ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
18 листопада 2019 року Справа № 923/847/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін, справу
за позовом: Приватного підприємства "Енергоаверс" (смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області),
до відповідача: Приватного підприємства "Інтерком" (м. Херсон),
про стягнення 22 752 грн. 96 коп.,
учасники справи не викликались (не повідомлялись).
Позивач 03.10.2019 року звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача 22 752 грн. 96 коп., з яких - 16 734 грн. 02 коп. основний борг за непоставлений товар, 3991 грн. 64 коп. проценти за користування грошовими коштами, 682 грн. 20 коп. 3% річних, 1345 грн. 10 коп. інфляційні витрати.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2019 року, справу розподілено судді Гридасову Ю.В.
Ухвалою суду від 04.10.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до приписів частин 3, 5 ст. 252 ГПК України (зі змінами та доповненнями), без проведення судового засідання. Крім того, учасникам справи, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, встановлено строк для надання суду заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань.
Повне рішення у справі ухвалено 18.11.19.
Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив посилається на наступні обставини:
07 травня 2018 року Приватним підприємством «Інтерком» Позивачу було виставлено рахунок №133 на загальну суму 16734,02 грн.;
за умовами, що зазначені у рахунку № 133 від 07.05.2018 року, товар відпускається за фактом надходження коштів на рахунок постачальника, тобто ПП «Інтерком»;
факт виконання ПП «ЕНЕРГОАВЕРС» зобов'язань із оплати товару, визначеного у специфікації за виставленим рахунком підтверджується, платіжним дорученням № 501 від 08.05.2018 року;
однак, після надходження коштів, ПП «Інтерком» не виконав зобов'язання із поставки (відпуску) обумовленого у специфікації та рахунку товару - Системного блоку InterCom Trademark серія НОМЕР_1 110120, монітору 22' Samsung 22F350F, та пристрою безперебійного живлення PowerCom BNT - 800 АР;
як стверджує Позивач, 14 серпня 2018 року на адресу Приватного підприємства «Інтерком» було направлено претензію (вих. №55.14Е/08-18);
відповідно до розрахунку Позивача розмір процентів за користування грошовими коштами становить 3991,64 грн., розмір 3% становить 682,20 грн., розмір інфляції за весь час прострочення становить 1345,10 грн.
Відповідач, повідомлений про строк подання відзиву належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвали суду рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (ухвала суду отримана Відповідачем 09.10.19 відповідно до відмітки у поштовому повідомленні), не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, без поважних причин не подав.
Відповідно до положень частини 9 статті 165 ГПК України: "У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами."
Позивачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань): 03.10.19 позов.
Відповідачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань): не подавались.
З'ясувавши обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд,
07 травня 2018 року Приватним підприємством «Інтерком» було виставлено Приватному підприємству «ЕНЕРГОАВЕРС» рахунок №133 на загальну суму 16734,02 грн. (аркуш справи 7). Відповідно до вказаного рахунку Приватне підприємство «ЕНЕРГОАВЕРС» мало сплатити 16734,02грн. за товар: Системний блок InterCom Trademark серія Optamus 110120, Монітор 22' Samsung 22F350F, та Пристрій безперебійного живлення PowerCom BNT - 800 АР.
Відповідно до платіжного доручення №501 від 08 травня 2018 року ПП «ЕНЕРГОАВЕРС» в повному об'ємі здійснило попередню оплату за вказаний товар (аркуш справи 8).
Таким чином, між Приватним підприємством «Інтерком» (надалі за текстом рішення - Відповідач, Продавець) та Приватним підприємством «ЕНЕРГОАВЕРС» (надалі за текстом рішення - Позивач, Покупець) у простій письмовій формі (у спрощений спосіб) укладено договір поставки комп'ютерної продукції (надалі за текстом рішення - Договір).
За вказаним Договором у Відповідача виникло зобов'язання щодо поставки вказаного вище товару у зазначений у Рахунку № 133 від 07.05.18 строк, а саме: «Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.»
Однак, як зазначає Позивач, до теперішнього часу Приватне підприємство «Інтерком» не здійснило поставку товару, а саме: Системного блоку InterCom Trademark серія НОМЕР_1 110120, Монітору 22' Samsung 22F350F, та Пристрою безперебійного живлення PowerCom BNT - 800 АР і не здійснило повернення сплачених у якості попередньої оплати (авансу) коштів.
Позивач також зазначає, що 14 серпня 2018 року на адресу Приватного підприємства «Інтерком» ним було направлено претензію (вих. №55.14Е/08-18), однак відповіді на претензію не було отримано. При цьому Позивачем не додано до позову належних і допустимих доказів отримання зазначеної претензії Відповідачем.
Відповідно до розрахунку Позивача розмір процентів за користування грошовими коштами становить 3991,64 грн., розмір 3% становить 682,20 грн., розмір інфляції за весь час прострочення становить 1345,10 грн.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання визначається як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або^в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За загальним правилом, що міститься у п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. ,,
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли4 згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 ЦК України закріплено обов'язок продавця передати товар покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходження товару.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплата.
Відповідно до частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
У спірному випадку розмір процентів за користування грошовими коштами ні умовами укладеного сторонами Договору ні законом не встановлений, відтак нарахування Позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні (з використанням) облікової ставки НБУ, за аналогією закону на підставі приписів ч. 6 ст. 231 ГК України (якою визначається розмір штрафних санкцій: неустойки, штрафу, пені) та ч. 1 ст. 1048 ЦК України (якою врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за договором позики, у главі ЦК України яка регулює правовідносини позики, кредиту, банківського вкладу), є безпідставним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 звернула увагу на необхідність розрізняти наслідки правомірної і неправомірної поведінки боржника, оскільки такі наслідки різні й регулюються різними нормами права. При цьому це регулювання є вичерпним, тобто прогалина відсутня, отже, відсутні й підстави для застосування аналогії.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також вичерпно врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачем прострочено не грошове зобов'язання (зобов'язання щодо поставки товару) у зазначений у Рахунку № 133 від 07.05.18 строк, а саме: «Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.». У зв'язку з чим, у Позивача відсутні правові підстави нараховувати суми з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Крім того, як зазначалось вище, Позивачем додано до позовної заяви Претензію № 55.14Е/08-18 від 14.08.2018р. (аркуші справи 9-10) з вимогою повернути суму попередньої оплати (авансу), однак не додано належних і допустимих доказів отримання зазначеної вимоги Відповідачем, а отже і доказів виникнення у Відповідача грошового зобов'язання.
Як зазначає Верховний суд України у постанові від 1 липня 2015 року у справі № 910/14120/14 (№ 3-357гс15): «Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.»
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином 'відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За вказаних обставин аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову у частині позовних вимог щодо стягнення з Відповідача суми авансу у розмірі 16734,02грн. приймаються судом оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства. Аргументи Позивача щодо наявності підстав для задоволення позову у частині позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 3991грн.64коп. процентів за користування грошовими коштами, 682грн.20коп. з урахуванням 3% річних, 1345грн.10коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції не приймаються судом оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем в частині неповернення йому Відповідачем суми авансу у розмірі 16734грн.02коп., тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у зазначеній частині.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1923,00:22752,96х16734,02=1414,30).
З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. ст. 237 - 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Інтерком» (адреса місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. 9 Січня, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 24755982) на користь Приватного підприємства «ЕНЕРГОАВЕРС» (адреса місцезнаходження: 75822 Херсонська область, Каланчацький район, смт. Мирне, вул. Перекопська, 7-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 35505698) 16734грн.02коп. основного боргу за непоставлений товар, 1414грн.30коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Дата складання повного рішення 18.11.19.
Суддя Ю.В. Гридасов