Справа № 742/268/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/106/19
Категорія - - ч.1 ст.186 КК України Доповідач ОСОБА_2
14 листопада 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
потерпілого - ОСОБА_7
представника потерпілого - ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_9
обвинуваченого - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017270210001730 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 вересня 2018 року,
Цим вироком:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , не одружений, освіта вища, не працює, раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Запобіжний захід ОСОБА_10 не обирався.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_7 96800 грн. матеріальної шкоди, 2000 грн. моральної шкоди та 1214,40 грн. процесуальних витрат.
Питання про речові докази вирішено у порядку ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що 27 серпня 2017 року, близько 04.00 год., ОСОБА_10 , знаходячись на вул. Гвардійській у м. Прилуки, неподалік кафе «Шансон», з метою незаконного заволодіння чужим майном, ривком, з шиї ОСОБА_7 , який знаходився в своєму автомобілі марки «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , відкрито заволодів золотим ланцюжком вагою 88 г, вартістю 96809,80 грн., що належав потерпілому, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити за недоведеністю вини його підзахисного. Зазначив, що заяву потерпілий написав лише на одинадцятий день після вчинення щодо нього злочину. Послався, що у кримінальному провадженні не вказано ні час вчинення кримінального правопорушення, ні місце його вчинення. Так, у м. Прилуки взагалі відсутнє кафе під назвою «Шансон», а також маються розбіжності у часі вчинення злочину, яким судом не було надано оцінки. Вказав на недопустимість та неналежність протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, оскільки ОСОБА_10 не підпадає під опис особи, яка за словами потерпілого зірвала у нього золотий ланцюг з шиї. Крім того, наявність у потерпілого золотого ланцюжка та його вага підтверджується лише показаннями свідків. Також вказав на визначення неправильної вартості золотого ланцюжка. Послався на вилучення DVD-R диску, під час огляду місця події, з порушенням вимог КПК. Також зазначив, що ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 20.07.2017 року було надано дозвіл на проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мобільних терміналів з абонентським номером НОМЕР_2 , відносно ОСОБА_13 терміном на 60 діб, починаючи з 20.07.2017 року. Згідно протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 12.10.2017 року під літерою М визначено особу ОСОБА_13 ; під літерою Б - особу не ідентифіковано. З протоколу слідує, що спілкується лише дві особи, але насправді цих осіб більше. Органами досудового розслідування не було встановлено осіб, з якими спілкується ОСОБА_13 , не встановлено кому належать номери мобільних телефонів, з якими спілкується ОСОБА_13 , та не була проведена фоноскопічна експертиза голосів цих осіб. Вказав на суперечливість показань потерпілого, оскільки через його пояснення, які різнились між собою, слідчим двічі змінювалась кваліфікація злочину, інкримінованого ОСОБА_10 . Також у даному кримінальному провадженні не було проведено слідчих експериментів за участю як потерпілого, так і обвинуваченого, не було проведено товарознавчу та фоноскопічну експертизи.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_10 апеляційну скаргу захисника підтримав лише в частині пом'якшення покарання. Свою вину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся. Просив вирок місцевого суду змінити та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, або із застосуванням ст.75 КК України.
Потерпілий ОСОБА_7 у суді апеляційної інстанції також просив вирок місцевого суду змінити та призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Вказав, що ОСОБА_10 повністю відшкодував йому завдані збитки, а тому цивільний позов просив залишити без розгляду.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу частково, просили вирок суду змінити та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі або ж із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України; потерпілого ОСОБА_7 та його представника, котрі також просили пом'якшити призначене обвинуваченому покарання; прокурора, котрий просив вирок місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи зміненої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій в суді апеляційної інстанції обвинуваченим та його захисником не оспорювалися.
Разом із тим, доводи сторони захисту щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості, заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Так, відповідно до вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
За змістом ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Водночас загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України.
Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення обвинувачених, запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст.75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення обвинуваченого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 міру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, його молодий вік, сімейний стан, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, висновок органу пробації; у той же час, не займається суспільно-корисною працею; відсутність обставин, які обтяжують призначене покарання.
Проте, у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_10 свою вину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся, вибачився перед потерпілим, повністю відшкодував останньому шкоду, завдану своїми злочинними діями.
Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, завдані збитки йому повністю відшкодовані, тому просив пом'якшити призначене ОСОБА_10 покарання, а його цивільний позов залишити без розгляду.
Згідно висновку органу пробації, призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, буде доцільним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 , за умови проведення профілактичної роботи.
За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного місцевим судом покарання з випробуванням з іспитовим строком, що буде достатнім і необхідним для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, оскільки його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_10 повністю відшкодував потерпілому ОСОБА_7 завдані йому збитки, тому у задоволенні цивільного позову останнього слід відмовити.
Відтак, змінена апеляційна скарга захисника обвинуваченого підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду - зміні в частині призначеного ОСОБА_10 покарання та вирішення цивільного позову.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,
Змінену апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - задовольнити.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 вересня 2018 року щодо ОСОБА_10 - змінити в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_10 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 матеріальної, моральної шкоди та судових витрат - відмовити, у зв'язку з повним їх відшкодуванням.
У решті цей же вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4