18 листопада 2019 року № 810/1713/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області до Бородянської селищної ради Київської області, треті особи - Національне агентство з питань запобігання корупції, гр. ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся керівник Фастівської місцевої прокуратури з позовом до Бородянської селищної ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Бородянської селищної ради від 30.06.2016 №257/01-11-VII "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0700 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Бородянської селищної ради ОСОБА_2 ".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 року, позовну заяву повернуто.
Постановою Верховного Суду від 10.04.2018 року касаційну скаргу Прокуратури Київської області задоволено - ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 року скасовано із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2018 року позовну заяву повернуто.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 року апеляційну скаргу заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області задоволено - ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2018 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 31.01.2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачем оскаржено його в апеляційному порядку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2019, справу направлено до суду першої інстанцій для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржуваним рішенням 30.06.2016 гр. ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 0,0700 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Бородянської селищної ради.
Гр. ОСОБА_2 є матір'ю гр. ОСОБА_3 , яка з 14.08.2015 перебуває у зареєстрованому шлюбі з депутатом Бородянської селищної ради ОСОБА_1 та відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» відноситься до категорії близьких осіб.
У свою чергу, депутат Бородянської селищної ради ОСОБА_1 не повідомив сесію перед голосування за оскаржуване рішення про наявність відповідного конфлікту інтересів, чим порушив вимоги ст.ст. 28 та 35 Закону України "Про запобігання корупції" та ст.59-1 Закону Украхни "Про місцеве самоврядування в Україні".
Позивач зазначив про те, що наявність у ОСОБА_1 конфлікту інтересів під час прийняття оскаржуваного рішення була встановлена постановою Бородянського районного суду Київської області від 17.06.2017 у справі № 360/267/17, якою вказану особу було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Представник відповідача відзиву на позовну заяву не надав.
Треті особи пояснення на позовну заяву не надали.
Представники позивача та відповідача надали суду клопотання, в яких просили розглядати справу за їх відсутності.
На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що 30 червня 2016 року на засіданні одинадцятої сесії Бородянської селищної ради Київської області VII скликання було включено до порядку денного цього засідання та розглянуто питання 42.01 "Розгляд заяви ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_2 , про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0700 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області".
Відповідно до довідки Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області №919 про склад сім'ї ОСОБА_2 ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 .
Водночас, ОСОБА_3 з 14 серпня 2015 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з депутатом Бородянської селищної ради ОСОБА_1 .
Тобто ОСОБА_2 є тещею ОСОБА_1 і відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" відноситься до категорії близьких осіб, особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Таким чином, під час розгляду 30 червня 2016 року питання 42.01 у депутата ОСОБА_1 був наявний приватний інтерес, обумовлений сімейними стосунками.
Рішенням Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області від 30.06.2016 № №257/01-11-VII надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0700 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Бородянської селищної ради .
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 17.03.2017 у справі № 360/267/17-п ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-7 КУпАП та частиною другою статті 172-7 КУпАП.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Згідно із частинами першою та другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Статтею 59-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено те, що сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про конфлікт інтересів під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.
Статтею 1 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Під реальним конфліктом інтересів розуміється суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 35 Закону України "Про запобігання корупції" у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.
Отже, у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи така особа не має права брати участь у прийнятті відповідного рішення органом.
Частина перша статті 67 Закону України "Про запобігання корупції", встановлює, що нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.
Суд звертає увагу, що стаття 67 Закону України «Про запобігання корупції» не містить імперативного припису про обов'язковість визнання незаконним та скасування такого рішення, оскільки альтернатива у вказаній статті зазначена виключно щодо вибору способу оскарження рішення, прийнятого за наявності конфлікту інтересів (скасування органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, чи визнання незаконними рішень в судовому порядку), і не передбачає іншої компетенції суду, ніж визнання такого рішення незаконним. у порядку, встановленим процесуальним законом
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року в справах № 237/2574/17, № 237/2242/17.
Отже, вищенаведене, на переконання суду, є безумовною підставою для визнання незаконним оскаржуваного рішення як такого, що прийнято з порушенням частини другої статті 35, статті 67 Закону України "Про запобігання корупції", статті 59-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що є підставою для його скасування.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає те, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 810/2500/16.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнання протиправним та скасувати рішення Бородянської селищної ради Київської області від 30.06.2016 №257/01-11-VII "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0700 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Луговій в смт. Бородянка на території Бородянської селищної ради ОСОБА_2 ".
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.