Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №810/357/16
адміністративне провадження №К/9901/27800/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року (суддя Виноградова О.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі № 810/357/15 за позовом Малого приватного підприємства «Спектр» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Мале приватне підприємство «Спектр» (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з вказаними в акті перевірки висновками контролюючого органу, вважає їх помилковими і такими, що не відповідають фактичним обставинам та зробленими в результаті невірного тлумачення умов укладених договорів, угод та чинного законодавства України. Позивач заперечує порушення товариством вимог Податкового кодексу України.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 24 травня 2016 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2015 року № № 0001522201/3600. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на дату винесення податкового повідомлення-рішення № 000152201/3600 сума неповернутих авансових внесків за угодою № 0109/2 не є поворотною чи безповоротною фінансовою допомогою, а тому на неї не повинні нараховуватися проценти, умовно нараховані на суму поворотної фінансової допомоги. В свою чергу позивачем не підтверджено спектр наданих послуг (які дії включали в себе послуги та тривалість робочого часу), оскільки перелік послуг, які надавалися ФОП ОСОБА_1 позивачу є широким та невичерпним (обслуговування оргтехніки, оптимізація роботи комп'ютерів тощо), отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 4 жовтня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову, якою задовольнив адміністративний позов Підприємства. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2015 року №0001522201/3600 та №0001512201/3599.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковим органом протиправно визначено зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та нараховано суму податку на додану вартість.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у період з 4 по 24 вересня 2015 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1959/10-16-22-01/13731068 від 1 жовтня 2015 року.
Висновками акта перевірки встановлено порушення:
- підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.6 статті 138, підпункту 138.8.1, підпункту 138.8.5, підпункту 138.10.2 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.1, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від"ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 986 952 грн;
- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198, пункту 187.1 статті 187, підпункту 192.1.1, підпункту 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 209 221 грн.
19 жовтня 2015 року на підставі висновків акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 000152201/3600, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 986 952 грн;
- № 0001512201/3599, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 511 526 грн.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Податковий орган зазначає, що Підприємство занизило дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 866 953,39 грн. Такий висновок ґрунтується на тому, що неповернута сума авансових платежів отриманих від ТОВ «Рені транс сервіс» згідно угоди про оренду №0109/2 від 1 вересня 2009 року є поворотною фінансовою допомогою, а сума процентів умовно нарахованих на суму цієї фінансової допомоги є безповоротною фінансовою допомогою.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 1 вересня 2009 року між позивачем (орендодавець) та ТОВ «Рені Транс Сервіс» (орендар) укладено угоду про оренду № 0109/2.
Згідно з пунктом 2.1 угоди № 0109/2 строк оренди починається з дня підписання сторонами акту прийому-передачі та діє протягом наступних 35 календарних місяців.
Відповідно до пункту 3.3 угоди на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо оренди приміщення та своєї платоспроможності, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю авансовий платіж в розмірі 1 800 000,00 грн, строком до 31 грудня 2009 року.
1 жовтня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду, якою збільшено розмір авансового платежу до 30 000 000,00 грн та визначено строки його сплати.
16 листопада 2009 року орендодавець здав, а орендар прийняв складські та офісні приміщення, які є об'єктом угоди № 0109/2, що підтверджується актами приймання-передачі.
29 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «Рені Транс Сервіс» укладено додаткову угоду, згідно з якою достроково припинено угоду № 0109/2 та встановлено строк на повернення частини авансових платежів до 31 грудня 2012 року.
1 травня, 31 липня та 31 серпня 2011 року орендар здав, а орендодавець прийняв офісні та складські приміщення, що підтверджується актами прийому-передачі.
Вказані обставини не є спірними між сторонами.
Суди попередніх інстанцій встановили, а податковий орган не поставів під сумнів, що додатковою угодою від 23 листопада 2012 року продовжено строк на повернення авансових платежів до 30 червня 2014 року, додатковою угодою від 26 червня 2014 року - до 31 грудня 2014 року, а додатковою угодою від 25 грудня 2014 року - до 31 грудня 2015 року. Оригінали вказаних угод надавались Підприємством під час перевірки, про що позивач зазначав при адміністративному оскарженні результатів перевірки, а податковий орган у своїх відповідях вказану обставину не спростовував.
Згідно з вимогами підпункту 14.1.257 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що жодного договору про надання фінансової допомоги між позивачем та ТОВ «Рені транс Сервіс» не укладено. Між названими сторонами укладено лише угоду № 0109/2 про оренду приміщення та додаткові угоди до неї. Кошти, які надійшли до позивача за договором, є авансовими внесками за угодою.
На виконання вимог частини 3 статті 214 Цивільного кодексу України між позивачем та ТОВ «Рені Транс Сервіс» укладено додаткові угоди, якими визначено правові наслідки відмови від правочину, а саме, строк повернення невикористаних авансових платежів.
Відповідно до вимог частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Податковий орган в касаційній скарзі не наводить жодних зауважень як до угоди № 0109/2 так і до додаткових угод, не ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій.
Аналіз угоди № 0109/2 та додаткових угод до неї свідчать, що угода № 0109/2 за своєю суттю є договором оренди, а факт виникнення у позивача обов'язку щодо повернення отриманих за цим договором авансових внесків зумовлений тим, що сторони вирішили достроково її розірвати і уклали додаткову угоду, якою передбачено повернення позивачем відповідних коштів.
Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що факт відстрочення повернення отриманих авансових внесків не може бути підтвердженням факту отримання позивачем поворотної фінансової допомоги.
В свою чергу, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є безповоротною фінансовою допомогою і повинна включатися до складу інших доходів платника податку відповідно до вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.
Тобто, якщо платник податку протягом перебігу позовної давності не виконав зобов'язання по поверненню авансових внесків, то після закінчення строку позовної давності від граничного строку для такого повернення вартість неповернутих авансових внесків включається до складу валового доходу як безповоротна фінансова допомога.
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, а податковий орган не спростував, що додатковою угодою від 25 грудня 2014 року продовжено строк повернення авансових внесків до 31 грудня 2015 року, строк позовної давності складає три роки з граничної дати повернення коштів.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що станом на дату винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень сума неповернутих авансових внесків за угодою № 0109/2 не є поворотною чи безповоротною фінансовою допомогою. Отже, висновок податкового органу про заниження Підприємством доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування на суму 866 953 грн є помилковим.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 2 січня 2014 року між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг № 0201/3-ІТ.
Згідно з пунктом 1.1. названого договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за плату надати послуги по адмініструванню програмного забезпечення, по технічному обслуговуванню, ремонту техніки замовника, надання консультацій в усній та письмовій формі.
Відповідно до пункту 3.1 договору замовник щомісяця, до 10-го числа поточного місяця, сплачує виконавцю абонентну плату у розмірі, визначеному у додатку № 1 до даного договору.
Щомісячної абонентська плата в розмірі 10 000,00 грн визначена додатком № 1 до договору та визначено перелік послуг, які вона в себе включає, а також, встановлено інші види послуг та вартість за їх надання.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти надання послуг; податкові накладні, оборотно-сальдову відомість, банківські виписки
В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що до перевірки не надано документів, які б свідчили про фактичну доцільність наданих послуг та їх використання в господарській діяльності Підприємства. За результатами перевірки наданих документів неможливо підтвердити зв'язок наданих послуг з фінансово-господарським операціями та економічну доцільність придбання вказаних послуг.
Суд апеляційної інстанції відзначив, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
Всі надані позивачем до перевірки та в суд первинні документи містять в собі визначені законом обов'язкові реквізити. В той час як фото або звіти, проекти, плани роботи та проведення консультацій не є первинними документами в розумінні податкового законодавства.
Разом з цим, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.
Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що позивач не містить в своєму штаті посади, яка б відповідала за адміністративне супроводження комп'ютерної та оргтехніки підприємства, натомість, використання такої техніки є обов'язковою умовою щодо нормального функціонування підприємства.
Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податковим органом протиправно визначено зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та нараховано суму податку на додану вартість.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року у справі № 810/357/15 без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду