18 листопада 2019 року
м. Київ
справа №160/7134/19
адміністративне провадження №К/9901/30964/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №160/7134/19 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Савчук Сергія Дмитровича, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Директору департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації Стрілець Руслана Олександровича про визнання протиправними дій, -
Зазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з'ясовано таке.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
У порушення вказаних положень, в касаційній скарзі скаржником не зазначено яке рішення суду апеляційної інстанції оскаржується та дата отримання його копії.
Крім того, у частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В порушення вказаної норми, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтувань доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не зазначено в чому полягає суть такого порушення, та яким чином це вплинуло на правильність прийнятого судового рішення.
Крім того, перевіряючи зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховним Судом встановлено, що заявником надіслано текст апеляційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року, доводи цієї скарги зводяться до неправомірності повернення позову судом першої інстанції. В прохальній частині касаційної скарги заявник просить прийняти апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути позовну заяву по даній справі на повторний розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Згідно зі статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, визначених пунктами 1-6 частини першої цієї статті.
Відтак, сформульовані скаржником вимоги не відповідають положенням статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте просить суд звільнити від сплати судового збору, з огляду на те, що стаття 8 Конституції України та стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі №1-17/2001 №6-рп/2001 гарантується державою без жодних обмежень чи умов та не може бути скасована вимогою суду сплатити судовий збір.
За приписами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.
Таким чином, оскільки скаржник не відповідає передбаченим ст.8 Закону України «Про судовий збір» вимогам щодо особи, яка може бути звільнена від сплати судового збору., суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під дію названої норми підпадають ухвали апеляційних адміністративних судів, якими вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, інші процесуальні питання, та якщо ці ухвали можуть бути оскаржені у випадках, установлених процесуальним законом.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду, складає 1921,00 грн.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого позивач має усунути вказані недоліки шляхом уточнення змісту та вимог касаційної скарги щодо дати та змісту рішення суду апеляційної інстанції, вимог до суду касаційної інстанції, викладених з урахуванням повноважень останнього, передбачених статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі до Верховного Суду виправленої касаційної скарги, відповідно до кількості учасників справи та подання документу про сплату судового збору.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA678999980000031219207026007; код ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (дата оскарження справи) по справі _________(номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №160/7134/19 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Дашутін