Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №823/571/16
адміністративне провадження №К/9901/23759/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 (суддя Гаврилюк В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 (колегія суддів у складі: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-Авто» до Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Круїз-Авто» (далі - позивач, ТОВ «Круїз-Авто») звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - відповідач, УПСЗН Уманської РДА Черкаської області), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповноти виплати ТОВ «Круїз-Авто» відшкодування витрат на перевезення пільгових категорій громадян за період з 01.06.2015 по 31.12.2015;
- стягнути з відповідача на користь позивача 470 757,33 гривень витрат на перевезення пільгових категорій громадян за період з 01.06.2015 по 31.12.2015.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов договору № 17 про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування за рахунок субвенції з Державного бюджету України від 29.05.2015 відповідач не в повній мірі здійснив відшкодування цих витрат, внаслідок чого станом на 31.12.2015 утворилася заборгованість в розмірі 470 757,33 гривень, яка підтверджена актом звіряння розрахунків за надані послуги. В березні 2016 року позивач направляв відповідачеві вимоги про погашення заборгованості, однак у відповідь на них відповідач повідомив про неможливість її погашення у зв'язку з недофінансуванням субвенції з державного бюджету.
Позивач зазначає, що, зважаючи на вимоги Бюджетного кодексу України, Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету саме на відповідача покладено обов'язок вивчення потреби про об'єми та вартість соціальної послуги, укладення правочинів з надавачами послуг, контролю за процесом надання послуги і забезпечення виплати компенсацій надавачам послуг, однак відповідач свій обов'язок в частині оплати наданих послуг виконав лише частково.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 20.10.2016 адміністративний позов задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача витрати на перевезення пільгових категорій громадян за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 в розмірі 470 757,33 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.12.2016 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що оскільки відповідач не провів розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян, тому зобов'язаний відшкодувати понесені позивачем витрати за перевезення пільгових категорій громадян. Відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача витрат на перевезення пільгових категорій громадян за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 в розмірі 470 757,33 гривень та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 7061,36 гривня.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що УПСЗН Уманської РДА Черкаської області є головним розпорядником бюджетних коштів виключно в межах виділених та затверджених йому на 2015 рік бюджетних призначень для здійснення компенсаційних виплат на пільговий проїзд окремих категорій та забезпечило повне виконання норм чинного законодавства щодо взяття, реєстрації, обліку та оплати зобов'язань в межах виділених бюджетних асигнувань.
Скаржник зазначає, що судами не надано належну оцінку конкретним обставинам справи, а саме тому, що отримання перевізником сум компенсації за надані ним послуги безпосередньо пов'язано з обсягом надходження субвенцій за державною програмою соціального захисту населення. Договори з перевізниками укладені в межах наявних кошторисних призначень. Надходження коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетами відповідно до затвердженого помісячного плану асигнувань на 2015 рік забезпечило б управлінню можливість до кінця року провести розрахунки з перевізником своєчасно та в повному обсязі. Недоотримання управлінням коштів зазначеної субвенції станом на 01.01.2016 призвело до виникнення кредиторської заборгованості перед перевізником в сумі 470 757,33 гривень.
Наголошує на тому, що управління здійснює лише перерахування коштів, отриманих у вигляді субвенції з державного бюджету, на рахунок перевізника і жодним чином не може вплинути на збільшення розміру фінансування, обсяг якого залежить в першу чергу від фінансових можливостей державного бюджету та помісячних кошторисних призначень.
Щодо стягнення кредиторської заборгованості та судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань управління, скаржник зазначає, що на час здійснення списання коштів рахунки управління будуть заблоковані, що призведе до неможливості виконання відповідачем своїх повноважень у сфері соціального захисту населення та порушення термінів виплати всіх видів соціальних допомог, пільг, компенсацій найбільш вразливим категоріям населення.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.01.2017 відкрив касаційне провадження за скаргою Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016.
15.02.2018 вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2019 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
29.05.2015 між УПСЗН Уманської РДА (замовник) та ТОВ «Круїз-Авто» (перевізник) укладений договір № 17 про розрахунки за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян автобусами загального користування за рахунок субвенції з Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 2.1.2 вказаного договору перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення пільгових категорій громадян за визначеними маршрутами. В свою чергу, замовник (відповідач), згідно з пунктом 2.2.1 даного договору, зобов'язаний провести відшкодування за пільгові перевезення громадян, надані перевізником.
Підпунктом 2.2.2 вказаного договору визначено обов'язок замовника провести відшкодування за пільгові перевезення громадян, надані перевізником.
Згідно з пунктом 3.2 даного договору замовник на підставі розрахунку здійснює перерахування коштів на рахунок перевізника. Відповідно до пункту 3.1 договору перевізник до 1 числа місяця, що настає за звітним, надає звіт щодо пільгових перевезень, наданих у минулому місяці.
Пунктом 3.4 договору передбачено погодження акту звірки за надані послуги до 3 числа місяця, наступного за звітним. Даний договір діє з 01.06.2015 по 31.12.2015 (пункт 7.1 договору).
Згідно додатку № 4 до договору, а саме, розрахунку потреби в компенсації безкоштовного проїзду пільгових категорій громадян на всіх автобусах приміських маршрутів ТОВ «Круїз-Авто» з 01.06.2015 по 31.12.2015, потреба в субвенції на перевезення пільгових категорій громадян склала 387 289,16 грн.
Відповідно до додаткової угоди № 1 про зміну договору «Про розрахунки за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян автобусами загального користування за рахунок субвенції з Державного бюджету України» від 14.12.2015 потреба в субвенції на перевезення пільгових категорій громадян в період з 01.06.2015 по 30.11.2015 склала 335 699,19 гривень, а в період з 01.12.2015 по 31.12.2015 - 210 790,66 гривень. Таким чином, загальний розмір потреби в субвенції склав 546 489,85 гривень.
Згідно акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, між ТОВ «Круїз-Авто»№ та УПСЗН Уманської РДА станом на 01.01.2016 заборгованість за надані послуги по пільговому перевезенню пасажирів за липень-грудень 2015 року становить 470 757,33 гривень.
03.03.2016 та 22.03.2016 ТОВ «Круїз-Авто» на адресу відповідача направлялися вимоги № 93 та № 114 про погашення заборгованості.
31.03.2016 відповідачем направлено позивачу лист-відповідь № 01-03/667, яким повідомлено, що у зв'язку із недофінансуванням субвенції з державного бюджету до планових призначень минулого року станом на 01.01.2016 виникла кредиторська заборгованість у сумі 470 757,33 гривень, яка підтверджена актами звірки між товариством та управлінням. Враховуючи складну ситуацію з проведенням розрахунків з перевізниками протягом 2015 року та у 2016 році Уманська РДА неодноразово зверталася до Черкаської ОДА щодо вирішення питання погашення кредиторської заборгованості за надані послуги по пільговому перевезенню населення. Згідно листа Департаменту фінансів Черкаської ОДА від 14.03.2016 № 03-01-16/554 проінформовано, що ОДА направляла до центральних органів влади листи з проханням упорядкування діючого законодавства в частині надання пільг з передбаченням відповідної субвенції з державного бюджету. 18.02.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до додатків № 3 та № 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» щодо фінансового забезпечення компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян та інших передбачених законодавством пільг». Після набрання чинності цими змінами розрахунки за пільговий проїзд здійснюватимуться за рахунок субвенції з державного бюджету в межах передбаченого для області обсягу. Станом на 28.03.2016 кошти зазначеної субвенції управлінню не виділені та кошторисом не затвердженні, а тому на даний час немає можливості погасити кредиторську заборгованість, що утворилася станом на 01.01.2016. Виділені та затвердженні управлінню кошти субвенції на 2016 рік в першу чергу будуть спрямовані на погашення кредиторської заборгованості, яка утворилася станом на початок року. Таким чином, кредиторська заборгованість перед ТОВ «Круїз-Авто» в сумі 470 757,33 гривень за період липень-грудень 2015 року буде погашена після виділення та затвердження коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремим категоріям громадян у порядку, визначеному чинним законодавством по мірі надходження коштів з державного бюджету у межах планових сум субвенцій передбачених кошторисом на відповідний період.
Вважаючи, що відповідачем не погашено зазначену дебіторську заборгованість протиправно, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі - БК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 48 БК України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Відповідно до абзацу 5 підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89 БК України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на, зокрема, соціальний захист та соціальне забезпечення по державним програмам соціального захисту щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Згідно з частиною першою статті 102 БК України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 11 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб. Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.
Приписами статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що прийнятий відповідно до статті 102 БК України, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок № 256, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку № 256 встановлено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Приписами пунктів 3 та 4 Порядку № 256 передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Відповідно до абзацу 8 пункту 6 Порядку № 256, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Виходячи з правового аналізу наведених вище положень, Суд наголошує на тому, що не є спірним питанням щодо необхідності УПСЗН Уманської РДА Черкаської області як розпорядника бюджетних коштів здійснювати свої бюджетно-фінансові зобов'язання та платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Дотримання таких вимог є належною формою реалізації бюджетної дисципліни. Дійсно, розпорядник бюджетних коштів не може здійснити витрати поза межами бюджетних асигнувань за затвердженими кошторисами.
В той же час, основу спірного питання в межах цієї справи, що стало правовою підставою для звернення з позовом до суду, складає саме дотримання відповідачем належним чином та виконання вимог абзацу 8 пункту 6 Порядку № 256, наслідком не виконання якого є недоотримання компенсаційних виплат позивачем, як особі, що надавала відповідні послуги з перевезення певної пільгової категорії громадян.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, між ТОВ «Круїз-Авто» та УПСЗН Уманської РДА станом на 01.01.2016 відповідачем підтверджено погодження сум компенсації за надані послуги по пільговому перевезенню пасажирів, а саме за липень-грудень 2015 року в розмірі 470 757,33 гривень.
З урахуванням встановлених обставин справи та вищенаведених положень закону, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки відповідач не провів розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян, тому зобов'язаний відшкодувати понесені позивачем витрати за перевезення пільгових категорій громадян.
На думку колегії суддів, заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло, надавши послуги з перевезення пільговим категоріям громадян, які відповідач повинен відшкодувати. Відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставами для звільнення від виконання встановленого законодавством зобов'язання.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 (справа № 761/10304/15-а), від 15.03.2019 (справа № 761/25336/15-а), від 27.06.2019 (справа № 826/8236/17).
Також Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», згідно якої органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, а також позицію цього Суду у справі «Жовнер проти України», згідно якої така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не допущено таких, що призвели до неправильного вирішення спору, порушень вимог процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу відповідно до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду