Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №818/895/17
адміністративне провадження №К/9901/2199/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 (головуючий суддя - О.М. Кунець)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (головуючий суддя - С.С. Рєзнікова, судді - А.О. Бегунц, В.В. Старостін)
у справі № 818/895/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області
про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області про визнання незаконним та скасування наказу Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області від 03.05.2017 №15-ос про її звільнення; поновлення на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що наказом начальника управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області від 03.05.2017 №15-ос її було звільнено з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (у зв'язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату управління). Позивач вважає вказаний наказ незаконним, оскільки скорочення штату або чисельності не відбувалося, при звільненні іншої посади їй не пропонувалося. На час її звільнення процедура реорганізації не була завершеною, управління продовжує працювати згідно штатного розпису за тією ж структурою, які діяли на день звільнення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017, адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області від 03.05.2017 №15-ос про звільнення ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17 560, 80 грн. Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 5000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. При прийнятті рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами не враховано, що при звільненні позивача управлінням було дотримано вимоги статей 42, 43, 49-2 Кодексу законів про працю України. Крім того, зазначає, що за результатами визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, перевага щодо залишення на роботі була віддана іншому працівнику посада якого скорочується.
Позиція інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 29.12.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області.
9. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. Позивач працювала в Управлінні Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області з 12.06.2002.
11. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» прийнято рішення реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття та приєднання.
12. Відповідно до додатку 1 вказаної постанови Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі підлягає реорганізації шляхом приєднання до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.
13. На підставі наказу начальника управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі від 30.01.2017 №7 «Про заходи у зв'язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі» ОСОБА_1 30.01.2017 попереджена про її наступне вивільнення 30.03.2017 у зв'язку з реорганізацією юридичної особи, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988.
14. Наказом начальника Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області від 03.05.2017 №15-ос звільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області, у зв'язку з припиненням управління та скороченням чисельності на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» на підставі наказу управління від 30.01.2017 № 7 «Про заходи у зв'язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі».
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. За змістом статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
17. Частиною п'ятою статті 22 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов'язкового проведення конкурсу.
18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
19. Згідно із частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
21. За змістом частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
22. Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
23. Частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
26. Системний аналіз вищевказаних законодавчих положень дає підстави для висновку, що законодавцем встановлено чіткий алгоритм дій, яких повинен дотримуватись керівник державної служби у випадку скорочення чисельності або штату державних службовців у зв'язку з реорганізацією державного органу для забезпечення дотримання та реалізації державним службовцем гарантованого Конституцією України права на працю, а саме: попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці - 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби; пропозиція працівникові іншої рівноцінної посади державної служби, а за відсутності такої - нижчої вакантної посади; переведення за згодою державного службовця на вакантну посаду; звільнення державного службовця у випадку, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
27. При цьому, законодавцем разом з одночасним попередженням працівника про наступне вивільнення передбачено обов'язок надання пропозиції всіх наявних вакантних посад, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вжиття заходів до переведення працівника за його згодою на іншу запропоновану йому роботу.
28. Судами встановлено, що відповідачем не надано доказів, що позивачу пропонувалися вакантні посади, а також доказів того, що позивач відмовився від зайняття запропонованих вакантних посад.
29. Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що за результатами визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, перевага щодо залишення на роботі була віддана іншому працівнику посада якого скорочується, судом касаційної інстанції відхиляються враховуючи наступне.
30. Положеннями статті 42 Кодексу законів про працю України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
31. При цьому судами встановлено, що відповідачем не надано доказів дослідження переважного права позивача на залишення на посаді.
32. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем при звільненні позивача не дотримано законодавчо встановлених вимог щодо одночасного попередження працівника про наступне вивільнення та пропозиції всіх наявних вакантних посад, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
33. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.
34. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
35. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
36. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
37. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
38. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області залишити без задоволення.
2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі № 818/895/17 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк