18 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3778/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
07.10.2019 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.07.2019 №29 "Про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати розмір поновленої, за рішенням суду, пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з доплатою до пенсії за понаднормовий стаж, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", здійснити осучаснення пенсії, відповідно до пенсійної реформи України (01.10.2017), починаючи з 15.02.2018 та здійснювати виплату пенсії за віком, з урахуванням проведених розрахунків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №1640/2825/18 з 15.02.2018 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії за віком. Маючи намір здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії за віком, з урахуванням стажу по 05.02.20169 на підставі трудової книжки та з урахуванням змін у законодавстві. Однак рішенням №29 від 29.07.2019 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком, поновленої на підставі судового рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.34-36), у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що пенсію за віком ОСОБА_1 поновлено з 15.02.2018 на підставі рішення суду від 18.09.2018 у справі №1640/2825/18 за документами наявними в пенсійній справі та які відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату поновлення пенсії. Судове рішення, на підставі якого поновлено пенсію ОСОБА_1 , не містить зобов'язань щодо перерахунку поновленої пенсії.
31.10.2019 представник позивача надав до суду відповідь на відзив (а.с.77-80), в якій надав спростування позиції відповідача.
Сторони у судове засіданні не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" 30.08.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15881120004015291 про припинення юридичної особи Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №1640/2825/18 судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , перебувала на обліку в Полтавському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Полтавської області як пенсіонер та отримувала пенсію за віком з 06 серпня 2001 року по 31 серпня 2016 року.
З 01.09.2016 ОСОБА_1 припинено виплату пенсії за віком та знято з обліку в Полтавському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Полтавської області.
12.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про поновлення виплати пенсії за віком. До вказаної заяви додала копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон FA 925948, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та трудової книжки.
16.07.2018 Полтавським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області прийнято рішення №2668 про відмову ОСОБА_1 , у поновленні виплати пенсії за віком у зв'язку з відсутністю документів, які засвідчують її місце проживання (реєстрації) на території України.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №1640/2825/18 визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №2668 від 16.07.2018 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком. Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15.02.2018 (а.с.22-25).
Рішення набрало законної сили 13.03.2019.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №1640/2825/18 пенсійним органом поновлено виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15.02.2018 (а.с.41-42).
22.07.2019 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням стажу по 05.02.2016 на підставі копії трудової книжки та здійснення перерахунку пенсії згідно діючого законодавства (а.с.65).
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №29 від 29.07.2019 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії за віком (а.с.20-21).
В якості підстави для відмови в перерахунку пенсії за віком зазначено: "Судове рішення, на підставі якого поновлено пенсію гр. ОСОБА_1 яка фактично зареєстрована в Державі Ізраїль, не містить зобов'язань щодо перерахунку поновленої пенсії.".
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаних у заявах по суті, суд виходить з такого.
Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Таким чином, позивач як громадянин України незалежно від проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Рішенням № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в ст.46 Конституції України.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
За таких обставин, відсутність у рішенні суду, яким зобов'язано пенсійний орган поновити пенсію за віком, зобов'язання здійснювати у подальшому перерахунок вказаної пенсії у відповідності до норм пенсійного законодавства України не може бути підставою для відмови позивачу у такому перерахунку.
Суд звертає також увагу на те, що згідно статтею 46 Конституції України, пенсія є одним із видів соціального захисту, право на яке громадянину гарантується.
Виходячи із самого визначення поняття "пенсія", щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок).
Кінцевий термін або строк, на який призначається такий вид забезпечення як пенсія не може встановлюватись, бо це суперечить самому визначенню та суті таким виплатам.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
За нормами ст. 7 цього ж Закону пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з врахуванням зазначених сум.
Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому ч. 1, 2 ст. 42 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму / мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність / мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Виходячи з вимог Конституції України і вищенаведених положень законів пенсія позивача не може бути меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
А відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Частинами першою, другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Розділ XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог стосовно компенсації втрати частини доходів в зв'язку з несвоєчасністю виплати пенсії, суд вказує наступне.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
За правилами статей 1, 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.
Судом встановлено, що відповідач з 15.02.2018 не здійснював нарахування ОСОБА_1 відповідного доходу. Отже, на цей час відсутні підстави для компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам.
Таким чином, суд вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача в межах спірних правовідносин є визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 29.07.2019 №29 та зобов'язання перерахувати розмір поновленої, за рішенням суду, пенсії за віком ОСОБА_1 , з врахуванням стажу та заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до матеріалів пенсійної справи, в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з нарахуванням індексації, надбавок, передбачених чинним пенсійним законодавством із здійсненням осучаснення пенсії, з доплатою до пенсії за понаднормовий стаж, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 15.02.2018 з урахуванням проведених розрахунків.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо перерахунку пенсії, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивачів повністю.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: держава АДРЕСА_1 ; місцеперебування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м.Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.07.2019 №29, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати розмір поновленої, за рішенням суду, пенсії за віком ОСОБА_1 , з врахуванням стажу та заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до матеріалів пенсійної справи, в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з нарахуванням індексації, надбавок, передбачених чинним пенсійним законодавством із здійсненням осучаснення пенсії, з доплатою до пенсії за понаднормовий стаж, починаючи з 15 лютого 2018 року, з урахуванням проведених розрахунків.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м.Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: держава АДРЕСА_1 ; місцеперебування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко