Справа № 826/12118/17
про залишення апеляційної скарги без руху
18 листопада 2019 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Глущенко Я.Б., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У вересні 2017 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 20109 року позов задоволено.
Не погоджуючись рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - подана з пропущенням тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та за відсутності документа про сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Пунктом 2 частини 2 названої правової норми закріплено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення було отримано відповідачем 03 квітня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 86). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги було 03 травня 2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції лише 11 листопада 2019 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відповідач посилається на неможливість своєчасної сплати судового збору. Підкреслює, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не заборонено подавати апеляційну скаргу повторно.
Разом з тим, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку не є поважними з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше подану ГУ ДФС у м. Києві апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у зв'язку з несплатою судового збору, копію якої отримано відповідачем 27 квітня 2019 року. Судом було надано податковому органу десятиденний строк для усунення недоліків. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019 року задоволено клопотання ГУ ДФС у м. Києві та продовжено останньому строк для усунення недоліків на десять днів з моменту отримання копії ухвали. У зв'язку з неподанням документа про сплату судового збору в установлений строк, суд ухвалою від 31 травня 2019 року повернув ГУ ДФС у м. Києві вперше подану апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні повторного клопотання про продовження строку для усунення недоліків такої.
20 липня 2019 року відповідач вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху через несплату судового збору, ухвалою від 19 вересня 2019 року знову повернуто апелянту. Тобто, відповідач мав півроку для забезпечення сплати судового збору.
Слід зазначити, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №820/4420/18.
Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 травня 2018 року у справі №820/4558/16, від 22 травня 2018 року у справі №826/26113/15, від 18 вересня 2018 року у справі №826/25121/15.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що, отримавши 30 вересня 2019 року копію ухвали від 19 вересня 2019 року про повернення вдруге поданої апеляційної скарги, відповідач втретє подав апеляційну скарги лише 11 листопада 2019 року. Викладене, на переконання суду, свідчить про те, що ГУ ДФС у м. Києві не вчинялися активні дії, спрямовані на апеляційне оскарження судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинсвта України певних процесуальних дій і стимулює останніх добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших поважних причин пропущення цього строку відповідач не зазначає.
Згідно частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Окрім того, приписи пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI у відповідній редакції (далі - Закон).
Відповідно до положень статей 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 29413,10 грн., позовні вимоги є вимогами майнового характеру, оскільки таке рішення змінює майновий стан особи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи суму грошового зобов'язання, визначену оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, ставка судового збору має бути обрахована виходячи з найнижчої межі, тобто не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями частини 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2017 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 12 грудня 2016 року № 1801-VIII встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 960,00 грн. (1 600,00 грн. х 0,4 х 150%).
Однак, всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Згідно частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи, що апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху та надання відповідачу строку для усунення визначених у даній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та документа про сплату судового збору у розмірі 960,00 грн. на такі реквізити: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - 34312206081055; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Керуючись статтями 169, 248, 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеіс Регіон» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без руху.
Вказати, що апелянт протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого, а також надати документ про сплату судового збору.
Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, а також не будуть усунуті інші недоліки, викладені в ухвалі, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Я.Б. Глущенко