Іменем України
06 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3942/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тихонова І.В.
при секретарі судового засідання Таращенко О.В.,
за участю:
представника позивача - Водолазького Д.В.,
представника відповідача - Дейкун Ю.М
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимог,
09 вересня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява за позовом Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” (далі - позивач) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-126- 17 від 08.07.2019 на суму 78045319,15 грн, яка винесена та направлена відповідачем на адресу позивача.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідачем сформована вимога за порядковим номером Ю-126-17, в якій зазначено, за даними Відповідача, суму недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 31.06.2019 у розмірі 78045319,15 грн.
Позивач вважає зазначену вимогу протиправною, виходячи з наступного.
Заборгованість з єдиного внеску, яку Відповідач щомісяця зазначає у спірній вимозі, охоплює період з вересня 2015 року по останнє число місяця, що передує місяцю, в якому ця вимога в черговий раз направляється Позивачу.
Винесення Відповідачем спірної вимоги № Ю-126-17 зумовлено тим, що, на думку Відповідача, у Позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску через порушення підприємством ч. 9 ст. 25 Закону №2464, оскільки останнє передало свої обов'язки зі сплати єдиного соціального внеску іншій особі.
Контролюючим органом, починаючи з кінця 2015 року, на адресу Позивача регулярно виставляються вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, які були визнані протиправними та скасовані судом у повному обсязі.
Позивач не погоджується з сумою недоїмки, визначеною у вимозі №Ю-126-17 від 08.07.2019 та вважає її протиправною і такою, що підлягають скасуванню, виходячи з наступного.
Постановою старшого держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.09.2015 року ВП №48544270 було накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках, що належать Позивачу. Арешт знято 30.12.2015.
Постановою головного держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.06.2016 року ВП №51291600 було накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках, що належать Позивачу, який цього ж місяця було знято.
Постановою головного держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.05.2017 ВП №50565089 накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках, що належать Позивачу. Арешт, накладений постановою від 25.05.2017 ВП №50565089, станом на дату подання цього позову не знято.
Враховуючи об'єктивну неможливість, внаслідок арешту рахунків, сплати Позивачем єдиного внеску з його банківського рахунку, з метою своєчасного виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску, в період з 30.09.2015 по 31.12.2015, з 03.06.2016 по 09.06.2016, а також з червня 2017 і по теперішній час сплата єдиного внеску здійснювалась від імені та за рахунок ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” повіреним - ТОВ “Статус-Трейд” на виконання умов договору доручення №35/ФО/18-104 від 05.07.2018.
Контролюючим органом зазначені кошти не було перераховано до відповідних бюджетів і обліковуються, як “нез'ясований платіж”, що призвело до формування на обліковій картці ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” заборгованості з єдиного внеску і, як наслідок, винесення відповідних вимог. Платежі, які здійснені ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” з власних рахунків, Відповідач відносив в рахунок погашення недоїмки визначеної у вимозі. При цьому, на підставі самостійно поданих товариством звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, податковим органом фіксувалось виникнення нової недоїмки за інший період.
Тобто фактично, попри спірність суми недоїмки, незважаючи на те, що вимоги були оскаржені у передбачені законом строки в судовому порядку, орган ДФС безпідставно змінював призначення здійснених платником платежів, що направлялись на сплату задекларованих поточних зобов'язань зі сплати єдиного внеску та протиправно направляв вказані кошти в рахунок погашення суми недоїмки, яка, як встановлено судом відсутня. На час подання цього позову арешт з рахунків Позивача не знято і Позивач виконує свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску у спосіб, який не заборонений діючим законодавством, а саме за допомогою повіреного на підставі договору доручення. Отже, грошові зобов'язання з єдиного внеску, зазначені контролюючим органом у спірній вимозі, не відповідають дійсності, оскільки Відповідач, всупереч закону, не зараховує сплачені Позивачем кошти до відповідних бюджетів.
Відповідачем до Позивача сформована вимога за порядковим номером Ю-126-17, яка у зв'язку із наявним, за даними Відповідача, боргом зі сплати єдиного внеску, надсилається на адресу Позивача щомісяця. Отже, відповідно до вимоги №Ю-126-17 від 09.08.2017, Відповідачем визначено заборгованість зі сплати ЄСВ на пізнішу дату - 30.06.2019.
Таким чином, вимогу №Ю-126-17 від 08.07.2019 про сплату боргу з єдиного внеску станом на 30.06.2019 Позивач вважає за необхідне оскаржити з підстав, викладених у позовній заяві, а оскільки, зазначена вимога є, по суті, однією і тією ж вимогою, яка є предметом позову, Позивач вважає за необхідне змінити предмет позову, а саме просити суд визнати протиправною та скасувати вимогу № Ю-126-17 від 08.07.2019.
На адресу суду 02.10.2019 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.
В обгрунтування якої зазначив, що предметом позову, як зазначено вище, є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-126-17 від 08.07.2019 р. на суму 78 045 319,15 грн. Однак, позивачем, у серпні 2019р. і вересні 2019р. були отримані від відповідача чергові вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску за тим же номером - №Ю-126-17, зокрема:
- вимога від 09.08.2019р. на суму 81 906 581,94 грн.;
- вимога від 10.09.2019р. на суму 87 611 614,84 грн.
Зазначена у вимозі № Ю-126-17 від 08.07.2019 сума боргу повністю входить до суми боргу у вимогах від 09.08.2019 та від 10.09.2019.
Збільшення суми боргу у наступних вимогах, обумовлено тим, що відповідач продовжує не зараховувати сплачений позивачем в поточних періодах єдиний внесок до відповідних бюджетів, а розносить його на інтегровану картку «Платежі до вияснення».
Таким чином, оскаржувана вимога та наступні вимоги, які зазначені вище, є, фактично, однією і тією ж вимогою з різницею лише у даті, станом на яку нараховано борг.
На підставі вищезазначеного, просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-126- 17, яка винесена та направлена відповідачем на адресу позивача, зокрема:
від 08.07.2019 на суму 78045319,15 грн станом на 30.06.2019;
від 09.08.2019 на суму 81906581,94 грн станом на 31.07.2019;
від 10.09.2019 на суму 87611614,84 грн станом на 31.08.2019.
Відповідно до частини першої ст. 47 КАС України вказана заява прийнята судом до розгляду.
Представник Відповідача заперечував проти позову, 04.10.2019 та 11.10.2019 надав відзиви на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, виходячи з такого (арк.спр. 78-79; арк.спр. 95-97).
Згідно обліковим даним інформаційної системи органів доходів і зборів, обліковується загальна сума заборгованості за ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” становить 78 045 319.15 грн.
02.10.2019 року на адресу Офісу від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, а саме: позивачем у серпні 2019року і вересні 2019 року були отримані від Офісу ВПП ДФС чергові вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, зокрема:
- вимога від 09.08.2019 року на суму 81 906 581, 94 грн.;
- вимога від 10.09.2019 року на суму 87 611614,84 грн.
Проте, Офіс, за результатом розгляду адміністративного позову (уточненого), не погоджується з доводами позивача та вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на наступне.
На підставі цих даних Офісом великих платників податків ДФС сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-126-17 та надіслано ПрАТ “СО Азот” відповідно до вимог чинного законодавства.
Так, преамбулою Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Частиною 2 статті 6 цього Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною 7 статті 9 даного Закону встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Системний аналіз вказаних норм спеціального закону, що регулює спірні правовідносини, свідчить про те, що тільки платник, яким в даному випадку є ПрАТ “СО Азот”, тільки шляхом перерахування безготівкових коштів з власного банківського рахунку повинен сплатити єдиний внесок.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.09.2015 ВП№48544270 було накладено арешт на кошти, які міститься на рахунках, що належить ПрАТ “СО Азот”.
Внаслідок арешту рахунків, сплатити Позивачем єдиного внеску з його банківського рахунку, з метою своєчасного виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску, в період з 30.09.2015 по 31.12.2015, з 03.06.2016 по 09.06.2016, а також з червня 2017 року сплата єдиного внеску здійснювалась від імені та за рахунок ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” повіреним, на підставі договору доручення та виданої відповідно до цього договору довіреності.
Сплата єдиного внеску довіреною особою прямо суперечить вимогам частини 7 статті 9 вимог Закону.
Неможливість ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” самостійно сплатити єдиний внесок через арешт коштів на його банківських рахунках державною виконавчою службою не передбачена Законом як підстава для відступу від правила, визначеного частиною 7 статті 9 цього Закону щодо сплати єдиного внеску виключно платником, виключно у безготівковій формі та з його банківського рахунку.
Сплата єдиного внеску на підставі договору доручення іншою особою, з посиланням при цьому на частину 9 статті 25 Закону, також не є належним виконанням позивачем обов'язку щодо сплати єдиного внеску. Даною правовою нормою встановлено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
Таким законодавством позивач в даному випадку вважає статтю 1000 Цивільного кодексу України, яка регулює договірні відносини доручення. Однак, згідно частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” у повному обсязі.
Ухвалою суду від 02.10.2019 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимог, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом п'яти календарних днів з дня отримання цієї ухвали надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 19210,00 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 30 вересня 2019 року на 11 год. 00 хв.
30.09.2019 судом відкладено підготовче засідання на 16 жовтня 2019 року на 10 год. 00 хв.
Ухвалою від 16.10.2019 закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 листопада 2019 року на 14 год. 00 хв. у залі судових засідань Луганського окружного адміністративного суду.
Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за необґрунтованістю.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79 КАС України, суд встановив таке.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що страхові кошти - це кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону; а пункт 10 встановлює поняття страхувальників, якими є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.
Згідно статті 3 Закону № 2464 збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами:
законодавчого визначення умов і порядку його сплати;
обов'язковості сплати;
законодавчого визначення розміру єдиного внеску;
прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;
захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;
державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску;
відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Абзацом першим частини п'ятої статті 9 Закону № 2464 визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.
Абзацом першим частини сьомої статті 9 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464 встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Частиною 12 статті 9 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до частини 9 статті 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
Статтею 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України (виконання доручення) повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №50565089 25.05.2017 винесена постанова про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладений арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, що належать боржнику: Приватному акціонерному товариству “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” (арк. спр. 14).
Договором доручення № 35/ФО/18-104 від 05.07.2018, укладеним між Позивачем ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” та ТОВ «СТАТУС-ТРЕЙД», визначені наступні умови.
ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” (Довіритель) з однієї сторони та ТОВ «СТАТУС-ТРЕЙД» (Повірений) з іншої сторони, разом іменовані як Сторони, уклали цей Договір про нижче наведене:
В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя виконувати грошові зобов'язання.
Виконані грошові зобов'язання, вчинені Повіреним на виконання цього Договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки Довірителя (арк. спр. 49-52).
Договором доручення № 35/ФО/19-03 від 18.02.2019, укладеним між Позивачем ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” та ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД», визначені наступні умови.
ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” (Довіритель) з однієї сторони та ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» (Повірений) з іншої сторони, разом іменовані як Сторони, уклали цей Договір про нижче наведене:
В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя виконувати грошові зобов'язання.
Виконані грошові зобов'язання, вчинені Повіреним на виконання цього Договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки Довірителя (арк. спр. 54-57).
Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2019 № Ю-126-17 Відповідачем станом на 30.06.2019 Позивачу визначений податковий борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 70 104 479,89 грн. (арк. спр. 14).
Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ю-126-17 Відповідачем станом на 31.07.2019 Позивачу визначений податковий борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 81906581,94 грн. (арк. спр. 72).
Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2019 № Ю-126-17 Відповідачем станом на 31.08.2019 Позивачу визначений податковий борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 87611614,84 грн. (арк. спр. 73)
Сторонами не заперечується розмір та строки сплати єдиного внеску.
Сторони по різному обґрунтовують обов'язок страхувальника - Позивача у справі щодо способу сплати єдиного внеску.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних положень чинного законодавства.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 прямо встановлено, що недоїмку складають суми єдиного внеску, які не сплачені у встановлені строки. Однак цією нормою не визначено, що ці суми повинні бути сплачені саме “страхувальниками”. Тобто, відповідно до положень Закону № 2464, який є спеціальним для даних спірних правовідносин, не передбачено виключного обов'язку саме страхувальника особисто сплачувати єдиний внесок, що в свою чергу надає справо страхувальнику застосовувати положення ЦК України щодо вибору способу сплати єдиного внеску в залежності від тієї ситуації, яка склалася при здійсненні своєї господарської діяльності.
Можливість страхувальника застосовувати положення ЦК України щодо вибору способу сплати єдиного внеску прямо передбачена частиною 9 статті 25 Закону № 2464, яка дозволяє застосовувати випадки, передбачені законодавством, щодо передачі свого обов'язку третім особам зі сплати єдиного внеску.
При даних спірних правовідносинах випадком, передбаченим законодавством, є передбачена ст. 1000 ЦК України можливість доручити іншій особі від свого імені та свій рахунок вчинити юридичну дію - сплату сум єдиного внеску.
При цьому суд, оцінюючи вибраний Позивачем спосіб виконання свого обов'язку зі сплати єдиного внеску, виходить з тих положень, що страхувальник відповідно до положень ст. 3 Закону № 2464 повинен дотримуватися принципів законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску.
Як встановлено в судовому засіданні, об'єктивною передумовою застосування Позивачем положень Глави 68 ЦК України, яка регулює відносини сторін за договором доручення, щодо доручення Третій особі сплати єдиного внеску став факт арешту усіх відкритих рахунків, що належать ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” в рамках виконавчого провадження № 48544270.
Судом визнається правомірним обраний Позивачем спосіб сплати єдиного внеску, оскільки в даному випадку ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” дотрималося принципу законодавчого визначення умов і порядку його сплати та обов'язковості сплати. При цьому Позивач вжив передбачених саме законом - Цивільним кодексом України заходів щодо виконання передбаченого частиною 12 статті 9 Закону № 2464 обов'язку сплати єдиного внеску незалежно від фінансового стану платника.
При цьому застосування положень Глави 68 ЦК України не суперечить Закону № 2464, а навпаки - надає законодавчо визначену можливість виконання страхувальнику свого обов'язку щодо сплати єдиного внеску. Такий висновок відповідає положенням ч. 2 статті 2 Закону № 2464.
Суд зазначає, що аналіз положень абзацу 1 частини 5 статті 9 Закону № 2464 дає можливість стверджувати про те, що внесення сум єдиного внеску не віднесене до виключної компетенції страхувальника (в даному випадку - Позивача).
В свою чергу, абзацом 1 частини 7 статті 9 Закону № 2464 також визначено, що єдиний внесок сплачується платником, а не виключно “страхувальником”, що надає право на підставі положень ч. 9 ст. 25 Закону №2464 сплачувати єдиний внесок відповідно до положень ст. 1000 ЦК України.
Пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. При даних спірних правовідносинах такі події мали місце. При цьому знову ж таки вказаною нормою не передбачено, що таке перерахування повинно бути здійснено саме страхувальником, що вказує на належне виконання Позивачем свого обов'язку щодо сплати єдиного внеску.
Посилання представника Відповідача на ті обставини, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що у разі накладання арешту на кошти платника єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, обов'язок по його сплаті може бути переданий третій стороні, є незмістовним з наступних підстав. Накладення арешту на кошти платника єдиного внеску при даних спірних правовідносинах не може бути визнане як випадок, передбачений законодавством, оскільки ця подія (накладення арешту) є об'єктивною передумовою застосування випадку сплати єдиного внеску шляхом доручення повіреному (ТОВ «СТАТУС-ТРЕЙД», ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД») обов'язку вчинити від імені та за рахунок довірителя (ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ”) певної юридичні дії - сплати єдиного внеску. Такий випадок прямо передбачений законодавством - ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України.
Посилання представника Відповідача на неможливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України є незмістовними з наступних підстав.
Грошові кошти, які використовувались Третьою особою для виконання договору доручення, були власністю Позивача і зараховувались на поточний рахунок третьої особи на підставі договорів безпроцентної позики, що підтверджується інформацією щодо дати та розміру надходжень коштів.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що Позивач не порушував положення ч. 9 ст. 25 Закону №2464 в частині передачі свого обов'язку зі сплати єдиного внеску ТОВ «СТАТУС-ТРЕЙД», ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД», оскільки вчинив такі дії у передбачений чинним законодавством спосіб, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових вимог підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви в загальній сумі 19210,00 грн (арк. спр. 94).
Таким чином, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 08.07.2019 № Ю-126-17 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в частині визначення податкового боргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» по сплаті суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 78045319,15 грн.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 09.08.2019 № Ю-126-17 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в частині визначення податкового боргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» по сплаті суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 81906581,94 грн.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 10.09.2019 № Ю-126-17 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в частині визначення податкового боргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» по сплаті суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 87611614,84 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 11 Г) на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (ідентифікаційний код 33270581, місцезнаходження: 93403, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5) судовий збір у розмірі 19210,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 18 листопада 2019 року.
Суддя І.В. Тихонов