Справа № 826/3842/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
18 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О,
Лічевецького І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ДФС України щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та статті 356 Податкового кодексу України, - протиправними;
- зобов'язати ДФС України призначити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та статті 356 Податкового кодексу України, у сумі 200-кратного прожиткового розміру, з урахуванням раніше виплаченої суми;
- зобов'язати ГУ ДФС у м. Києві виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та статті 356 Податкового кодексу України, у сумі 200-кратного прожиткового розміру, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції відповідачі звернулись до суду з апеляційними скаргами в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2019 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , підполковник податкової міліції, начальник другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 29 квітня 2016 року був звільнений з посади податкової міліції в запас за пунктом 64 підпункт «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 10).
З 18 жовтня 2016 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, пов'язана із захворюванням внаслідок проходження служби в ОВС (а.с. 11-12).
23 листопада 2016 року позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві з заявою в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги (а.с. 13).
Листом від 31 січня 2017 року №754/Г/26-15-04-0212 ГУ ДФС у м. Києві позивачу було повідомлено, що Департаментом кадрової політики та роботи з персоналом ДФС України його документи було повернуто без виконання, з огляду на те, що 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію», а тому після вказаної дати відсутні законні підстави приймати заяви та готувати висновки про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції. Разом з цим, позивачу було роз'яснено, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України (а.с. 14).
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно ї допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції та зобов'язано призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку настанням інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та статті 356 Податкового кодексу України у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності з 18 жовтня 2016 року (а.с. 15-23).
Під час повторного огляду позивачу з 01 листопада 2017 року було встановлено ІІ групу інвалідності, що пов'язана із захворюванням внаслідок проходження служби в ОВС (а.с. 25-26).
За наведених обставин, позивач 22 січня 2018 року звернувся до ГУ ДФС у м. Києві із заявою в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності (а.с.27).
Розглянувши вказане звернення ГУ ДФС у м. Києві листом від 21 лютого 2018 року №/Г/26-15-04-02-16 повідомило позивачу, що 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію», а тому після вказаної дати законні підстави приймати заяви та готувати висновки про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції відсутні. Також у вказаному листі позивачу було роз'яснено, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України (а.с.98).
Вважаючи відмову відповідачів у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом (а.с.32-38).
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, шо передбачені в Законі України «Про міліцію» гарантії соціального та правового захисту для працівників міліції продовжують поширювати свою дію на працівників податкової міліції та реалізуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З огляду на зазначене та враховуючи, що при зверненні позивача із заявою до відповідача з проханням провести йому виплату одноразової грошової допомоги, останнім були надані всі необхідні документи, перелік яких наведений в самій заяві, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач був зобов'язаний направити висновок про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в податковій поліції, та інші документи, перелік яких визначений Порядком №850, для прийняття рішення.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Діяльність податкової міліції регулюється Розділом ХVІІІ Податкового кодексу України.
Статтею 356 Податкового кодексу України передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Водночас, 07 листопада 2015 року вказаний Закон втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Проте, приписами абзацу 3 пункту 15 розділу XI прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, встановлених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі та з підстав, визначених Законом України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію». Аналогічний правовий висновок було також зазначено Святошинським районним судом міста Києва у постанові від 13 липня 2017 року, яка набрала законної сили за результатом аналогічних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, наявність зв'язку між захворюванням позивача, внаслідок якого останнім втрачено працездатність та встановлено інвалідність у зв'язку із проходженням служби в органах внутрішніх справ не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
За наведених обставин колегія суддів вважає безпідставними та не приймає доводи апелянтів щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію».
Також, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з прийняттям Закону України від 13 лютого 2015 року «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції», Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 року №850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі - Порядок №850). Дана постанова набрала чинності з 31 жовтня 2015 року.
Положеннями п. 2 вказаного Порядку передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, судом встановлено, що на день виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги чинними були норми Порядку № 850.
Так, згідно з приписами підпункту 2 пункту 3 цього Порядку грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи ().
Разом з цим, положеннями пункту 4 Порядку № 850 передбачено, що у разі якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС (а в даному випадку до ДФС); сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України) (пункт 7 Порядку №850).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС (а в даному випадку до ДФС) в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункт 8 Порядку №850).
Положеннями пункту 9 Порядку № 850 передбачено, що МВС (в даному випадку ДФС) в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цього Порядку документів та умов приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цього Порядку про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом з зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Таким чином, вказаним нормативним актом встановлено певний порядок дій відповідного органу до якого особа звернулася за виплатою грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, який (орган) в свою чергу після надходження від особи заяви з відповідними доданими до неї документами, зобов'язаний, зокрема, скласти та подати до МВС (а в даному випадку до ДФС) в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначених в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги і саме МВС протягом встановленого строку буде вирішувати питання щодо наявності чи відсутності підстав для виплати грошової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, при зверненні позивача із заявою до відповідача з проханням провести йому виплату одноразової грошової допомоги, останнім були надані всі необхідні документи, перелік яких наведений в самій заяві.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач (ГУ ДФС у м.Києві) зобов'язаний був направити висновок про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в податковій поліції, та інші документи, перелік яких визначений Порядком №850, для прийняття рішення.
Проте, як було встановлено судом, відповідач передбачених законодавством дій не вчинив та протиправно повідомив позивача про відсутність можливості здійснити виплату грошової допомоги, чим фактично вирішив віднесене до компетенції МВС (а в даному випадку до ДФС) питання про наявність чи відсутність підстав для виплати такої допомоги, у зв'язку із чим порушив права позивача та вимоги чинного законодавства.
При цьому, судова колегія зауважує, що відсутність механізму нарахування та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції не може бути підставою для відмови у виплаті коштів, а тому на переконання суду, позивач як працівник податкової поліції, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у розмірі, визначеному Порядком № 850.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, судом встановлено, що ГУ ДФС у м.Києві як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого рішення щодо відмови позивачу у підготовці висновку про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності як колишньому працівнику податкової міліції.
За наведених обставин та враховуючи, що позивачем не було заявлено позовних вимог про визнання протиправною відмови ГУ ДФС у м.Києві у направленні до ДФС України висновку про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в податковій поліції, та інших документів, перелік яких визначений Порядком №850, для прийняття рішення, колегія суддів, керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України з метою для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку вказаного суб'єкта владних повноважень вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову ГУ ДФС у м.Києві у направленні до ДФС України висновку про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в податковій поліції, та інші документи, перелік яких визначений Порядком №850, для прийняття рішення та зобов'язати останнього вчинити вказані дії.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що позовні вимоги до Державної фіскальної служби України є передчасними, оскільки рішення про призначення виплати позивачеві одноразової грошової допомоги може бути прийнято лише після отримання висновку ГУ ДФС у м. Києві щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності.
Відповідно є передчасними і вимоги позивача про зобов'язання ГУ ДФС у місті Києві виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та статті 356 Податкового кодексу України, у сумі 200-кратного прожиткового розміру, з урахуванням раніше виплаченої суми, оскільки задоволення вказаної вимоги є можливим лише за наявності відповідного рішення ДФС України, якого станом на час вирішення даної справи останнім не приймалось, а також відмови ГУ ДФС у місті Києві у проведенні позивачу відповідної виплати у добровільному порядку.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вказаних вимог позивача, а доводи апеляційних скарг частково спростовують висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції не було у повній надано належної правової оцінки спірним правовідносинам.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві у підготовці та направленні до Державної фіскальної служби України висновку про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в податковій міліції, та інші документи, перелік яких визначений Порядком № 850, для прийняття рішення.
Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України у м.Києві підготувати на направити до Державної фіскальної служби України висновок про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в податковій міліції, та інші документи, що були подані ОСОБА_1 до вказаного органу 22 січня 2018 року відповідно до переліку визначеного Порядком № 850, для прийняття рішення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
І.О. Лічевецький