ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/141
м. Київ
18 листопада 2019 року № 640/3157/19
За позовом ОСОБА_1
До Військової частини НОМЕР_1
Про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:
визнання бездіяльності та неналежної діяльності відповідача в частині своєчасного та повного забезпечення відшкодування фактичних витрат на відрядження - неправомірними та незаконними;
стягнути з відповідача суми невідшкодованих витрат на відрядження у розмірі 8224,11 грн.;
визнання бездіяльності та неналежної діяльності відповідача в частині неоформлення відповідним наказом вимушеної затримки у службовому відрядженні понад строки вказані у посвідченні про відрядження від 18.12.2018 року № 1929 з незалежних обставин, а саме у зв'язку із хворобою;
зобов'язання відповідача вчинити необхідні дії щодо оформлення відповідним наказом вимушеної затримки у службовому відрядженні понад строки вказані у Посвідченні про відрядження від 18.12.2018 № 1929 з незалежних від позивача обставин, а саме у зв'язку із хворобою;
стягнення з відповідача суму заподіяної моральної шкоди, яка дорівнює установленій сумі грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік 19 174,65 грн.
Ухвалою суду від 19.03.2019 р. відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін.
24.04.2019 р. до суду надійшов відзив на позов.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
ОСОБА_1 з 01.08.1994 р. проходить військову службу в Збройних Силах України згідно з посвідченням офіцера серії НОМЕР_2 .
З 01.07.2013 р. набув чинності укладений між позивачем та Міністерством оборони України контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, укладений терміном на 7 років.
З 17.10.2017 р. позивач проходить службу на посаді старшого офіцера відділу комплектування офіцерами управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині).
Протягом проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 позивач перебував у відрядженнях за межами дислокації м. Дніпро, у зв'язку з чим поніс витрати, а саме.
Згідно з наказом від 18.12.2017 р. №276 на підставі посвідчення про відрядження від 15.12.2017 р.№2227 позивач вибув у службове відрядження терміном на 4 доби та згідно з наказом від 21.12.2017 р. №279 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 56 грн. для оплати проїзду та 240 грн. добових.
Згідно з наказом від 15.01.2018 р. №10 на підставі посвідчення про відрядження від 12.01.2018 р.№53 позивач вибув у службове відрядження терміном на 2 доби та згідно з наказом від 16.01.2018 р. №11 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 56, 62 грн. для оплати проїзду та 120 грн. добових.
Згідно з наказом від 29.01.2018 р. №24 на підставі посвідчення про відрядження від 26.01.2018 р.№139 позивач вибув у службове відрядження терміном на 4 доби та згідно з наказом від 01.02.2018 р. №27 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 56, 62 грн. для оплати проїзду та 240 грн. добових.
Згідно з наказом від 09.02.2018 р. №34 на підставі посвідчення про відрядження від 09.02.2018 р.№213 позивач вибув у службове відрядження терміном на 2 доби та згідно з наказом від 10.02.2018 р. №35 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 120 грн. добових.
Згідно з наказом від 12.02.2018 р. №36 на підставі посвідчення про відрядження від 09.02.2018 р.№214 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 14.02.2018 р. №38 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 56, 62 грн. для оплати проїзду та 180 грн. добових.
Згідно з наказом від 28.02.2018 р. №49 на підставі посвідчення про відрядження від 27.02.2018 р.№357 та №357/1 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3+3 доби та згідно з наказом від 07.03.2018 р. №56 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 56, 62 грн. для оплати проїзду та 360 грн. добових.
Згідно з наказом від 12.03.2018 р. №60 на підставі посвідчення про відрядження від 12.03.2018 р.№532 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 14.03.2018 р. №62 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 180 грн. добових.
Згідно з наказом від 29.05.2018 р. №124 на підставі посвідчення про відрядження від 26.05.2018 р.№827 позивач вибув у службове відрядження терміном на 4 доби та згідно з наказом від 01.06.2018 р. №127 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 240 грн. добових.
Згідно з наказом від 12.06.2018 р. №136 на підставі посвідчення про відрядження від 12.06.2018 р.№893 позивач вибув у службове відрядження терміном на 7 діб та згідно з наказом від 18.06.2018 р. №141 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 180 грн. добових.
Згідно з наказом від 18.06.2018 р. №141 на підставі посвідчення про відрядження від 18.06.2018 р.№913 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 20.06.2018 р. №143 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 70, 29 грн. для оплати проїзду та 180 грн. добових.
Згідно з наказом від 22.06.2018 р. №145 на підставі посвідчення про відрядження від 21.06.2018 р.№926 позивач вибув у службове відрядження терміном на 30 діб та згідно з наказом від 25.07.2018 р. №172 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 462, 66 грн. для оплати проїзду та 1800 грн. добових.
Згідно з наказом від 10.08.2018 р. №186 на підставі посвідчення про відрядження від 08.08.2018 р.№1145 позивач вибув у службове відрядження терміном на 5 діб та згідно з наказом від 14.08.2018 р. №189 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 298, 92 грн. для оплати проїзду та 300 грн. добових.
Згідно з наказом від 12.09.2018 р. №212 на підставі посвідчення про відрядження від 12.09.2018 р.№1344 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 14.09.2018 р. №214 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 180 грн. добових.
Згідно з наказом від 18.09.2018 р. №217 на підставі посвідчення про відрядження від 18.09.2018 р.№1377 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 20.09.2018 р. №219 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 180 грн. добових.
Згідно з наказом від 24.09.2018 р. №222 на підставі посвідчення про відрядження від 22.09.2018 р.№1395 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 26.09.2018 р. №225 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 388, 92 грн. для оплати проїзду та 180 грн. добових.
Згідно з наказом від 02.12.2018 р. №279 на підставі посвідчення про відрядження від 02.12.2018 р.№1785 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 04.12.2018 р. №281 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 358, 2 грн. для оплати проїзду та 180 грн. добових.
Згідно з наказом від 12.12.2018 р. №289 на підставі посвідчення про відрядження від 11.12.2018 р.№1886 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 14.12.2018 р. №291 прибув із службового відрядження.
Фактично понесені витрати становили 377, 05 грн. для оплати проїзду та 180 грн. добових.
Згідно з наказом від 19.12.2018 р. №296 на підставі посвідчення про відрядження від 18.12.2018 р.№1929 позивач вибув у службове відрядження терміном на 3 доби та згідно з наказом від 01.02.2018 р. №27 прибув із службового відрядження.
21.12.2018 р. позивач доповів про те, що не мав можливості своєчасно вибути з пункту відрядження до місця проходження військової служби у зв'язку з хворобою згідно з рапортом від 21.12.2018 р.
27.12.2018 р. після прибуття до в/ч НОМЕР_1 позивач доповів рапортом та надав документи щодо вимушеної затримки, що підтверджується копією рапорту від 27.12.2018р.
Фактично понесені витрати становили 459, 25 грн. для оплати проїзду та 480 грн. добових.
Таким чином, загальний розмір невідшкодованих добових витрат становить 8 224, 11 грн.
У відповідь на запит представника позивача було надано відповідь від 24.01.2019 р. №25, згідно з якою станом на 23.01.2019 р. заборгованість з відшкодування витрат на відрядження становить 300 грн. та про відсутність авансових звітів та підтверджуючих документів.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказану бездіяльність щодо відшкодування понесених ним витрат на відрядження протиправною з таких підстав.
Позивач посилається на п. 145, 148 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008, згідно з яким Військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження самостійно або у складі військового підрозділу (команди) з метою: участі в засіданнях судів або прибуття за викликом органів досудового розслідування.
Поважними причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), що позбавили його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні бути підтверджені відповідними документами.
Щодо оформлення затримки у відрядженні згідно з наказом від 19.12.2018 р. №296 позивач посилається на вимоги Інструкції з діловодства у ЗСУ, затвердженої наказом начальника ГШ ЗСУ № 124 від 07.04.2017 р.
Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі суми грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік 19 174,65 грн. позивач обґрунтовує завданими йому моральними стражданнями, штучно створеній психотравмуючій обстановці, що викликає у позивача напруження, стурбованість і тривогу.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач зазначає, що позивачем не дотримано вимоги Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 р., а саме - він не звертався і не отримував аванс, не подавав звіт про використання отриманих коштів у передбачений термін, що виключає можливість виплати йому витрат на відрядження.
Щодо затримки у відрядженні згідно з наказом від 19.12.2018 р. №296 відповідача зазначає про відсутність жодних відміток та повідомлень в документах позивача щодо вказаних ним обставин, не повідомляв безпосереднього начальника про хворобу.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
П. 145, 146 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008, передбачено випадки, коли військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження самостійно або у складі військового підрозділу (команди) з метою, в тому числі, участі в засіданнях судів або прибуття за викликом органів досудового розслідування.
Військовослужбовці направляються у відрядження за рішенням командирів (начальників) військових частин або старших командирів (начальників), про що видається наказ командира (начальника) військової частини по стройовій частині.
Військовослужбовцям, які направляються у відрядження, видається посвідчення про відрядження встановленого зразка.
Військовослужбовці після прибуття до пункту відрядження зобов'язані в установлений строк з'явитися до посадової особи, в розпорядження якої вони відряджені, повідомити командування своєї військової частини про прибуття, стати в установленому порядку на облік і виконувати поставлені завдання.
Згідно з п. 1, 2, 3 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 20.02.2017 р. № 105, ця Інструкція визначає особливості направлення військовослужбовців Збройних Сил України у відрядження в межах України та механізм відшкодування витрат на відрядження.
Відрядження - направлення військовослужбовців Збройних Сил України за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в іншу місцевість для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).
Рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом, в якому зазначаються: пункт призначення; найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець; строк та терміни відрядження; мета відрядження.
На підставі наказу про направлення у відрядження військовослужбовцям оформлюється у встановленому порядку посвідчення про відрядження.
Згідно з п. 21 Інструкції військовослужбовцям, які направлені у відрядження у зв'язку з їх викликом до органів, що проводять досудове розслідування, прокуратури, суду або органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, як свідків, потерпілих, законних представників потерпілих, експертів, спеціалістів, перекладачів, понятих, у межах строків і розмірів, передбачених цією Інструкцією, відшкодування витрат на відрядження здійснюється: до військової прокуратури - у військовій частині за місцем проходження служби військовослужбовців за рахунок відповідних асигнувань за кошторисом Міністерства оборони України; до інших органів, що проводять досудове розслідування, прокуратури або суду - у військовій частині за місцем проходження служби військовослужбовців за рахунок відповідних асигнувань за кошторисом Міністерства оборони України з подальшим відшкодуванням виплачених сум на вимогу військової частини органом, за викликом якого відряджався військовослужбовець.
Згідно з матеріалами справи всі відрядження, щодо яких позивачем надано документи щодо відшкодування витрат на відрядження, не мали на меті викання службового завдання, тоді як пов'язані з вирішенням позивачем особистих питань, що потребують його участі у судовому засіданні.
Суд зазначає, що для визнання відрядження таким, що має на меті виконання службового завдання, пов'язаного з участі у судовому засіданні, відповідний судовий спір має стосуватися представництва інтересів місця проходження служби або ЗСУ в цілому, що в даному випадку відсутнє.
Зокрема, згідно з матеріалами справи всі судові засідання, для участі в яких позивач був відряджений, були по адміністративних справах, ініційованих ним же проти в/ч НОМЕР_1 та інших підрозділів ЗСУ.
Зокрема, по справі №826/10651/17 Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель в особі т.в.о. начальника управління ОСОБА_2 третя особа Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії (судові засідання 23.10.2018 р. та 20.12.2018 р.)
По справі №826/14797/17 Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України ім. І.Черняховського та Міністерства оборони України про визнання дій і рішень Національного університету оборони України ім. І.Черняховського та Міністерства оборони України щодо відрахування позивача з числа слухачів заочної форми навчання Гуманітарного інституту Національного університету оборони України ім. І.Черняховського згідно п. 9 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 11.10.17 р. №712 - неправомірними і незаконними, скасування п. 9 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 11.10.17 р. №712 в частині відрахування позивача з числа слухачів заочної форми навчання Гуманітарного інституту Національного університету оборони України ім. І.Черняховського, зобов'язання Національного університету оборони України ім. І.Черняховського поновити позивача слухачем Гуманітарного інституту Національного університету оборони України ім. І.Черняховського. (судове засідання 19.12.2017 р., 30.01.2018 р.)
По справі №826/11819/17 Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії (засідання 31.01.2018 р., 01.03.2018 р., 07.08.2018 р., 25.09.2018 р., 13.11.2018 р.).
По справі №826/9409/17 Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії (засідання 03.03.2018 р., 24.05.2018 р., 05.09.2018 р.), тощо.
По справі Печерського районного суду м. Києва №757/18386/18-к розглядалася скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого військової прокуратури Київського гарнізону майора юстиції Балійчука Р.І. від 20.11.2017 року про відмову у визнанні потерпілим (засідання 29.05.2018 р.).
По справі Солом'янського районного суду м. Києва №760/13403/18 розглядалася скарга адвоката Ширант Алли Анатоліївни, подана в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність службових осіб Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (засідання 31.05.2018 р.).
По справі Печерського районного суду м. Києва розглядалася скарга ОСОБА_1 на постанову прокурора військової прокуратури Київського гарнізону майора юстиції Балійчука Руслана Івановича від 16 червня 2018 року про відмову у визнанні потерпілим в кримінальному провадженні № 42018110350000013 від 15.02.2018 (засідання 03.12.2018р.), тощо.
Згідно з матеріалами справи єдине відрядження, пов'язане з проходженням військової служби, мало місце згідно з наказом від 22.06.2018 р. №145 на підставі посвідчення про відрядження від 21.06.2018 р.№926 позивач вибув у службове відрядження терміном на 30 діб - відрядження до в/ч НОМЕР_3 смт Клугино-Башкирівка з метою надання допомоги з кадрових питань та заходів документування військової частини.
При чому, згідно з вказаним посвідченням, крім відвідування в/ч НОМЕР_3 смт Клугино-Башкирівка, позивач на час дії відрядження також приймав участь у судових засіданнях у м. Києві.
Суд зазначає, що сам по собі факт оформлення поїздок позивача до м. Києва у ініційовані ним судові засідання не є підставою для висновку про те, що витрати на всі ці відрядження мають бути компенсовані у загальному порядку, оскільки за наявності відповідних судових повісток в/ч НОМЕР_1 не мала підстав оформити відсутність позивача по-іншому, хоча відсутність позивача за місцем проходження служби не мала на меті викання службового завдання.
З врахуванням викладеного суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу витрат на відрядження.
Згідно з п. 6, 9, 10, 11, 12, 17, 18 Інструкції № 105 військова частина (установа, організація), що відряджає військовослужбовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час відрядження (авансом). Аванс відрядженому військовослужбовцю може видаватися готівкою або перераховуватися в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.
Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України.
Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням).
Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.
За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98.
Час перебування в дорозі, за який провадиться виплата добових під час відрядження, визначається за діючим розкладом руху залізничного, водного та повітряного транспорту, враховуючи час затримки відрядженого в дорозі з причин, які від нього не залежать, і час на пересадки.
Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця проходження служби, що зараховуються як два дні.
При відрядженні військовослужбовця строком на один день або в таку місцевість, звідки військовослужбовець має змогу щодня повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.
Сума добових визначається із урахуванням наказу про відрядження та відповідних первинних документів.
Військова частина (установа, організація) за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98, витрати відрядженим військовослужбовцям на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця в готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном, холодильником, телевізором та інших витрат.
Відрядженому військовослужбовцю перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження військовослужбовець зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню військовослужбовцем до каси або зарахуванню на відповідний рахунок у встановленому законодавством порядку.
Разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.
Якщо військовослужбовець отримав аванс на відрядження і не виїхав, він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси зазначені кошти.
Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого військовослужбовця, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
Згідно з вказаними положеннями законодавства отримання коштів на відрядження та їх відшкодування передбачає певну процедуру, зокрема, отримання авансу, до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подання звіту про використання коштів, наданих на відрядження.
В даному випадку позивачем грошовий аванс не отримувався, межі суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати, не визначалися.
Як випливає з матеріалів справи, це мало місце саме у зв'язку з тим, що відсутність позивача у місці дислокації військової частини не пов'язана з виканням службового завдання, тому визначити суму на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати не вбачалося за можливе.
Крім того, суд зазначає, що відрядження позивача мали місце у м. Київ, тоді як м. Київ є місцем його постійного проживання і місцем реєстрації, тобто, позивач фактично не мав потреби у наймі приміщення.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання бездіяльності та неналежної діяльності відповідача в частині своєчасного та повного забезпечення відшкодування фактичних витрат на відрядження - неправомірними та незаконними, стягнення суми невідшкодованих витрат на відрядження у розмірі 8224,11 грн. не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити необхідні дії щодо оформлення відповідним наказом вимушеної затримки у службовому відрядженні понад строки, вказані у посвідченні про відрядження від 18.12.2018 № 1929, з незалежних від позивача обставин, а саме у зв'язку із хворобою, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 148 Положення військовослужбовець за наявності поважних причин, що перешкоджають йому своєчасно вибути з пункту відрядження до місця постійної служби (навчання), повинен повідомити про це командира (начальника) військової частини через начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового комісара, а в разі їх відсутності - через посадових осіб місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування із зазначенням причин затримки.
Поважними причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), що позбавили його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні бути підтверджені відповідними документами.
Згідно з п. 11, 15, 16 Інструкції №105 причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є хвороба, що позбавила його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні підтверджуватися відповідними документами.
У разі тимчасової непрацездатності відрядженого військовослужбовця йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на найм житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений військовослужбовець перебуває на стаціонарному лікуванні) і виплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров'я приступити до виконання службових обов'язків або повернутися до місця проходження служби, але на строк не більше двох місяців.
Тимчасова непрацездатність відрядженого військовослужбовця, а також неможливість за станом здоров'я повернутися до місця проходження служби мають бути засвідчені в установленому порядку.
За рішенням командира (начальника, керівника) може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні з не залежних від військовослужбовця причин за наявності підтвердних документів в оригіналі.
Рішення про продовження терміну відрядження, яке приймає командир (начальник, керівник) після прибуття відрядженого військовослужбовця до місця проходження служби на підставі його письмової доповіді, оформляється відповідним наказом.
21.12.2018 р. позивач доповів про те, що не мав можливості своєчасно вибути з пункту відрядження до місця проходження військової служби у зв'язку з хворобою згідно з рапортом від 21.12.2018 р.
27.12.2018 р. після прибуття до в/ч НОМЕР_1 позивач доповів рапортом та надав документи щодо вимушеної затримки, що підтверджується копією рапорту від 27.12.2018 р., зареєстрованою за №2651.
В якості документів на підтвердження вимушеної затримки (хвороби) в рапорті зазначено оригінал та копія медичної книжки із записами лікарів про звільнення позивача від виконання службових обов'язків протягом періоду лікування з 21.12.2018 р. по 26.12.2018 р.
До матеріалів справи позивачем первинні документи щодо перебування його на лікарняному не долучалися, клопотання про витребування таких документів від відповідача чи від інших осіб не подавалося.
З врахуванням викладеного, а також заперечення відповідача щодо отримання документів на підтвердження вказаного періоду тимчасової непрацездатності, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
З огляду на викладене не можуть бути задоволені і позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди як похідні від основних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 18.11.2019 р.