Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №814/264/16
адміністративне провадження №К/9901/12394/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуМиколаївської митниці ДФС
на постановуМиколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 (суддя - О.Ф. Середа)
на ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 (колегія суддів: Н.В. Вербицька, О.В. Джабурія, А.В. Крусян)
у справі № 814/264/16
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»
доМиколаївської митниці ДФС
провизнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - Товариство) звернулось з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 16.12.2015 № 504010000/2015/000007/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації № 504010000/2015/00076.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що відповідач безпідставно визначив іншу митну вартість імпортованих товарів і відмовив позивачу у їх митному оформленні. Товариство надало Митниці всі документи, які підтверджують складову декларованої ним митної вартості та не містять жодних неточностей чи розбіжностей.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 позов задоволено. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що митним органом безпідставно визначено митну вартість за другорядним методом, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Вказується на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку відповідача, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару. Зокрема вказує, що суди не звернули увагу на те, що відправник, перевізник та одержувач зобов'язані були здійснити страхування відповідальності, сума якого мала входити до митної вартості товару. Крім того, позивачем не надано жодного документального підтвердження надання знижки чи спеціальної пропозиції на придбання товару у посередника, якою він скористався і, як наслідок, придбав товар за умовами поставки за ціною, нижчою європейської вартості аналогічного товару. До того ж, позивачем не надано витребуваний Митницею з метою перевірки вартості товару договір із третіми особами (продавця товару із його виробником), а також прайс-листів, каталогів або специфікацій. В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України поставлено питання про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2013 між ВАТ «Єдина торгова компанія» (РФ) (продавець) і ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (покупець) укладений контракт № RF/RD/79-13/11-М, відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити товар на умовах СРТ на ст. Жовтнева Одеської залізниці згідно правил ІНКОТЕРМС - 2010, що включає в себе всі витрати по його доставці до вказаного місця.
Крім того, умовами контракту з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 27.04.2015р. № 15 сторони визначили, що вартість товару за одну тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 39,33 доларів США, де середня котировка FОВ МЕD Low публікується агентством IСIS і розраховується на підставі IСIS ргiсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за два місяця попередніх відвантажень з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в Специфікації, що підписується Сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження.
На виконання вимог зазначеного контракту на ім'я ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надійшов товар: каустична сода, натр їдкий.
З метою декларування вказаного товару 16.12.2015 позивач подав до Миколаївської митниці ДФС електронну митну декларацію за № 504010000/2015/003101.
До митного оформлення для підтвердження митної вартості зазначеного товару по кожній митній декларації позивачем були подані наступні документи: контракт від 01.04.13 № RF/RD/79-13/11-М та додаткові угоди до нього в т.ч. № 15, специфікація від 21.10.2015 № 30, інвойс від 24.11.2015 № SK-83, а також накладна СМГС 20709437, 20709557, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікат походження товару від 24.11.2015 RUUA 5006002875, сертифікат якості №№ 1401, 1402 (п.44 декларації). Митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною договору.
Під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що подані декларантом документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, документальне обґрунтування заниження ціни).
З огляду на викладене, керуючись частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), митниця повідомила декларанта про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості, страховий поліс, щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням ціни товару, зокрема, витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, заниження ціни на 39,33 дол. США, експертні висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких зазначається.
На виконання зазначеної вимоги та на підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення позивач надав відповідачу листом від 16.12.2015 № 410/101-10: біржові котирування Caustik Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та Специфікації № 30, датовані 21.10.2015, 25.09.2015, 02.10.2015, 09.10.2015, 16.10.2015.
Згідно наданої позивачем інформації щодо біржових котирувань, ціна на товар за Специфікацією № 29 складала 250,67 доларів США та розраховувалась ним як різниця між середньою котировкою за мінусом 40 доларів США, що відповідало умовам пункту 2.3 контракту.
Щодо надання платіжних доручень відповідачу повідомлено, що оплата за даний товар буде здійснена протягом 12 днів з дати відвантаження товару. Позивач у відповіді також зазначав, що інші витребувані відповідачем в запиті документи відсутні, оскільки за умовами контракту товар не страхувався; а інші договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язаними з контрактом на поставку товару не укладались.
З огляду на надання позивачем неповного пакету додаткових документів, витребуваних відповідачем, на підставі частини першої статті 55 МК України останнім було здійснено коригування митної вартості заявленого товару та визначено її за другорядним методом (за ціною з подібними (аналогічними) товарами, про що 16.12.2015 прийнято відповідне рішення № 504010000/2015/000007/1.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом, який був задоволений, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті кодексу у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
За правилами частини другої-третьої вказаної статті кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справі, що розглядається, а саме щодо надання Товариством всіх необхідних документів для визначення митної вартості імпортованого товару за вказаним контрактом, яким зокрема встановлено обов'язки постачальника щодо доставки товару та включення транспортних витрат у ціну товару, Верховний Суд погоджується із висновками судів про те, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом (за ціною договору (контракту)) є необґрунтованим та таким, що суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, зокрема законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
При цьому посилання митного органу на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу, як на обґрунтованість своїх рішень та дій, правильно не прийнято судами до уваги, оскільки за правилами пункту 8 частини другої статті 53 МК України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося.
В свою чергу, доводи щодо необхідності страхування соди каустичної як небезпечної речовини, а також її перевезення, є необґрунтованими, оскільки дії суб'єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Що ж до доводів скаржника стосовно отриманої безпідставно позивачем знижки на товар, судами встановлено, що сторони контракту у пункті 2.3 домовилися про ціну товар за 1 тонну, яка буде визначатись за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low середня котировка FOB MED Low, що публікується агентством ICIS за попередні два місці перед періодом відвантаження з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця.
Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Таким чином, позивач отримав знижку на товар на підставі договірних правовідносин, проте, вказуючи, що останнім не надано обґрунтування заниження ціни товару на 40 доларів США, митний орган не наводить вмотивованих доводів неприйняття вказаних вище обставин.
Крім того, обґрунтовано відхилено і посилання Митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості від 16.12.2015 № 504010000/2015/000007/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації № 504010000/2015/0007, а відтак й про наявність підстав для їх скасування.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і не спростованими доводами касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
C.C. Пасічник
Судді Верховного Суду