Постанова від 18.11.2019 по справі 908/374/19

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 908/374/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Могила С.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 (колегія суддів: Кощеєв І.М. - головуючий, Кузнєцова І.Л., Широбокова Л.П.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2019 (суддя Носівець В.В.)

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 (колегія суддів: Кощеєв І.М. - головуючий, Кузнєцова І.Л., Широбокова Л.П.)

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс"

про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - позивач), звернувшись в Господарський суд Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" (далі - відповідач), просило стягнути з відповідача на користь держави 300 392,38 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у результаті проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства було виявлено самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення загальною площею 77,483 га, що стало підставою для нарахування відповідачу відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, шкоди у вказаному вище розмірі.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.06.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019, в позові відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що належними доказами факт самовільного зайняття земельної ділянки та розмір заподіяної шкоди позивачем не доведено.

2.3. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд при винесенні постанови судові витрати за розгляд апеляційної скарги поклав на скаржника - позивача у справі. Стягнув з позивача на користь відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Задовольняючи частково заяву відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у апеляційному суді, апеляційний суд визнав суму у 35 500 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу завищеною щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. Касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2019 по суті позовних вимог

3.1.1. Позивач у касаційній скарзі, що надійшла до касаційного суду 01.10.2019, з посиланням на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування ними норм матеріального права просить скасувати постанову апеляційного суду від 08.08.2019 і рішення суду першої інстанції від 11.06.2019 та ухвалити нове, яким позов задовольнити, вирішити питання судових витрат.

3.1.2. Так, зазначає, що позивачем у справі були надані всі необхідні і допустимі докази здійснення відповідачем правопорушення - документи, складання яких передбачено Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель. Судами не взято до уваги преюдиційні обставини, встановлені в постанові Третього апеляційного адміністративного суду у справі №325/1316/18 щодо законності здійсненого розрахунку розміру шкоди, а постанова про закриття справи та передачу матеріалів перевірки до органу досудового слідства виноситься виключно виходячи з розміру заподіяної шкоди. Сам факт відмови позивачу у справі №325/1316/18 у задоволенні позову про скасування постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення є підставою вважати, що шкода, заподіяна державі ТОВ "Агротіс", підлягає стягненню в судовому порядку. Розрахунок збитків та застосований коефіцієнт для земель комерційного та іншого використання є вірним, оскільки використання землі для ведення фермерського господарства для вирощування сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку є підприємницькою (комерційною) діяльністю. Факт вчинення правопорушення підтверджений матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Скасування припису в судовому порядку не впливає на законність здійсненого розрахунку.

3.1.3. Позивач подав до касаційного суду додаткові пояснення до своєї касаційної скарги, що надійшли до касаційного суду 15.10.2019, де зазначав про винесення Верховним Судом постанови від 30.09.2019 у справі №0840/3534/18 про скасування припису, якою, на думку позивача, спростовано те, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки не було доведено.

3.1.4. Відповідач подав до касаційного суду відповідь на вищевказані пояснення позивача у справі, що надійшли до касаційного суду 21.10.2019, де звернув увагу, що даною постановою Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №0840/3534/18 суд не встановлював факт зайняття відповідачем земельної ділянки, а лише передав справу на новий розгляд, а суди при винесення оскаржуваних рішень дали самостійну оцінку обставинам справи.

3.1.5. Відповідач подав до касаційного суду відзив на касаційну скаргу позивача, що надійшов до касаційного суду 24.10.2019, де просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржені рішення залишити без змін. У відзиві відповідач зазначає, що в акті перевірки дотримання земельного законодавства всупереч вимог закону не наведено детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства, на підставі якої інспектор дійшов висновку про наявність з боку відповідача дій по самовільному зайняттю земельних ділянок. У справі відсутній акт обстеження земельної ділянки, передбачений наказом Держгеокадастру від 27.12.2016 №355 "Про організаційні заходи із здійснення функцій державного нагляду(контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів", що був чинний на момент здійснення перевірки. Відсутня технічна документація із землеустрою, на підставі якої були б встановлені в натурі межі земельних ділянок, що були предметом перевірки. Також в розрахунку збитків державним інспектором застосовано протиправно коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель на підставі правового акту (постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.200 №783), який втратив чинність Крім того, в даному документі відповідач виклав свої вимоги, вказані в його касаційній скарзі на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

3.2. Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу

3.2.1. Відповідач у своїй касаційній скарзі, що надійшла до касаційного суду 09.08.2019, просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 в частині розподілу судових витрат змінити шляхом викладення четвертого абзацу резолютивної частини в такій редакції: "Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" 35 500 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.". В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 залишити без змін. Також просить стягнути судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом касаційної скарги.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що апеляційним судом безпідставно зменшено розмір відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу з 35 500 грн до 10 000 грн, оскільки складність даної справи не є низькою (справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, а не спрощеного; строк підготовчого провадження продовжувався; складання повних судових рішень відкладалось; в суді апеляційної інстанції справа розглядалась з повідомленням учасників; ціна позову перевищує межу малозначності; на стадії апеляційної інстанції інтереси позивача представляло чотири представники; учасниками справи було подано низку значних за обсягом заяв, додаткових пояснень; апеляційні скарги у справі містили значну кількість додатків; справа потребувала вивчення матеріалів інших справ; у справі значна кількість спірних правових питань), витрачений адвокатом час відображено в акті здачі-прийняття наданих послуг, доказів неспівмірності суми заявленої відповідачем на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ринковій вартості юридичних послуг в постанові не наведено. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що апеляційним судом було порушено норми процесуального права, а саме положень частин четвертої-шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

3.2.2. 26.09.2019 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України надійшла заява від відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у сумі 13 000 грн.

3.2.3. Позивач у справі подав до касаційного суду відзив, що надійшов до касаційного суду 15.10.2019, де просив залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, посилаючись на те, що апеляційним судом в частині розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції прийнято зважене, законне та обґрунтоване рішення в частині розміру витрат на правову допомогу.

3.2.4. Крім того, позивачем було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у справі у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції до 2 700 грн, що надійшло до касаційного суду 15.10.2019.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Обставини справи, встановлені щодо суті позовних вимог

4.1.1. Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області 15.06.2018 проведено перевірку на території Новокостянтинівської та Степанівка Перша сільських рад Приазовського району Запорізької області щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок.

За результатом проведеної перевірки державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Запорізькій області - головним спеціалістом Відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Цюсько П.І. складено Акт перевірки №311/0/92-18-ДК/550/АП/09/01-18 (далі - акт), в якому зазначено наступне: відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2304360032018 від 12.06.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 2324583900:03:003:0074, яка розташована на території Новокостянтинівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, державної форми власності, загальною площею 16,7830 га; земельна ділянка без кадастрового номеру, загальною площею 9,5 га, яка суміжна з земельною ділянкою з кадастровим номером 2324583900:03:003:0074 державної форми власності; земельна ділянка без кадастрового номеру, загальною площею 15,4 га, яка суміжна з земельною ділянкою з кадастровим номером 2324586200:02:003:0125 , державної форми власності, яка розташована на території Степанівської сільської ради Приазовського району Запорізької області; земельна ділянка без кадастрового номеру, загальною площею 14,8 га, яка суміжна з земельною ділянкою з кадастровим номером 2324586200:02:003:0016, державної форми власності, яка розташована на території Степанівської сільської ради Приазовського району Запорізької області; земельна ділянка без кадастрового номеру, загальною площею 21,0 га, яка суміжна з земельною ділянкою з кадастровим номером 2324586200:02:003:0130, державної форми власності, яка розташована на території Степанівської сільської ради Приазовського району Запорізької області; за результатами візуального обстеження земельна ділянка з кадастровим номером 2324583900:03:003:0074 загальною площею 16,7830 га, земельна ділянка без кадастрового номеру загальною площею 9,5 га, яка суміжна з земельною ділянкою з кадастровим номером 2324583900:03:003:0074, земельна ділянка без кадастрового номеру, загальною площею 15,4 га, яка суміжна з земельною ділянкою з кадастровим номером 2324586200:02:003:0125, земельна ділянка без кадастрового номеру, загальною площею 14,8 га, яка суміжна з земельною ділянкою з кадастровим номером 2324586200:02:003:0016, земельна ділянка без кадастрового номеру, загальною площею 21,0 га, яка суміжна з земельною ділянкою з кадастровим номером 2324586200:02:003:0130, обробляються ТОВ "Агротіс" та засіяні сільськогосподарськими культурами за відсутності відповідного рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї.

Також в акті перевірки зазначено, що перелічені земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі Азовського моря.

4.1.2. За результатами перевірки державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Запорізькій області - головним спеціалістом Відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області 15.08.2018 складено протокол №311/0/92/-18-ДК/0115П/07/01/-18 про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття ТОВ "Агротіс" в особі голови Чубенка Олександра Володимировича земельних ділянок загальною площею 77,483 га на території Новокостянтинівської та Степанівської Першої сільських рад Приазовського району Запорізької області.

Постановою від 20.08.2018 встановлено порушення вимог ст. ст. 125, 126, Земельного кодексу України, яке кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки ТОВ "Агротіс" в особі Чубенка О.В., відповідальність за яке передбачена п. "б" ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України. Також, 20.08.2018 позивачем винесено постанову № 311/0/92-18-ДК/0005По/08/01/-18 про закриття справи про адміністративне правопорушення.

4.1.3. Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Запорізькій області - головним спеціалістом Відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області 20.08.2018 внесено припис № 311/0/92-18ДК/0008Пр/03/01/-18 ТОВ "Агротіс" в особі Чубенка О.В., що земельні ділянки площею 77,4830 га, як зазначено позивачем самовільно зайняті ТОВ "Агротіс" в особі Чубенка О.В., у зв'язку із чим до порушника вжито заходи адміністративного впливу, а саме: вимога до голови ТОВ "Агротіс" - Чубенка О.В. про необхідність усунути в 30-денний термін виявлене порушення, згідно з чинним законодавством України, про виконання припису зазначено повідомити до 20.09.2018.

4.1.4. Позивачем складено розрахунки розміру шкоди (за земельними ділянками площею 51,200 га та 26,283 га ), яка заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та становить 300 392,38 грн. Розрахунок здійснений на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

Розмір шкоди розрахований за формулою з використанням коефіцієнта 2,5, що застосовується для земель комерційного та іншого призначення.

В свою чергу, у розрахунках вказано, що функціональне використання земельної ділянки згідно із земельно-кадастровою документацією: "для ведення фермерського господарства".

4.1.5. За доводами позивача постановою Третього апеляційного адміністративного суду щодо перегляду в апеляційному порядку рішення Приазовського районного суду Запорізької від 06.09.2018 у справі № 325/1316/18 підтверджено факт самовільного зайняття ТОВ "Агротіс" земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення загальною площею 77,483 га на території Новокостянтинівської та Степанівської Першої сільських рад Приазовського району Запорізької області, що не потребує доведення в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та є підставою для стягнення шкоди, заподіяної ТОВ "Агротіс" внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, загальний розмір якої становить 300 392,38 грн.

Як встановили суди, у справі № 325/1316/18 апеляційний адміністративний суд зазначив, що відповідачем з'ясовано обставини в достатньому обсязі для цілей прийняття постанови про закриття справи та передачі матеріалів до органу досудового розслідування. Однак, зауважено, що перевірку фактів на предмет самовільного зайняття ТОВ "Агротіс" в особі голови Чубенка О.В. земельних ділянок, внаслідок чого заподіяно шкоду державі у відповідному розмірі 300 392.38 грн, має бути здійснено саме органом досудового розслідування, оскільки розрахований посадовою особою відповідача розмір збитків - 300 392,38 грн вказує на ознаки кримінального правопорушення.

Відтак, суди дійшли висновку, що факт самовільного зайняття ТОВ "Агротіс" земельної ділянки загальною площею 77,4830 га судом у справі № 325/1316/18 не встановлювався.

4.1.6. Судами встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі № 0840/3534/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 у справі № 0840/3534/18 - визнано протиправним та скасовано припис від 20.08.2018 № 311/0/92-18ДК/0008Пр/03/01/-18. В постанові від 30.05.2019 апеляційний адміністративний суд встановив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області в межах даної адміністративної справи, не було надано до суду жодних доказів, в розумінні приписів ст. ст. 72-78 КАС України, які б підтверджували факт самовільного зайняття земельної ділянки, загальною площею 77,4830 га саме ТОВ "Агротіс".

4.1.7. Суди погодились з доводами відповідача, що протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися доказом самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки справу про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; акт обстеження земельної ділянки в матеріалах справи відсутній; припис скасовано в судовому порядку; акт перевірки додержання вимог земельного законодавства містить лише припущення про самовільне зайняття ТОВ "Агротіс" земельних ділянок, оскільки в акті відсутнє обґрунтування такого висновку інспектора, відсутня згадка про будь-яку сільськогосподарську техніку ТОВ "Агротіс" на цих землях чи про перебування на них будь-яких працівників ТОВ "Агротіс", тобто відсутній виклад обставин порушення, а також до акту не долучено жодних матеріалів (письмових пояснень опитаних осіб, матеріалів фото- і відеофіксації тощо), які б підтверджували порушення.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення вини будь-якої особи у вчиненні самовільного зайняття земельної ділянки вироком суду або принаймні докази повідомлення будь-кого про підозру у вчиненні злочину.

Так суди дійшли висновку, що встановлені обставини справи не доводять факту зайняття і використання спірних земельних ділянок саме відповідачем.

4.2. Обставини справи щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції

4.2.1. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2019 за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2019 було відкрито апеляційне провадження.

4.2.2. 30.07.2019 на адресу апеляційного суду за підписом представника відповідача, адвоката надійшов відзив відповідача на вказану вище апеляційну скаргу, в якій він просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення та стягнути з позивача на користь відповідача всі судові витрати. Також був надісланий відзив відповідача на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2019.

4.2.3. 08.08.2019 до апеляційного суду надійшла заява відповідача про розподіл судових витрат шляхом стягнення з позивача на користь відповідача 35 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

4.2.4. Апеляційним судом при винесенні рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу було досліджено подані відповідачем докази своїх витрат: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 14.02.2018, укладений між відповідачем та Адвокатським об'єднанням "Гладкий, Яценко та Партнери", та додаткову угоду сторін від 01.07.2019, якою дію договору було продовжено до 31.12.2019; ордер на надання правової допомоги відповідачу у Центральному апеляційному господарському суді, виданий Адвокатським об'єднанням адвокату Шумейко І.П. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002116 від 09.04.2019); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених відповідачем витрат; акт здачі-прийняття наданих послуг № 260 від 01.08.2019, підписаний між відповідачем та Адвокатським об'єднанням, в якому окремо зазначено ту правову допомогу у справі № 908/374/19, яка на момент підписання акта вже була надана, і ту правову допомогу, яку станом на 01.08.2019 планувалося надати, і яка оплачувалася на умовах передоплати; копію платіжного доручення від 02.08.2019 № 1125 про сплату 35 500,00 грн.

4.2.5. Як встановлено апеляційним судом, відповідно до п.п. 4.1 - 4.3 договору про надання правової (професійної правничої) допомоги, розмір гонорару становить 1 000 грн за 1 годину наданої правової допомоги. Гонорар сплачується клієнтом у готівковій або безготівковій формі на підставі підписаних сторонами актів здачі-прийняття наданих послуг, в яких сторони визначають перелік наданих послуг, суму витрачених Адвокатським об'єднанням годин (станом на день підписання акта) і загальний розмір гонорару. Правову допомогу, що надається Адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, яка зазначається в рахунку та акті здачі-прийняття наданих послуг, в гривні без ПДВ.

Сума гонорару розрахована відповідачем таким чином: кількість годин помножена на гонорар за 1 годину, тобто ( 2 + 2 + 1 + 1+ 7 + 9 + 3,5 + 3 + 7) X 1000 = 35,5 X 1000 = 35 500,00 грн. Отже, розмір витрат відповідача на правову допомогу в цій справі на стадії її перегляду в суді апеляційної інстанції становить 35 500,00 грн.

Факт оплати відповідачем професійної правничої (правової) допомоги, наданої у цій справі, підтверджується копію платіжного доручення від 02.08.2019 № 1125 про сплату 35 500,00 грн.

4.2.6. Відповідно до протоколу судового засідання апеляційного суду від 08.08.2019 позивач заявив клопотання про зменшення суми виплати судових витрат.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Щодо касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2019 по суті позовних вимог

5.1.1. Згідно з положеннями ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від14.01.2015, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням (пункт «а»); одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань (пункт «в»).

Відповідно до статті 9 вказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель.

Статтею 10 цього Закону передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до п.4. Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 "№15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності (підпункту 25-1); складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення (підпункт 25-7); розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку (підпункт 25-8);

5.1.2. Суди в оскаржуваних рішеннях дійшли висновку, що акт перевірки додержання вимог земельного законодавства містить лише припущення про самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок, оскільки в акті відсутнє обґрунтування такого висновку інспектора, відсутня згадка про будь-яку сільськогосподарську техніку відповідача на цих землях чи про перебування будь-яких працівників відповідача, а також до акту не долучено жодних матеріалів письмових пояснень опитаних осіб, матеріалів фото- і відеофіксації тощо, які б підтверджували правопорушення.

Згідно Наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 27.12.2016 №355 "Про організаційні заходи із здійснення функцій державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів", який був чинний на момент складення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, було запроваджено в діловодство Держгеокадастру, зокрема, бланк акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства, згідно з додатком 3.

У вказаному додатку 3 міститься бланк вищевказаного акту, в якому повинні бути зазначені, зокрема, посади, прізвища, імена та по батькові осіб, що були залучені до перевірки; посада, прізвище, ім'я та по батькові керівника юридичної особи чи уповноваженої ним особи або фізичної особи чи її представника, що перевіряється, свідків, які були присутні при перевірці. Даний акт підписується особами, що склали акт, особами, які були присутні при перевірці, представниками чи уповноваженої ним особи або фізичної особи чи її представника, які перевірялись.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що не всі графи в акті перевірки були заповнені державним інспектором, і не встановлено, що представник відповідача при перевірці був присутній.

5.1.3. Суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень виходили, зокрема, з того, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі № 0840/3534/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 у справі №0840/3534/18 - визнано протиправним та скасовано припис від 20.08.2018 № 311/0/92-18ДК/0008Пр/03/01/-18, де в якості підстави такого рішення було вказано, що Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області в межах даної адміністративної справи не було надано до суду жодних доказів, в розумінні приписів ст. ст. 72-78 КАС України, які б підтверджували факт самовільного зайняття земельної ділянки, загальною площею 77,4830 га саме ТОВ "Агротіс".

Позивач надав касаційному суду з поясненнями до касаційної скарги примірник постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №0840/3534/18, де Верховний Суд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.01.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису скасував і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у даній справі виходив з того, що саме лише заперечення позивачем факту вчинення правопорушення, виявленого в межах перевірки та ненадання відповідачем інших доказів, окрім акту перевірки, в якому це правопорушення зафіксоване, не можуть слугувати достатньою підставою для висновку про відсутність вчинення правопорушення. Суди попередніх інстанцій всупереч цим нормам не витребували з власної ініціативи жодних інших доказів, окрім наявних у справі матеріалів перевірки, з метою з'ясування обставин наведених в акті перевірки, що став підставою для винесення оспорюваного припису.

Разом з тим, вказана постанова не містить преюдиціальних фактів в розумінні статті 75 Господарського процесуального кодексу України, тобто встановлених обставин справи про правопорушення. Касаційний адміністративний суд відправив справу на новий розгляд, вирішення спору по суті не відбулось.

При цьому існування на даний момент не скасованого припису про усунення правопорушення не спростовує встановлених судами в оскаржених рішеннях в даній справі обставин не підтвердження за сукупністю доказів факту самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок.

5.1.4. У справі №325/1316/18(2-а/325/16/2018) за адміністративним позовом про скасування постанови державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Запорізькій області від 20.08.2018 №311/0/92-18-ДК/0005По/08/01/-18 про закриття справи з підстав того, що в порушенні є ознаки злочину, і про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно Чубенка О.В. у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, Третій апеляційний адміністративний суд в постанові від 08.11.2018 прийняв нове рішення і відмовив у задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд, при цьому, зазначив, що перевірку фактів на предмет самовільного зайняття ТОВ "Агротіс" в особі голови земельних ділянок, внаслідок чого заподіяно шкоду державі у відповідному розмірі 300 392,38 грн, має бути здійснено саме органом досудового розслідування, оскільки розрахований посадовою особою відповідача розмір збитків - 300 392.38 грн вказує на ознаки кримінального правопорушення.

Тобто постанова про закриття справи з підстав того, що в порушенні є ознаки злочину, є чинною і також не може свідчити про доведений у суді в іншій справі факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки. Адміністративний суд відповідно до приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає рішення суб'єктів владних повноважень за певними критеріями щодо відповідності їх вимогам закону. А чинних постанови про накладення адміністративного стягнення на посадову особу відповідача, законність якої підтверджена судом, чи вирок суду, які покладали б відповідальність на винну особу, в справі відсутні.

5.1.5. Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що судами попередніх інстанцій не було порушено норм процесуального права, які унеможливлювали встановлення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Оцінка обставин справи ними була здійснена відповідно до приписів процесуального закону.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2).

Враховуючи вказані межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що суди законно відмовили в позові з підстав встановлених ними обставин щодо недоведеності факту самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення спору по суті, а доводи відзиву на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного, узгоджуються із висновками судів попередніх інстанцій.

5.2. Щодо касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу

5.2.1. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

5.2.2. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з приписами статті 30 наведеного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ч. 1). Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2). При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

5.2.3. За приписами частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Кодексу).

У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Кодексу).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.5 ст.126 Кодексу)

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Кодексу).

5.2.4. Подані в обґрунтування своїх вимог відповідачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу були досліджені апеляційним судом. Сума, про стягнення якої подано заяву відповідачем, фактично ним витрачена і підтверджується договором про надання правової допомоги, актом здачі-прийняття наданих послуг.

5.2.5. У даній справі не спростовується факт того, що витрати відповідач здійснив у заявленому розмірі, що в договорі на надання правничої допомоги вказана відповідна ціна і в акті здачі-прийняття наданих послуг також фігурує сума в 35 500 грн.

5.2.6. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

5.2.7. При цьому положеннями частини 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а згідно частин першої, другої та п'ятої статті 236 цього Кодексу судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч.2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5).

Отже неспівмірність витрат має бути доведена стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а у судовому рішенні має бути наведена оцінка тим доказам та аргументам, про які було зазначено позивачем як на підставу для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

5.2.8. Апеляційний господарський суд, дослідивши подані відповідачем докази понесених витрат на професійну правову допомогу, пославшись на заперечення позивача щодо розміру таких витрат, та складність справи і ціну позову, взявши до уваги також вищезазначені рішення Європейського суду з прав людини, дійшов висновку про те, що вказані витрати не співрозмірні та завищені щодо іншої сторони спору і підлягають стягненню в меншому, порівняно з заявленим, розмірі.

Проте постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів оцінки доказів та аргументів, про які було зазначено позивачем як підставу для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, як і не наведено у цій постанові доказів та доводів позивача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, не зазначено із якими ринковими цінами адвокатських послуг суд апеляційної інстанції порівнював витрати відповідача.

5.2.9. Таким чином, саме лише наведення у постанові суду загальних вимог, які можуть бути підставою для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, без наведення відповідного обґрунтування щодо зменшення цих витрат, не може бути правовою підставою для їх зменшення.

5.2.10. Отже із врахуванням викладеного вище у сукупності підтверджуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції в наведеній частині, а доводи відзиву на касаційну скаргу про їх законність - спростовуються.

За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні в даній частині зі зміною суми, що підлягає стягненню з позивача.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону в частині перегляду рішення суду першої інстанції про вирішення спору по суті відповідає.

6.2. За вказаних обставин оскільки при вирішенні спору по суті порушень норм права не встановлено, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у цій частині, немає.

6.3. Разом з тим, оскільки при винесенні оскарженої постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 щодо розподілу судових витрат відповідача на правничу допомогу, касаційним судом встановлено її невідповідність вимогам процесуального закону, в цій частині постанова апеляційного суду підлягає зміні на підставі вимог статті 311 Господарського процесуального кодексу України.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на заявника.

7.2. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява від відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у сумі 13 000 грн. До заяви додано копію акту здачі-прийняття наданих послуг № 290 від 02.09.2019, копію рахунку № 290 від 02.09.2019 та копію платіжного доручення № 1157 від 05.09.2019.

Отже, витрати відповідача підтверджені належним чином відповідно до вимог статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

7.3. Позивачем було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у справі у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, до 2 700 грн, що надійшло до касаційного суду 15.10.2019. В обґрунтування свого клопотання позивач посилається на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим і розумним. Вимоги відповідача щодо компенсації витрат на правову допомогу у відповідному розмірі не підлягають задоволенню, оскільки заявлена сума не пропорційна до предмета спору. У справі №908/536/19 Господарський суд Запорізької області стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 700 і саме таку суму заявник клопотання про зменшення розміру витрат вважає співмірною з критеріями, вказаними в частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

7.4. Разом з тим посилання позивача про неспівмірність витрат на правничу допомогу належним чином не підтверджені, а відсилання на рішення суду в іншій справі не спростовують обґрунтованості заявленої до стягнення відповідачем суми витрат на правничу допомогу, оскільки кожна конкретна справа може мати різний за розміром обсяг матеріалів, який враховано при вчиненні відповідних процесуальних дій, і такий обсяг, як вбачається із викладеного, безпосередньо впливає на розмір витрат на професійну правничу допомогу.

7.5. За вказаних обставин заява від відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 126, 129, 301, 308, 309, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 у справі Господарського суду Запорізької області № 908/374/19 в частині вирішення спору по суті, залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" задовольнити.

Абзац четвертий постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 змінити, виклавши його в наступній редакції: "Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" 35 500 (тридцять п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.»

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" 13 000 (тринадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

С.К. Могил

Попередній документ
85711203
Наступний документ
85711205
Інформація про рішення:
№ рішення: 85711204
№ справи: 908/374/19
Дата рішення: 18.11.2019
Дата публікації: 19.11.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; відшкодування шкоди, збитків
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (27.01.2020)
Дата надходження: 27.01.2020
Предмет позову: ЗАЯВА про виправлення помилки у виконавчому документі
Розклад засідань:
05.02.2020 11:00 Господарський суд Запорізької області