Справа № 240/8883/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
14 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
секретар судового засідання: Платаш В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року (ухвалене у м. Житомирі 20 серпня 2019 року о 15:13, повний текст якого виготовлено 27 серпня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення частини чистого прибутку (доходу) у сумі 11 622 444,91 грн з рахунків у банку, що обслуговують платника податків,
Головне управління ДФС у Житомирській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому просить стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" частину чистого прибутку (доходу) у сумі 11 622 444,91 грн з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» є державним унітарним підприємством та є платником частини чистого прибутку (доходу). В інтегрованих картках платника податків по підприємству виникла заборгованість по частині чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами в сумі 11 622 444,91 грн у тому числі пеня в сумі 289 994,91 грн. Оскільки позивача наділено повноваженнями контролювати нарахування державними підприємствами частини чистого прибутку та здійснювати погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів, шляхом звернення до суду, позивач обґрунтовано звернувся до суду за стягненням вказаного платежу з рахунків відповідача.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) уповноважені здійснювати виключно державні органи управління, до яких позивач не відноситься.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Закону України від 21.09.2006 №185-У «Про управління об'єктами державної власності» та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 ДП "Житомирський бронетанковий завод" є платником частини чистого прибутку, а тому зобов'язане спрямовувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30%.
Згідно інтегрованих карток платника податків ДП "Житомирський бронетанковий завод" рахується заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами в сумі 11622444,91 грн, у тому числі пеня в сумі 289994,91 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем вказаних сум, позивач просить стягнути частину чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств в сумі 11622444,91 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виключно уповноважені органи управління наділені повноваженнями вживати заходи щодо забезпечення відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), і позивач до таких органів не відноситься. При цьому, покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів, а також сплати його до державного бюджету України, не змінює правової природи такого платежу.
Позивачу надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має саме податковий борг на суму податкового боргу або його частини; право звернення контролюючого органу до суду щодо стягнення коштів платника податків на суму, яка не є податковим боргом або його частиною, законом не визначено. Оскільки, частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України, а відповідно і не може вважатися податковим боргом. Відтак, позивач не має права звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму, що не є податковим боргом або його частиною, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 державні унітарні підприємства та їх об'єднання зобов'язані спрямовувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30% у порядку визначеному КМУ.
Постановою КМУ від 23.02.2011 №138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями».
Відповідно до вказаного порядку, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75% та сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Пунктами 2, 3 Порядку №138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Встановлено, що ДП «Житомирський бронетанковий завод» є державним унітарним підприємством та платником частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами.
Водночас, за ДП «Житомирський бронетанковий завод» рахується заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу) в сумі 11 622 444,91 грн.
Частиною 4 статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Статтею 19-1 Податкового кодексу України визначено функції контролюючих органів, зокрема вони звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством (19-1.1.45 ПК України).
Відповідно до статті 20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп.20.1.34 ПК України).
Згідно п.5 ч.1 ст.283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.
Відповідно до п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
При цьому, згідно п.41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
За приписами статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Стаття 14 ПК України містить визначення наступних понять:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.39 ПК України).
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п.14.1.156 ПК України).
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.14.1.175 ПК України).
Суд зазначає, що у статтях 9-10 ПК України передбачено вичерпний перелік податків, який не містить такого платежу як частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами.
У постанові від 25.02.2019 по справі №814/2306/17 Верховний Суд зауважив, що за своєю правовою природою сплата обумовленої Законом України «Про управління об'єктами державної власності» та Порядком №138 частини прибутку не є податковим зобов'язанням.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що частина чистого прибутку не є податком, у розумінні норм ПК України, відповідно заборгованість зі сплати частини чистого прибутку не може вважатися податковим боргом.
Разом з цим, діюче законодавство передбачає можливість звернення позивача до суду виключно з вимогами про стягнення податкового боргу, тому позивач не вправі вчиняти на користь держави заходи щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати частини чистого прибутку, адже така заборгованість не може вважатись податковим боргом. Позивач в даному випадку не є органом стягнення згідно п.41.2 ст.41 ПК України.
Верховний Суд у постанові від 13.08.2019 по справі №824/741/18 дійшов висновку, що законами України не передбачено механізму здійснення податковими органами контролюючої функції щодо сплати державними унітарними підприємствами частини чистого прибутку (доходу). Передбачений ПК України механізм здійснення податковими органами повноважень з визначення сум податкових та грошових зобов'язань платників податків та стягнення у зв'язку із цим сум штрафних (фінансових) санкцій стосується виключно правовідносин зі сплати податків та зборів, передбачених статтями 9 та 10 вказаного кодексу, до яких сплата до відповідного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державного підприємства не відноситься.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі № 806/1420/16, від 23 липня 2019 року № 2340/4069/18.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податкові органи мають права звертатися до суду з вимогою про стягнення з рахунків платника податків виключно коштів, які є податковим боргом або його частиною.
При цьому, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами, не є податком, а тому заборгованість зі сплати такого платежу на вважається податковим боргом.
Так, податкові органи здійснюють контроль за правильністю нарахування державними підприємствами частини чистого прибутку (доходу), водночас, механізм здійснення податковими органами повноважень щодо стягнення заборгованості зі сплати частини прибутку відсутній.
Додатково суд зазначає, що виключно уповноважені органи управління наділені повноваженнями вживати заходи щодо забезпечення відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), і позивач до таких органів не відноситься. При цьому, покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів, а також сплата його до державного бюджету України, не змінює правової природи такого платежу.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 18 листопада 2019 року.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.