Справа № 370/2759/18 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
18 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною бездіяльності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Макарівської районної державної адміністрації Київської області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів за результатами розгляду заяви від 10 липня 2018 року про проведення перевірки дотримання законодавства у сфері благоустрою власником земельної ділянки АДРЕСА_2 при спорудженні бетонної огорожі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова відповідача у проведенні перевірки дотримання законодавства у сфері благоустрою при спорудженні об'єкта, з тих підстав, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, а порушене ним питання підлягає вирішенню у порядку визначеному Главою 17 Земельного кодексу України, є такою, що суперечить вимогам законодавства, зокрема, ст. 39 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", п. 6 ч. 1 ст. 16 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації". На переконання позивача відповідно до приписів наведених норм Макарівська районна державна адміністрація є уповноваженим суб'єктом здійснення заходів державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території Макарівського району, до якої належить і земельна ділянка позивача.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також не правильне застосування норм матеріального права просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на обставини аналогічні викладеним в позовній заяві та разом з цим звертає увагу суду апеляційної інстанції, що дія Закону України "Про благоустрій населених пунктів" розповсюджується у тому числі і на громадян у власності або користуванні яких перебувають об'єкти благоустрою у той час як завданням сектору містобудування та архітектури Макарівської РДА є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території району, забезпечення додержання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів норм та правил, регіональних правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією. Разом з цим, позивач наголошує на тому, що земельна ділянка на території якої він просив відповідача провести перевірку знаходиться на території населеного пункту, а саме с. Колонщина.
За наведених обставин позивач вважає, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому прийняте судом рішення підлягає скасуванню.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
У судове засідання, призначене на 17 жовтня 2019 року, учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розляду справи, явку уповноважених представників не забезпечили.
Разом з тим, позивачем було подано до суду клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи на іншу дату у зв'язку з його перебуванням 17 жовтня 2019 року в іншому місті.
Відповідач надіслав до суду клопотання про здійснення апеляційного розгляду справи за відсутності уповноваженого представника Макарівської районної державної адміністрації Київської області.
За наведених обставин та враховуючи, що вказані апелянтом причини неявки у судове засідання не є поважними, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, судова колегія керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України вирішила подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження в межах строків розгляду апеляційних скарг.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,1121 га, з цільовим призначенням - ведення садівництва, яка розташована на території Колонщинської сільської ради, с/т "Лісова поляна", що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 204149, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833001100 (а.с.15-16).
Належна позивачу земельна ділянка межує із земельною ділянкою АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_2 (а.с. 16)
10 липня 2018 року позивач звернувся з заявою до Макарівської районної державної адміністрації Київської області про здійснення заходів державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів шляхом проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері благоустрою власником земельної ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_2 при спорудженні бетонної огорожі на межі з ділянкою АДРЕСА_1 Просив, в разі підтвердження під час позапланової перевірки викладених у зверненні фактів, вжити передбачених законодавством заходів, з метою зупинення вказаних робіт та (або) знесення самочинно збудованого об'єкта (а.с. 8-9).
Розглянувши вказане звернення, Макарівська районна державна адміністрація Київської області листом № К. 555.2 від 10 серпня 2018 року повідомила позивачу, що правила благоустрою території населеного пункту не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи. Крім того, у вказаному листі відповідач зазначив, що згідно з даними державного акта на право власності, земельна ділянка, про яку йде мова у зверненні, знаходиться за межами населеного пункту. Також, Макарівською районною державною адміністрацію Київської області позивачу було додатково роз'яснено, що порушене ним питання регулюється Главою 17 Земельного кодексу України (а.с. 7).
З огляду на зазначене та вважаючи, що відповідачем за наявності достатніх правових підстав, не вжито заходів державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів, за результатами розгляду його звернення, чим допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у Макарівської районної державної адміністрації Київської області відсутні повноваження щодо проведення позапланових перевірок дотримання вимог ЗУ "Про благоустрій населених пунктів" власниками земельних ділянок приватної власності та дійшов висновку, що позивач для вирішення відповідного питання звернувся до неуповноваженого органу на проведення вказаної перевірки.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначено Законом України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-XIV (далі Закон № 586-14).
Приписами ст. 7 вказаного Закону передбачено, що місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.
Згідно з приписами п. 6 ст. 16 наведеного Закону місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням, утилізацією і захороненням промислових, побутових та інших відходів, додержанням правил благоустрою.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 28 вказаного Закону для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону.
Отже, з огляду на приписи наведених норм, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що місцеві державні адміністрації, у тому числі і Макарівська місцева державна адміністрація, наділені повноваженнями здійснювати заходи контролю у сфері благоустрою, зокрема, проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства у сфері благоустрою, проте, лише щодо органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування, та разом з цим повноважень місцевих державних адміністрацій на проведення відповідних заходів контролю щодо громадян України відносно об'єктів їх приватної власності, у тому числі і їх земельних ділянок, вказаними нормами законодавства не передбачено.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що статтею 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 № 2807-IV (далі Закон 2807-4) визначено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту.
Положеннями ст. 20 цього Закону також визначено, що благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Таким чином, вказані норми законодавства дають підстави для висновку про те, що місцеві державні адміністрації, у тому числі і Макарівська місцева державна адміністрація, наділені повноваженнями здійснювати заходи контролю у сфері благоустрою, зокрема, проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства лише в межах населених пунктів та відносно об'єктів, що перебувають у комунальній власності міста.
Разом з цим, приписами ст. 17 Закону № 2807-4 чітко регламентовано обов'язки громадян у сфері благоустрою населених пунктів. Так, відповідно до положень ч. 2 цієї норми громадяни зобов'язані:
1) утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію;
2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів;
3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів;
4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів;
5) допускати на об'єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
При цьому, колегія суддів наголошує, що відповідно до вимог ст.13 Закону № 2807-4 до об'єктів благоустрою населених пунктів належать:
1) території загального користування:
2) прибудинкові території;
3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;
4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
До об'єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об'єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об'єкти загального користування (ч. 1 ст. 23 Закону № 2807-4).
Тобто, дія наведених норм розповсюджується на об'єкти загального користування.
Відповідно до положень ст. 26 Закону № 2807-4 власник або користувач присадибної ділянки може лише на умовах договору, укладеного з органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, забезпечувати належне утримання території загального користування, прилеглої до його присадибної ділянки.
Водночас, позивачем не було надано доказів (як відповідачу під час звернення так і до суду), що власником земельної ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_2 було укладено з органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, забезпечувати належне утримання території загального користування.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що земельна ділянка ( АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 ), на якій розміщена огорожа, є приватною власністю ОСОБА_2 , а не комунальною чи державною власністю та у загальному користуванні не перебуває, тобто не є елементом благоустрою та відповідно не підконтрольна відповідачу.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було правомірно невжито заходів державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 липня 2018 року про проведення перевірки дотримання законодавства у сфері благоустрою власником земельної ділянки АДРЕСА_2 при спорудженні бетонної огорожі.
Разом з цим, як вірно було вказано судом першої інстанції, а також роз'яснено відповідачем у наданій позивачу 10 серпня 2018 року порушене позивачем питання врегульовано главою 17 Земельного кодексу України.
Так, зокрема, приписами ст. 103, ст. 104 вказаної глави Земельного кодексу України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 19 Цивільно-процесуального кодексу України спори, що виникають з земельних правовідносин вирішуються судами у порядку цивільного судочинства, що також було роз'яснено позивачу інспектором СРПП № 1 Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області у висновку від 06.02.2018 за результатом проведеної перевірки по повідомленню ОСОБА_1 про те, що його сусід по земельній ділянці будує паркан без його узгодження.
Отже, з наведеного слідує, що звертаючись до відповідача із відповідною заявою про проведення перевірки за дотриманням законодавства у сфері благоустрою його сусідом - власником земельної ділянки АДРЕСА_2 при спорудженні бетонної огорожі, позивачем було обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, натомість, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України правомірно надав відповідь ОСОБА_1 про відсутність правових підстав у Макарівської РДА для здійснення вказаних позивачем у заяві заходів контролю.
З огляду на зазначене, судом апеляційної інстанції встановлено, що всі наведені апелянтом доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.
У свою чергу, вказані позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович