07 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/8514/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Кушнерика М.П., Обрізка І.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівського управління Державної казначейської служби України Закарпатської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Державної казначейської служби України третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року (суддя першої інстанції Калинич Я.М., м. Ужгород),
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівського управління державної казначейської служби України Закарпатської області про стягнення з Державного бюджету України на його користь 2263432,02 грн.
Закарпатським окружним адміністративним судом 19.09.2018 було залучено до участі у справі співвідповідачів Державну казначейську службу України, Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області.
Рішенням Закпарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1123330 грн та пеню в розмірі 1048328,95 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодилося Головне управління фіскальної служби у Закарпатській області та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог і відмовити в позові. Аргументуючи незгоду, вказала, що відшкодування суми податку на додану вартість здійснюється в спосіб, передбачений Податковим кодексом України (зі змінами, внесеними Законом України №1797-VIII від 21.12.2016) та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №39 від 17.01.2011 р. Таке відноситься до виключної компетенції податкових органів та органів державного казначейства. Позивач вже звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, однак у подальшому відмовився від позову і судом було винесено відповідну ухвалу. Також апелянт вказав, що позивач звернувся до суду з прозовом про стягнення поза межами 1095 денного строку. Суд безпідставно визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду з огляду на те, що позивачем не було надано відповідних доказів.
Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив про законність і обгрунтованність судового рішення. Зауважив, що відповідно до практики Верховного Суду, оскільки казначейство за наявності позитивних висновків та заяв на отримання бюджетного відшкодування, не здійснює виплату такого, має місце триваюче порушення.
У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 пояснили, що вважають рішення суду правильним, а доводи апелянта безпідставними.
Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, що підтверджено матеріалами справи. Про причини неявки суду повідомлено не було.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом встановлено, що 19 січня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області (далі - Мукачівська ОДПІ) в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, в рядку 23 якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 280757,00 грн (а.с.14-17).
Мукачівською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємця з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2011 року, про що 14.03.2012 складено акт №780/1703/2601009994.
Проведеною перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2011 року в сумі 62720 грн. Одночасно виявлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року на 218037 грн.
За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 №0003821742, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року на 218037 грн та застосована штрафна (фінансова) санкція розміром 109018,50 грн.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 у справі №2а-0770/2042/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 у справі №130257/12/9104, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 №003821742.
Також, 20 серпня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до Мукачівської ОДПІ в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року, в рядку 23 якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 240672 грн (а.с. 18-21).
Мукачівською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка СПД ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2012 року, яке становить більше 100000 грн в результаті декларування від'ємного значення за червень 2012 року, про що 25.09.2012 складено акт №3248/1703/2601009994.
Проведеною перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2012 року в сумі 41298 грн. Одночасно виявлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року на 199374 грн.
За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 09.10.2012 №0176511742, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року на 199374 грн та застосована штрафна (фінансова) санкція розміром 99687 грн.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року у справі №2а-0770/3165/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі №145/13/876, адміністративний позов задоволений частково, визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення, у т.ч. від 09.10.2012 №0176511742.
19 квітня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до Мукачівської ОДПІ в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, в рядку 23 якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 205995 грн (а.с.22-26).
Мукачівською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємця з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2013 року, що виникло в результаті декларування від'ємного значення за лютий 2013 року, про що 02.07.2013 складено акт №2051/1702/2601009994.
Проведеною перевіркою виявлено завищення розміру від'ємного значення на 205995 грн за лютий 2013 року та завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2013 року на 205995 грн.
За результатами розгляду матеріалів перевірки 31.07.2013 Мукачівською ОДПІ складено податкове повідомлення-рішення №0008711702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 205995,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 102997,50 грн.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 у справі №807/2797/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 у справі №12744/13/876, адміністративний позов задоволений повністю, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 №0008711702.
Також, 19 серпня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до Мукачівської ОДПІ в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року, в рядку 23 якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 395906 грн (а.с. 27-31).
Мукачівською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2013 року, що виникло в результаті декларування від'ємного значення за червень 2013 року, про що 18.10.2013 року складено акт №710/1703/2601009994.
Проведеною перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2013 року в сумі 9 грн. Одночасно виявлено завищення розміру від'ємного значення на 395897 грн за червень 2013 року та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 395897 грн за липень 2013 року.
За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем складені податкові повідомлення-рішення:
- від 14.11.2013 №0013271703, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2013 року на 395897 грн;
- від 14.11.2013 №0013281703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року на 395897 грн та застосована штрафна (фінансова) санкція розміром 197948,50 грн.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 року у справі №807/4328/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 року у справі №876/957/14, адміністративний позов задоволений повністю, визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 року №№0013271703, 0013281703.
Вищезазначене рішення суду набрали законної сили, а отже підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування у зазначених сумах.
Згідно з нормами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, заявлені до відшкодування суми в розмірі 280757 грн за грудень 2011 року, 240672 грн за липень 2012 року, 205995 грн за березень 2013 року та 395906 грн за липень 2013 року залишалися не відшкодованими.
Станом на день звернення позивача з даним адміністративним позовом зазначена сума бюджетного відшкодування ФОП ОСОБА_1 перерахована не була.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано ст. 200 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом п.п. 200.7 та 200.10 вказаної статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Згідно з п. 200.11 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Відповідно до абз. «б» п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.15 ст. 200 ПК України).
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно із п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам - протягом визначеного цією статтею строку, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Отже, вказаними нормами права, зокрема, визначено час набуття статусу бюджетної заборгованості суми заявленою до бюджетного відшкодування. У тому числі, такий статус сума, заявлена до бюджетного відшкодування, набуває після закінчення процедури судового оскарження.
Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
З огляду на загальні принципи набрання судовим рішенням законної сили, яке є обов'язковим до виконання, обумовлює виникнення у податкового органу обов'язку подати органу державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подає до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету такому платнику.
Мукачівська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області була повідомлена про набрання рішеннями судів законної сили, тобто про закінчення процедури судового оскарження, проте в порушення вимог п. 200.15 Податкового кодексу України останньою не було вчинено дій щодо подання до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Право на бюджетне відшкодування є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантовано частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 і відповідно до положень Конституції України є частиною національного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації податку на додану вартість у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 12.02.2019, дійшла висновку про те, що такі способи захисту як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, з огляду на що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, оскільки на дату розгляду справи № 826/7380/15 Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків, тоді як ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податків, є стягнення з Державного бюджету України на користь суб'єкта господарювання заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
Враховуючи викладене, оскільки підтверджено право позивача на отримання відшкодування, однак відповідними органами держави не було вчинено необхідних передбачених законодавством дій, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1123330 грн.
Відповідно до вимог позовної заяви, розрахунку пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (а.с. 72-73) обумовлений розмір пені позивачем нараховано за період з 15.03.2011 по 05.06.2018.
На дату подання позивачем перелічених декларацій, порядок відшкодування обумовлених сум визначався Податковим Кодексом України (в редакції до 01.01.2017) положення якого передбачали, що якщо за результатами перевірки, проведеної контролюючими органами відповідно до п. 58.1 ПКУ, установлено факт завищення платником податку від'ємного значення сум ПДВ, у т.ч. від'ємного значення, яке було зараховано в зменшення податкового боргу з ПДВ, виноситься податкове повідомлення-рішення.
При цьому, відповідно до п. 56.1 ПКУ рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному чи судовому порядку.
У разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ПКУ).
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Відтак, з моменту прийняття судом апеляційної інстанції рішення стосовно задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень рішень, предметом яких було зменшення бюджетного відшкодування, суми бюджетного відшкодування визначені у деклараціях з ПДВ за грудень 2011 року, липень 2012 року, березень 2013 року, липень 2013 року задекларовані позивачем суми від'ємного значення набули статусу узгоджених та таких, що підлягали відшкодуванню у строки визначені податковим кодексом.
Згідно положеннями п. 200.15 ст. 200 ПК України (в редакції станом на дату набуття рішенням суду законної сили), після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пп.200.18.2. п. 200.18ст. 200 ПК України в тій же редакції).
Пунктом 200.23 ст. 200 ПК України (в тій же редакції), передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
З наведеного слідує, що датою виникнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ (в тому рахунку і датою початку строку для нарахування названої пені) є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного п. 200.15 ст. 200 ПК України, який обраховується від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача + 5 днів для підготовки висновку податковим органом та 3 дні на відшкодування органами казначейства.
Верховний Суд у постановах від 09.10.2018 у справі №817/1828/17, від 17.04.2018 по справі №816/1369/17, від 11.09.2018 у справі 812/103/15, від 14.03.2019 у справі №822/553/17 дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку може бути заявлена у межах строку встановленого 102.5 статті 102 КАС України (1095днів).
Суми задекларованого позивачем ПДВ за деклараціями за грудень 2011 року, липень 2012 року, березень 2013 року, липень 2013 року набули статусу узгоджених сум з дати підтвердження сум бюджетного відшкодування актами перевірок та набрання законної сили відповідним судовими рішеннями, які припадають на 2015 рік.
Статусу бюджетної заборгованості вказані суми набули на наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного п. 200.15 ст. 200 ПК України, отож з саме з вказаної дати позивач набув право на нарахування пені до закінчення строку 1095 днів з дня виникнення заборгованості.
Стосовно ж строку протягом якого позивачем могла бути заявлена позовна вимога до суду про стягнення пені, то виходячи з положень п. 102.5 статті 102 КАС України такий строк також становить 1095 днів з моменту виникнення у платника на неї права (дати з якої пеня повинна бути нарахована).
До суду позивач звернувся 11.06.2018, а відтак граничний строк (1095 днів), з якого позивач вправі був звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованої або такої, що підлягала нарахуванню пені припадає на 12.06.2015 (з урахуванням додаткового дня високосного року).
Разом з тим, суд зауважує, що для правильного визначення суми пені, що підлягає стягненню, необхідним є встановлення дати, коли така заборгованість виникла.
Судом першої інстанції встановлено факт отримання Мукачівською ОДПІ відповідних рішень Львівського апеляційного адміністративного суду, а саме: ухвала від 08.06.2015 отримана 17.06.2015 (згідно відмітки штампу вхідної кореспонденції), ухвала від 10.02.2015 отримана 24.02.2015 (згідно відмітки штампу вхідної кореспонденції), ухвала від 17.03.2015 отримана 09.04.2015 (згідно відмітки штампу вхідної кореспонденції) та ухвала від 18.03.2015 отримана 30.03.2015 (згідно відмітки штампу вхідної кореспонденції).
Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 отримана 17.06.2015, тому починаючи з наступного дня в контролюючого органу виник обов'язок протягом 5 робочих днів подати органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (до 24.06.2015 включно). Після цього в органу Державної казначейської служби виникає обов'язок протягом 5 операційних днів перерахувати кошти на поточний банківський рахунок платника податку (до 02.07.2015 включно).
Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 отримана 24.02.2015, тому починаючи з наступного дня в контролюючого органу виник обов'язок протягом 5 робочих днів подати органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (до 03.03.2015 включно). Після цього в органу Державної казначейської служби виникає обов'язок протягом 5 операційних днів перерахувати кошти на поточний банківський рахунок платника податку (до 11.03.2015 включно).
Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 отримана 09.04.2015, тому починаючи з наступного дня в контролюючого органу виник обов'язок протягом 5 робочих днів подати органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (до 16.04.2015 включно). Після цього в органу Державної казначейської служби виникає обов'язок протягом 5 операційних днів перерахувати кошти на поточний банківський рахунок платника податку (до 23.04.2015 включно).
Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 отримана 30.03.2015, тому починаючи з наступного дня в контролюючого органу виник обов'язок протягом 5 робочих днів подати органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (до 06.04.2015 включно). Після цього в органу Державної казначейської служби виникає обов'язок протягом 5 операційних днів перерахувати кошти на поточний банківський рахунок платника податку (до 13.04.2015 включно).
Отже, розмір пені, що підлягає стягненню у зв'язку з порушенням строків перерахування бюджетного відшкодування становить 1048328,95 грн.
Правильність розрахунку сторонами не оспорюється.
Отже суд в цій частині правильно задовольнив позовні вимоги.
Доводи апелянта про порушення строку звернення до суду з позовом про стягнення основної суми заборгованості за відсутності поважних причин для його поновлення суд відхиляє з таких підстав.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні положення були закріплені у відповідних частинах ст. 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017).
Приписами ч. ч 1, 2, 3 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 200.7 ст. 200 ПКУ визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації з ПДВ.
Згідно п. 43.3 ст. 43 ПК України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
У будь-якому випадку відповідно до норм Податкового кодексу України при заявлені платником податку сум до бюджетного відшкодування податковий орган повинен прийняти одне з рішень, передбачених статтею 200 ПК України.
Як наслідок, платник податків мав право на отримання від податкового органу конкретного рішення, передбаченого статтею 200 ПК України.
До 01.04.2017 бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 Податкового кодексу України здійснювалося по алгоритму: податковий орган проводить камеральну перевірку протягом 30 днів після граничного дня подання податкової декларації; у разі відсутності спорів (при узгодженні суми ПДВ відшкодування) податковий орган протягом 5 робочих днів подає до казначейського органу висновок, де вказана узгоджена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню; після отримання висновку від податкового органу казначейський орган протягом 5 робочих днів здійснює безспірне перерахування коштів на рахунок платника податків.
З 01.04.2017 діє новий порядок і відповідно нові правила бюджетного відшкодування, що передбачений Постановою Кабінету Міністрів України № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість».
Згідно матеріалів справи, позивач вже звертався до суду з позовом, спрямованим на поновлення його прав в частині отримання бюджетних відшкодувань з податку на додану вартість.
Однак, у зв'язку з самостійним відображенням податковим органом у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення ФОП ОСОБА_1 . суми бюджетного відшкодування суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, про що свідчить ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (справа № 807/1298/15).
Отже, податковий орган після подання позивачем позову вчинив необхідні передбачені законом дії самостійно, що і стало підставою для закриття провадження у справі.
Разом з тим, не зважаючи на те, що заяви на отримання бюджетного відшкодування містяться в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, бюджетне відшкодування позивачу не здійснено, що є порушенням права останнього на відшкодування сум податку на додану вартість, яке триває .
Верховний Суд у постанові від 02.10.2018 у справі №820/1749/18 зазначив, що в питанні захисту прав платників податків у спорах із відшкодування ПДВ принцип правової визначеності був порушений. Неоднозначність судової практики унеможливлювала якісні механізми судового захисту у зв'язку із протиправною бездіяльністю податкових органів. У лютому 2019 року Велика Палата Верховного Суду встановила, що в подібних правовідносинах належним способом захисту є стягнення з Держбюджету України заборгованості по податку на додану вартість.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського Суду з прав людини платники податків, заяви яких про надання їм бюджетного відшкодування внесені до Тимчасового реєстру заяв про бюджетне відшкодування мають чітко розуміти, за яких умов вони можуть отримати таке відшкодування, яке гарантоване статтею 200 Податкового кодексу України та порядок реалізації свого права.
Відсутність достатньої чіткості у національному законодавстві щодо порядку отримання платником бюджетного відшкодування порушує принцип верховенства права стосовно «якості» закону та юридичної визначеності. Водночас, зазначене порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права позивача на мирне володіння майном, що є підставою для вжиття заходів стосовно повного та належного юридичного захисту прав позивача на належне володіння майном, на яке він має право в силу вимог національного законодавства та обумовлених вище рішень суду винесених у справах за позовом даного платника.
Відтак, у зв'язку зі зміною процедури бюджетного відшкодування ПДВ, що на даний передбачає лише ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з огляду на різну судову пракику щодо способу захисту інтересів платників, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 807/532/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту до Верховного Суду.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді М. П. Кушнерик
І. М. Обрізко
Повний текст постанови складено 18 листопада 2019 року.