Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №1340/4560/18
адміністративне провадження №К/9901/21635/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 (головуючий суддя - І. І. Запотічний, судді - О. І. Довга, В. П. Сапіга)
у справі № 1340/4560/18
за позовом ОСОБА_1
до Львівської міської ради
про визнання дій та бездіяльності протиправною,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, в якому просив: захистити права споживача, ОСОБА_1 від знущання через влаштування загрози для життя, внаслідок невиконання Львівською міською радою Правил пожежної безпеки в Україні та Кодексу цивільного захисту України; визнати дії та бездіяльність посадових і службових осіб Львівської міської ради по вирішенню безпеки в будинку АДРЕСА_1 незаконними та протиправними в зв'язку із невиконанням норм законодавства ЖКП та порушення прав споживачів та прав людини; 3) стягнути на користь позивача заявлену пряму матеріальну шкоду в сумі 31 685 грн 11 коп; 4) зобов'язати Львівську міську раду прийняти зміну до власно вигаданих правил: «Правил благоустрою м. Львова», внести положення про заборону паркування в під'їздах та проїздах жилих та адміністративних будинків транспортних засобів, котрі можуть стати об'єктами підвищеної небезпеки.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що влітку 2018 року його сім'я була поставлена на межу фізичного знищення, а також знищення єдиного житла, оскільки в під'їзді №1 будинку зберігався квадроцикл та мотоцикл. Скарги позивача з цього приводу до Львівської міської ради як органу місцевого самоврядування та власника будинку залишилися без реакції та відповіді. Вказаний будинок перебуває у власності Львівської міської ради. Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг», що обслуговує цей будинок, з 2011 року не виконує рішення суду у цивільній справі № 2-446/11 про укладення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору про надання послуг з утримання будинку. Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг» виставило сім'ї позивача претензію про сплату комунальних послуг в сумі 31 685 грн 11 коп, які фактично не надавалися. Також позивач зазначив, що питання стягнення вартості ненаданих комунальних послуг було предметом розгляду в цивільній справі № 461/12597/15-ц, в якій Львівська міська рада та Галицька районна адміністрація Львівської міської ради брали участь в якості третіх осіб на стороні позивача. Апеляційний суд Львівської області визнав претензії Львівського міського комунального підприємства «Айсберг» необґрунтованими. Відтак позивач вважає, що Львівська міська рада та її виконавчі органи неналежно виконують свої завдання в сферах захисту прав споживачів, благоустрою, управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності, а також забезпечення техногенної безпеки.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 в задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що стоянку квадроцикла в під'їзді житлового будинку АДРЕСА_1 самовільно облаштував один із його мешканців. В свою чергу виконавчий орган Львівської міської ради, отримавши скаргу ОСОБА_1 , проконтролював вжиття виконавцем послуг з утримання будинку (Львівським міським комунальним підприємством «Айсберг») належних заходів реагування на повідомлені обставини, про що у встановлені Законом України «Про звернення громадян» строки повідомив скаржника. Щодо відмови в позові в частині позовних вимог щодо прийняття відповідачем змін до правил благоустрою, суд виходив з того, що наявне правове регулювання має достатній рівень деталізації та є цілком достатнім для захисту прав мешканців житлових будинків, а тому немає підстав для спонукання органу місцевого самоврядування на локальному рівні запроваджувати норми, що врегульовують кожну конкретну життєву ситуацію, як-от у випадку з паркуванням квадроциклів/мотоциклів у під'їзді житлового будинку позивача.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 в справі № 1340/4560/18 скасовано та прийнято нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Львівської міської ради щодо не вирішення питання пожежної безпеки в будинку АДРЕСА_1 . В решті позову відмолено.
6. При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачу відповіді на його скарги свідчать, що виконавчий орган Львівської міської ради неналежно відреагував на повідомлені ОСОБА_1 обставини (в тому числі щодо облаштування в під'їзді стоянки транспортного засобу), разом із балансоутримувачем будинку не встановив порушника та не проконтролював вжиття до нього заходів реагування.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач просить частково переглянути постанову суду апеляційної інстанції, доповнити мотивувальну її частину «про неповагу до приватного життя і влаштування небезпеки для проживання у власному житлі в історичному центрі»; доповнити резолютивну частину «зобов'язати виплатити Львівську міську раду моральну компенсацію ОСОБА_1 в розмірі 31 685 грн 11 коп», зобов'язавши сплати необхідні збори та податки; винести окрему ухвалу до Львівської міської ради про неповагу до сімейного та приватного життя і створення небезпеки для життя у багатоквартирному будинку історичного центру.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує лише щодо завданої йому моральної шкоди.
Позиція інших учасників справи
9. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
11. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2019 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. ОСОБА_1 та члени його сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками та зареєстровані в квартирі за адресою:
АДРЕСА_1. 13 . Квартира знаходиться у багатоквартирному житловому будинку, що перебуває у власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради; будинок перебуває на балансі Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг», котре надає послуги з утримання будинку.
14. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.07.2018 звернулися до Львівської міської ради з інформаційним запитом Злмр-12-Г/18, просили надати інформацію: «Хто і в який спосіб (директор ЛКП Горошко Р. М . , або ж С.Бабак , можливо А . Зозуля або навіть І.Пляцушок ) надав дозвіл на будівництво навісу для катеру у дворі нашого будинку? 2. Яким розпорядчим документом виділена земельна ділянка для стоянки катера? Кому надано таке право? За які заслуги або пільги в т.ч. за участь в Куликовській битві?».
15. 25.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до голови Львівської обласної державної адміністрації зі скаргою Злод-6-Г/18, в якій просив розглянути питання відповідності займаній посаді директора Львівського міського комунального підприємства «Айсберг» та провести перевірку щодо відсутності контролю за утриманням будинку зі сторони Галицької районної адміністрації Львівської міської ради. В скарзі повідомлено, що в липні 2018 року в під'їзді АДРЕСА_1 ставлять на стоянку квадроцикл; цей факт свідчить, що Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг» не надає послуг щодо утримання будинку і створює небезпеку для життя людей.
16. 10.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до голови Львівської міської ради зі скаргою Злмр-16/18 про порушення права громадян на здорове і безпечне довкілля та безпечне проживання в житловому будинку, підвищення дисципліни сплати збору та послуг за паркування, збільшення фінансових надходжень до міського бюджету м. Львова, в якій просив «надати повну та вичерпну інформацію: 1. Скільки коштів було зароблено на нашому будинку за організацію стоянок квадроциклів та мотоциклів в під'їзді №1? 2. Яку суму коштів було отримано за організацію стоянки катерів у дворі? 3. Скільки з цих грошей потрачено на благоустрій та ремонти виключно для нашого будинку?». Скарга обґрунтована тим, що в під'їзді на протязі літа облаштовують стоянку квадроцикла, потім мотоцикла, а в дворі - стоянку для катера.
17. Вказані вище звернення адресатами були скеровані для розгляду Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради, яка надіслала ОСОБА_1 відповіді від 20.07.2018 №31-4199, від 13.08.2018 №31-4751, від 04.09.2018 №31-5203, від 27.09.2018 №315645. У цих листах ОСОБА_1 поінформовано про таке: - 20.07.2018 Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг» скерувало рекомендованим листом власниці квартири АДРЕСА_2 попередження про демонтаж самовільно встановленого дашка у подвір'ї цього будинку та звільнення території від човна, у випадку невиконання якого до неї будуть вживатися дії відповідно до чинного законодавства; - за результатами проведеного представниками районної адміністрації та Львівським міським комунальним підприємством «Айсберг» обстеження встановлено, що власники квартири АДРЕСА_2 у вечірній та нічний час залишали в під'їзді без погодження мешканців будинку на збереження квадроцикл, за цим фактом Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг» внесло їм попередження, станом на 13.08.2018 власники квартири АДРЕСА_2 звільнили під'їзд будинку від квадроцикла; - працівником відділу житлового господарства Пляцушок І.В. при виявленні недоліків під час проведення обстеження житлових будинків надається доручення керівнику Львівського міського комунального підприємства для їх ліквідації, також проводяться комісійні виходи для проведення обстеження за зверненням мешканців району; - про режим використання прибудинкової території як спільного майна співвласників відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
20. Відповідно до частини четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
21. Враховуючи положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги скаржника щодо доповнення мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції «про неповагу до приватного життя і влаштування небезпеки для проживання у власному житлі в історичному центрі» не можуть бути розглянуті судом касаційної інстанції.
22. Фактично скаржник в касаційній скарзі посилається на обставини та події, які відбуваються після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції. Водночас такі обставини не можуть прийматися до уваги судом касаційної інстанції.
23. Щодо вимог скаржника про стягнення моральної компенсації судова колегія зазначає наступне.
24. Згідно статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
25. Відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
26. Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
27. У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано належних пояснень доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
29. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
30. Щодо вимог касаційної скарги щодо постановлення окремої ухвали відносно Львівської міської ради про неповагу до сімейного та приватного життя і створення небезпеки для життя у багатоквартирному будинку історичного центру, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
31. Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
32. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (частина друга статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України).
33. Стаття 249 Кодексу адміністративного судочинства України дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.
34. Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
35. Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для винесення окремої ухвали немає.
36. Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, можуть полягати у неналежному виконанні посадовими особами обов'язків, перевищенні влади чи зловживанні нею, порушенні строків розгляду звернень, невжитті заходів реагування на заяви громадян тощо.
37. Суд касаційної інстанції зауважує, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду. Адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, чи діяння яких визнаються протиправними.
38. Судом касаційної інстанції не встановлено підстав для постановлення окремої ухвали відносно Львівської міської ради.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
40. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
41. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
42. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі № 1340/4560/18 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк