Справа № 751/886/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/573/19
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
18 листопада 2019 року Чернігівський апеляційний суд у складі:
Головуючого суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
при апеляційному розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріалів кримінального провадження, зареєстрованих в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12.018.270.010.010.066, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2019 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кладьківка, Куликівського району Чернігівської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, офіційно не працюючого, розлученого, має на утриманні малолітню дитину, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
ОСОБА_6 , 31 грудня 2018 року, близько 12 год. 12 хв., маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи повторно, знаходячись в магазині «АТБ-маркет», який розташований по вул. Ринкова, 10, у м. Чернігові, шляхом вільного доступу, з жіночого рюкзака таємно викрав грошові кошти в сумі 2600 грн. 00 коп., які належали ОСОБА_8 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.
Вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок місцевого суду, в частині застосування ст. 76 КК України, скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий, яким на ОСОБА_6 , відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 76 КК України, покласти обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок залишити без змін. Зазначає, що не зважаючи на вказану імперативну норму, судом на ОСОБА_6 покладено лише обов'язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, що не відповідає змісту п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін обвинувачення та захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не заперечувалися і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, перевірці апеляційним судом не підлягають.
Призначене обвинуваченому покарання узгоджується з вимогами ст.ст. 50, 65, 75 КК України і також не оспорюється в апеляційній скарзі. Отже і в цій частині висновки суду першої інстанції не є предметом апеляційного перегляду.
Що стосується доводів прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування вимог ст. 76 КК України, які регламентують порядок відбування покарання, то вони заслуговують на увагу.
Зменшення судом першої інстанції обсягу обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення в цій частині.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку необхідністю застосувати закон про більш тяжке правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подано прокурором, потерпілим чи його представником.
Колегія суддів вважає, що прокурор в апеляційній скарзі навів переконливі підстави про необхідність застосування до обвинуваченого вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Інших порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування чи зміни вироку місцевого суду, колегією суддів не встановлено, тому в решті його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 404, 405, 407, 418, 426 Кримінального процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Скасувати вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2019 року в частині покладення на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_6 обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, а касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4