18 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4214/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження заперечення ОСОБА_1 щодо розгляду справи № 440/4214/19 в порядку спрощеного позовного провадження,
04 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавський апеляційний суд, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить суд:
визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у наданні позивачу довідки про зміну розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 01 січня 2019 року;
зобов'язати відповідача надати позивачу довідку про розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 01 січня 2019 року;
встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання відповідача-суб'єкта владних повноважень подати до суду звіт про виконання судового рішення у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
18 листопада 2019 року до суду надійшли заперечення позивача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в яких ОСОБА_1 просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Надаючи оцінку зазначеному запереченню, суд виходить з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".
За правилами частин третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно вимог четвертої зазначеної статті, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту позовної заяви випливає, що спір у цій справі не підпадає під винятки, передбачені частиною четвертою статті 12 та частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, ініціатор звернення у поданих запереченнях не наводить жодних аргументів, які б зумовлювали необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження, що дає підстави для висновку, що останні є очевидно безпідставними та необґрунтованими.
Згідно вимог частини статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Відтак, заперечення позивача щодо розгляду справи № 440/4214/19 в порядку спрощеного позовного провадження підлягають поверненню ініціатору звернення без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заперечення ОСОБА_1 щодо розгляду справи № 440/4214/19 в порядку спрощеного позовного провадження - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя А.О. Чеснокова