Провадження № 2/760/6788/19
В справі № 760/22426/19
14 листопада 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Гак Г.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати недостовірними та такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію наступні відомості, поширені відповідачем: « ОСОБА_1 успішно носить їм відкати з усього того, що він… /вкрав/ на цих дорогах».
Крім того, просить зобов'язати відповідача у семиденний строк після набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену щодо нього, шляхом запису відео з усним зверненням наступного змісту:
-«Я, ОСОБА_2 , оприлюднив недостовірну інформацію про ОСОБА_1 відносно його участі у корупційній схемі «відкатів» під час виконання обов'язків Голови Державного агентства автомобільних доріг України. Дана інформація визнана судом недостовірною»;
-розмістити на головній сторінці веб-сайту www. dubinsky .pro інформацію про винесене у даній справі судове рішення, включаючи публікацію тексту резолютивної частини та інформацію про набрання судовим рішенням законної сили;
-розмістити на сторінці: ІНФОРМАЦІЯ_1 відеофайл, записаний відповідачем зі спростуванням недостовірної інформації щодо нього.
Посилається в позові на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті www.dubinsky.pro, з якого здійснюється перехід на Youtube-канал ІНФОРМАЦІЯ_3, було опубліковане відео, в якому відповідач поширив інформацію, яка порочить його честь, гідність та шкодить його діловій репутації.
Зокрема, відповідач зазначив: «А вы, кстати, заметили, как массировано у нас в стране стали все ремонтировать перед сменой власти? Вот только закончились выборы, поперекрывали половину дорог, везде какие-то ремонты. В Киеве метро «Святошино» отремонтировать стоило дороже на 230 млн. гривен, подорожал резко ремонт. Сегодня рассказывал об увольнении ОСОБА_3 из Киевской горадминистрации....Это про ОСОБА_4 история. Резко все дорожает. Вот прям перед сменой власти. Перед передачей Кабинетом Министров финансовых потоков новому правительству, которое будет сформировано, я надеюсь, в самое ближайшее время. Как только Рада получит присягу, нужно его формировать. И это же происходит, вы понимаете, почему: нужно как можно быстрее освоить деньги, выделенные на тендеры, на ремонты, на эксплуатацию, на строительство, и так далее, и тому подобное. Все сейчас бросились все строить. Укравтодор сегодня даже отчитался о том, что они 50 % дорог по Украине отремонтировали. Я вот езжу, знаете ли, по Украине, и думаю, где же эти 50 % дорог? Наверное, в Монако. Наверное, в Швейцарии. Наверное, где-нибудь в Лугано, в горах. Вот там, да. Там, наверное, Укравтотодор так потрудился, что не только дороги отремонтировал, а еще пару шале, замков, и может быть, даже яхточку какую-то привел в порядок. Ну, потому что, вы же понимаете - Николаев, Кривой Рог , Херсон, Одесса - ... /катастрофа/ на подъездах. Вообще дорог не существует. Единственная более-менее существующая дорога - это дорога в сторону Львова, и то, я думаю, они ее сохраняют в таком состоянии для того, чтобы быстро .... /скрыться/, если перекроют воздушное пространство. Все. И при этом, мы понимаем, кто стоит за курированием дорожной отрасли. Это ОСОБА_1 - словак, которого назначил ОСОБА_5 по согласованию с ОСОБА_6 , тем самым, ОСОБА_7 - это уже не предвыборная история, это правда, с которым они курируют /я имею в виду, ОСОБА_5 и ОСОБА_6 / вот эти бабки, которые выделяются на дороги. А ОСОБА_1 успешно носит им откаты со всего того, что он ... /украл/ на этих дорогах. А учитывая глубину ям, ... /украли/ они ой как .... /много/. Я надеюсь, что тема дорог точно так же станет основанием для расследования ГБР и по ОСОБА_6, и по ОСОБА_5, и по этому ОСОБА_1 , которого, кстати, если уж мы его назначили украинским чиновником, ни в коем случае не следует в ближайшее время выпускать из Украины. Пусть любит новую родину. Думаю, 5-7 лет строгого режима укрепят его чувства».
Дане відео є загальнодоступним в мережі Інтернет і його можна переглянути.
Факт поширення інформації відповідачем підтверджується Експертним висновком з проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 02 серпня 2019 року № 111/2019-ЕВ.
У даному контексті слід зазначити, що зазначені вище висловлювання відповідача щодо нього подані у формі тверджень про факти та не підлягають захисту на підставі ст. 34 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
В даному випадку, з огляду на мовні засоби, спосіб подачі інформації, її сприйняття аудиторією, вважає, що відсутні будь-які вказівки на те, що наведена відповідачем негативна інформація щодо нього є його особистою думкою, навіть незважаючи на вжите словосполучення «субъективные итоги» у заголовку до даного відео.
Незважаючи на назву, інформація в даному відео подається таким чином, що у його глядача формується чітке переконання, що відповідач володіє певними фактичними даними щодо його діяльності, а не подає свій суб'єктивний погляд чи оцінку.
Також зазначає, що слово «відкат», яке відноситься до розмовних, жаргонних слів, використовується не тільки у приватних розмовах, а і в засобах масової інформації, в підручниках і значення його добре відоме.
Відповідач звинувачує його у протиправній, неетичній, аморальній поведінці: йому приписують злочинну діяльність, недобросовісне ставлення до свої обов'язків як громадянина та державного службовця, участь у корумпованій схемі «відкатів».
Наведені вище відомості, поширені відповідачем, мають яскраво виражене негативне забарвлення, яке очевидно порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації.
Крім того, з точки зору Кримінального кодексу України, дії, в яких звинувачує його відповідач, відповідають кваліфікаційним ознакам злочинів, передбачених ст. ст. 364 та ст. 368, 369 Кримінального кодексу України.
У даному контексті він є службовою особою, посада якого, як в.о. голови Державного агентства автомобільних доріг України згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу», належить до категорії «А».
Отже, він має право на повагу до його честі та гідності не тільки в силу загальних норм Конституції України та Цивільного кодексу України, а і в силу спеціальної норми, що розповсюджується саме на державних службовців, а саме - п. 1. ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої державний службовець має право на повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб.
Для державного службовця ділова репутація є характеристикою, яка має особливий вплив на його професійну реалізацію, тому шкода, яка нанесена його діловій репутації, є для нього суттєвою втратою.
Враховуючи те, що автором матеріалу, розміщеного на веб-сайті https://dubinsky.pro, з якого здійснюється перехід на Youtube -канал ІНФОРМАЦІЯ_3. , є ОСОБА_2 , він є належним відповідачем у даній справі.
В структурі веб-сайту https://dubinsky.pro міститься іконка-гіперпосилання вебсайту відеохостингу YouTube, після натискання на яку здійснюється перехід на веб-сторінку у мережі інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Для встановлення власника веб-сайту він звернувся до Центру компетенції Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», який повідомив, що у зв'язку з тим, що доменне ім'я зареєстровано в публічному домені .pro, що не належить до українського сегменту мережі Інтернет, а також те, що реєстратор доменного імені та хостинг провайдер є іноземними суб'єктами, з метою перевірки інформації щодо належності веб-сайту https://dubinsky.pro можна витребувати в судовому порядку дані про реєстранта доменного імені у реєстратора GoDaddy.com, LLC, та дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту- у хостинг провайдера CloudFlare, Inc. Центр компетенції не має доступу до даної інформації.
У зв'язку з викладеним, вважає свої права порушеними, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 12 серпня 2019 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ст. 178 ЦПК України, відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
Скориставшись своїм правом, відповідач надав до суду відзив, в якому проти позову заперечував.
Зазначав, що відповідно до розпорядження Кабінет Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 763-р позивач був призначений на посаду виконуючого обов'язки голови Державного агентства автомобільних доріг України.
Позивач займає посаду державної служби категорії «А», що є вищим корпусом державної служби.
До такої категорії відносяться керівники центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступники тощо.
Оскільки на момент подачі позову позивач очолював центральний державний орган, до сфери якого входить реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства, він є публічною особою.
Зазначає, що відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства інфраструктури України, більше половини (51,1%) автомобільних доріг загального користування (169,6 тис. км) не відповідають сучасним вимогам за рівністю і 39,2% за міцністю.
У рейтингу якості автомобільних доріг в країнах світу, що складається Всесвітнім економічним форумом, Україна в 2018 році зайняла 123-тє місце з 140 можливих.
В 2017 році міністр інфраструктури України ОСОБА_8 заявив, що: «95% українських доріг залишаються в непридатному стані».
Жахливий стан українських автомобільних доріг є загальновизнаною інфраструктурною проблемою країни, тому питання про стан доріг, їх будівництво, ремонт, вартість робіт тощо становлять суспільний інтерес.
Відеозвернення містить посилання на те, що автор висловлює свої суб'єктивні думки: «ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Крім того, в описі до відео вказано, що це суб'єктивні підсумки 24 липня «Субъективные итоги 24 июля ».
В спірному відео автор аналізує 5 подій, які відбулися 24 липня2019 року, і серед них повідомлення Укравтодору про те, що на дорогах державного значення вже виконано близько 50 % запланованих на цей рік ремонтів.
Автор висловлює свою критичну думку щодо стану доріг в Україні та діяльності Укравтодору з ремонту доріг.
Він робить припущення, що багатомільярдні кошти на ремонт доріг розкрадаються, і за це несе відповідальність, зокрема, керівник Укравтодору ОСОБА_1 .
Таким чином, вважає, що з урахуванням всього контексту відеозвернення, спірну інформацію слід сприймати, як суб'єктивну думку журналіста в формі критичної оцінки діяльності керівника Укравтодору.
Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.
17 жовтня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував проти доводів, висловлених відповідачем у відзиві.
Зазначав, що доводи відповідача про те, що висловлювання на його адресу було оціночним судженням не відповідає дійсності, оскільки висловлювання містило конкретне звинувачення у тому, що він «носить відкати» з того, що «вкрав на дорогах» України.
Оскільки висловлювання відповідача містить звинувачення іншої особи у вчиненні кримінального правопорушення, яке можна перевірити на істинність і спростувати, тому воно не є оціночним судженням, а є саме недостовірною інформацією, що порочить честь і гідність цієї особи.
Наявність фактологічного підґрунтя має значення лише в тому випадку, якщо було висловлене оціночне судження, а не твердження про факт, адже, що стосується тверджень про факти, то вони мають відповідати дійсності, та не просто «мати фактологічне підґрунтя».
Те, що наводить відповідач в якості фактологічного підґрунтя для своїх оціночних суджень не має жодного відношення до спірної інформації.
Докази, які були додані для доведення наявності фактологічного підґрунтя не є належними та допустимими, а оскільки спірні висловлювання є твердженнями про факти, а не оціночними судженнями, посилання на наявність фактологічного підґрунтя взагалі є недоречними.
Крім того, виключення презумпції добропорядності не впливає на обов'язок відповідача довести правдивість недостовірної інформації, яка порочить честь і гідність особи, або спростувати недостовірну інформацію.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
28 жовтня 2019 року відповідач подав заперечення, в яких зазначає, що межі допустимої критики щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж критики щодо звичайних громадян.
Особа, яка висловлює власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки спірна інформація розміщена в відео під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_4 » на веб-сайті www .youtube .com, позивач має можливість реалізувати своє право на відповідь шляхом залишення коментаря під відео.
Враховуючи викладене, просить відмовити в позові.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.
Положеннями ст. ст. 15, 275 ЦК України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Судом встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 763-р позивача було призначено виконуючим обов'язки Голови Державного агентства автомобільних доріг України до призначення в установленому порядку Голови зазначеного Агентства.
Відповідно до Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 439, Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.
Основними завданнями Укравтодору є реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування (далі - автомобільні дороги); внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері дорожнього господарства; здійснення управління об'єктами державної власності.
Укравтодор відповідно до покладених на нього завдань, зокрема забезпечує організацію будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечує належну якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; проводить моніторинг будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг.
Відповідно до п. 25 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї часового знищення» до національних публічних діячів відносяться державні службовці, посади яких належать до категорії «А».
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин позивач очолював центральний державний орган, до сфери якого входить реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та, відповідно, був публічним діячем.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті www . dubinsky.pro, з якого здійснюється перехід на Youtube-канал ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідачем було опубліковане відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », в якому відповідачем 5обговорювались подій, які відбулися 24 липня2019 року.
Зокрема, в зазначеному відео відповідачем було приведене наступне висловлювання:
« ОСОБА_1 успішно носить їм відкати з усього того, що він… /вкрав/ на цих дорогах».
З доданого позивачем електронного доказу - диску з записом відеоролику вбачається, що приведені позивачем висловлювання відповідача мали місце.
В той же час, в даному відеоролику відповідачем було прокоментовано п'ять новин, зокрема, повідомлення Укравтодору про те, що на дорогах державного значення вже виконано близько 50 % запланованих на цей рік ремонтів.
З аналізу відеозапису вбачається, що відеоролик був опублікований в форматі виловлювання власної думки відповідача щодо висвітлюваних у засобах масової інформації подій.
Інформація, приведена відповідачем, не містить відомостей, виражених у формі тверджень щодо позивача, як особи, яка займає посаду державного службця, що принижують ділову репутацію позивача з точки зору закону, моралі та звичаїв, які можуть бути об'єктом моральної оцінки членів суспільства.
Висловлені відповідачем відомості за ознакою відсутності у ній фактичних даних є відтворенням власного суб'єктивного уявлення про утримання автомобільних доріг загального користування, виконання цих функцій відповідним органом та можливі причини незадовільного, на думку відповідача, їх стану.
Суд вважає, що висловлювання відповідача є оціночними судженнями, а не розповсюдженням щодо позивача недостовірних та дискредитуючих відомостей у формі твердження про участь відповідача у незаконній діяльності.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі; передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних межах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні абьо перекручені).
Пунктом 18 постанови визначено, що згідно з положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 10 ЦПК України позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
В пункті 4 постанови зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Відповідно до пункту 21 постанови при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.
Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.
Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
В рішенні Європейського суду з прав людини «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання, поглядів, припущень не підлягає доведенню. Особа, яка висловлює не факти, а свої погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
Одночасно в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лінгенс проти Австрії» та «Українська прес-група» проти України» наголошується , що громадськість має право отримувати інформацію з політичних питань, а також з питань, що становлять громадський інтерес.
У своїх рішеннях Європейським судом з прав людини наголошено про необхідність врахування критерію пропорційності, а також обґрунтованості обмеження.
При вирішенні даної категорії спору необхідно враховувати розуміння відомостей фактичного характеру, які не відповідають дійсності та порочать особу, розмежовувати такі відомості від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених відповідачами в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.
Як зазначалося вище, відповідачем у вказаному відеоролику не було висловлено чіткого твердження, що б свідчило про участь відповідача у незаконній діяльності, в той же час відповідач висловив суб'єктивну точку зору з приводу стану дорожнього покриття в Україні та причини незадоволення ним в контексті повідомлення Укравтодору щодо зробленого ремонту доріг.
Суд при цьому також виходить з того, що тема відеоролику входить у предмет суспільного інтересу, а стилістика такої інформації, зміст висловів та мовні обороти не мають стверджувального характеру с посиланням на конкретні факти щодо особи позивача.
З урахуванням цього суд вважає, що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію відповідачем у відеозапису порушено не було.
Вислови, які відповідач використовував під час проведення відеотрансляції, не можуть відноситися до стверджувальної інформації, яка наділена будь-якими фактичними даними.
Виходячи з цього, суд вважає, що оспорювана позивачем інформація, висловлена відповідачем в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова, не містить необхідності втручання суду в процес реалізації особою цього права.
Крім того, позивач, як публічна особа, має усвідомлювати можливість висловлювання громадськістю, зокрема висвітлення у засобах масової інформації, гострої та сильної критики з приводу виконуваних ним функцій.
Враховуючи викладене, конституційно закріплене право на свободу думки і слова, недоведеність порушення відповідачем прав позивача та будь-яке його посилання, що могло б розцінюватись як неправдиве та недостовірне висловлювання, що негативно впливає на честь, гідність чи ділову репутацію позивача, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача.
Виходячи з цього та викладеного вище, підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст. 32 Конституції України, ст.ст. 15, 16,270, 275,277, 302 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273-279 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шереметьєва