18 листопада 2019 року
Київ
справа №520/11019/18
адміністративне провадження №К/9901/29661/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду міста Харкова від 11 вересня 2019 року у справі № 520/11019/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на наземному транспорті, Департаменту патрульної поліції України про визнання бездіяльності протиправною,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Харківській області таким, що не виконує належний контроль, зокрема, суб'єктів господарювання, надаючи інформаційно-диспетчерські послуги, автомобільних перевізників, автомобільних самозайнятих перевізників, які повинні мати зареєстровані у відповідності з законодавством транспортні засоби, ліцензію та ліцензійну картку на кожний автомобіль, облаштований в відповідності до установлених вимог, електронний таксометр; визнати Головне Управління Національної поліції в Харківській області таким, що не виконує прийняте рішення від 25 вересня 2018 року № 76848863 Київського окружного апеляційного адміністративного суду, постанови від 25 квітня 2018 року № 435 Кабінету Міністрів України, пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, зокрема, не виконує належний контроль над послугою по перевезенню пасажирів та багажу легковим автомобілем таксі без ліцензії чи з порушенням ліцензійних умов.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу у якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Верховного Суду від 1 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, у зв'язку з тим, що вона складена російською мовою.
13 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав до суду касаційну скаргу українською мовою.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Однак пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Предметом розгляду в цій справі є оскарження дій відповідача в частині здійснення контролю за суб'єктами господарювання, які надають інформаційно-диспетчерські послуги, автомобільних перевізників, автомобільних самозайнятих перевізників; за послугою по перевезенню пасажирів та багажу легковим автомобілем таксі.
Суд, за результатами оцінки елементів спору: категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту і значення справи для сторін, дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, Харківським окружним адміністративним судом зазначену справу віднесено до категорії незначної складності та розглянуто у спрощеному провадженні.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, розглядає спори, що мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.
Крім того, Суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності.
Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Колегія суддів вказує, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду міста Харкова від 11 вересня 2019 року у справі № 520/11019/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду