, що передбачені ст. 284 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Демидівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.С. Феха.
Повний текст рішення складено 15 листопада 2019 року.