Справа № 120/936/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
07 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (м. Вінниця, 03 червня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправною та її скасування,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-143787-54 від 15.02.2019 року про сплату боргу у сумі 18 276 грн. 72 коп.
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідачем видано спірну вимогу, якою йому нараховано 18 276 грн. 72 коп. боргу (недоїмки) по сплаті єдиного соціального внеску. З таким рішенням позивач не погоджується та зазначає, що його підприємницька діяльність була зупинена ще у 2006 році та до сьогодні не поновлювалась, а протягом 2017 - 2018 років він офіційно працював у Польщі, тому фізично не міг займатися підприємницькою діяльністю в Україні.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно даних ІС «Податковий блок» він зареєстрований Могилів-Подільською районною державною адміністрацією Вінницької області як фізична особа-підприємець 09.01.2008 року, номер державної реєстрації 21720000000002101, взятий на облік відповідачем (Могилів-Подільське управління) за № 1075 від 10.01.2008 року та перебуває на обліку як платник єдиного внеску за № 0229033842/02293.
У позивача за період 2017 - 2018 років виникла заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у загальній сумі 18 276 грн. 72 коп., у тому числі:
За 2017 рік - 8 448 грн. 00 коп.;
19.04.2018 року - 2 457 грн. 18 коп. (І квартал 2018 року);
19.07.2018 року - 2 457 грн. 18 коп. (ІІ квартал 2018 року);
19.10.2018 року - 2 457 грн. 18 коп. (ІІІ квартал 2018 року);
21.01.2019 року - 2 457 грн. 18 коп. (ІV квартал 2018 року).
У зв'язку із наявністю заборгованості відповідачем винесено вимогу від 15.02.2019 року № Ф-143787-54 про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на вказану суму заборгованості.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення фізичної особи - підприємця позивача - проведено 06.03.2019 року (рішення про припинення № 21780060003002101).
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
В силу абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону взяття на облік осіб, зазначених у п.п. 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абз.абз. 2, 5 та 7 п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, як зазначено в абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Нормами ч. 5 ст. 8 Закону встановлено, що єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Положеннями ст. 9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та 5.-1 ч. 1. ст. 4 цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
У відповідності до п. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи державної виконавчої служби України.
Приписами п. 1 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449) визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції № 449).
Згідно з п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у пп.пп. 1, 2 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у пп.пп. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Системний аналіз наведених норм доводить, що реєстрація особи як фізичної особи-підприємця породжує її обов'язок сплачувати податки у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності у строки, встановлені чинним законодавством. Разом з тим цей обов'язок кореспондує й відповідачу, а саме: у випадку не своєчасного нарахування та/або сплати платником сум єдиного внеску, він обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника.
Як встановлено з матеріалів справи, борг (недоїмка) позивача зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 8 448 грн. 00 коп. утворився за 2017 рік та в подальшому, протягом 2018 року, продовжував збільшуватись. Спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) була сформована станом на 31.01.2019 року.
При цьому, пояснення позивача щодо того, що його підприємницька діяльність була зупинена ще в 2006 році і з того часу він жодного дня її не здійснював та не поновлював є безпідставними, з огляду на наступне. Так, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осію-підприємців та громадських формувань» закріплено лише дві можливі реєстраційні дії - це реєстрація фізичною особи-підприємця та реєстрація припинення фізичної особи-підприємця. Реєстраційної дії зупинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця чинним законодавством не передбачено. Не здійснення ж фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та не отримання прибутку не свідчить про її зупинення.
Позивачем не надано суду жодних доказів, що б свідчили про зупинення його підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця.
Також, слід зазначити, що позивач зареєстрований у якості суб'єкта підприємницької діяльності у 2008 році, відповідно у 2006 році він не міг зупинити свою підприємницьку діяльність.
Крім того, є необґрунтованими посилання позивача на те, що він протягом 2017 - 2018 років офіційно працював у Польщі, з огляду на наступне. У чинному законодавстві передбачена можливість звільнення від сплати єдиного соціального внеску. Так, можуть бути звільнені від сплати єдиного соціального внеску фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Офіційне працевлаштування не є підставою звільнення від сплати єдиного соціального внеску.
До того ж, позивачем не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів щодо працювання у Польщі. Позивач до суду надав копію закордонного паспорту з відмітками відповідної служби про перетин кордону України. Слід зауважити, що даний документ лише є підтвердженням безпосередньо факту перетину кордону України, а не працевлаштування позивача.
Позивачем до суду також не надано доказів, що могли б бути підставою для звільнення його від сплати податків.
А з 01.01.2017 року підприємці зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу.
Так само, є безпідставними посилання позивача на те, що на час припинення його діяльності (тобто станом на 2006 рік) жодної обов'язкової вимоги про необхідність здійснення реєстрації припинення діяльності в будь-якій іншій установі не існувало, з огляду на те, що позивачем власноручно надано до суду копію повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 06.03.2019 року вих. № 2101, згідно якої державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця була здійснена 06.03.2019 року.
У ч. 1 ст. 47 Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у редакції станом на 2006 рік зазначено, що для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: нотаріально посвідчену заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (ч. 3 ст. 46 вказаного Закону).
Тобто, обов'язковою умовою припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є реєстрація припинення такої діяльності у реєстратора.
Щодо посилань позивача на те, що його не було попереджено про проведення перевірки, слід зазначити наступне.
В Інструкції № 449 та ч. 4 ст. 25 Закону закріплено, що наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату боргу (недоїмки) без проведення додаткових перевірок. Оскаржувана вимога сформована не внаслідок проведення перевірки, а на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Від так, відповідач діяв у межах, спосіб та на підставах, передбачених чинним законодавством.
Позивач у період з 09.01.2008 року по 06.03.2019 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, тому зобов'язаний був сплачувати єдиний соціальний внесок. Згідно інтегрованої картки платника податків за позивачем рахується заборгованість у сумі 18 276 грн. 72 коп. Оскаржена вимога сформована у відповідності до вимог ст. 25 Закону на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Таким чином, не сплата в добровільному порядку позивачем єдиного соціального внеску свідчить про порушення ним вимог законодавства.
Разом з тим, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги, пояснення відповідача щодо того, що фізична особа-підприємець після припинення своєї підприємницької діяльності має забезпечити остаточні розрахунки з податків від здійснення підприємницької діяльності, закрити усі рахунки, відкриті у фінансових установах та в установлені строки подати контролюючому органу відповідні документи про закриття об'єкта оподаткування, оскільки оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) була сформована відповідачем не у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності позивачем, а станом на 31.01.2019 року, тобто до припинення підприємницької діяльності позивачем, яке відбулось 06.03.2019 року.
Стосовно вимоги позивача про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-143787-54 від 15.02.2019 року у сумі 18 276 грн. 72 коп., слід зазначити наступне.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Аналіз наведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним акта індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акта індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Смілянець Е. С.