Провадження № 11-кп/4820/433/19
Справа № 686/4503/18 Головуюча в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357 КК України Доповідач ОСОБА_2
12 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретарів
судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
представника
потерпілої ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240010008113 від 13 листопада 2017 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2019 року,-
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2019 року
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пахарівка, Джанкойського району, Автономної Республіки Крим, українця, громадянина України, без постійного місця проживання, раніше судимого:
- вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2012 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 18 червня 2014 року на підставі Закону України «Про амністію»,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357 КК України, та призначено покарання:
- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 289 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 357 КК України - 2 роки обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_12 залишено попередній - тримання під вартою.
Початок відбування покарання постановлено рахувати з 14 листопада 2017 року (з дня фактичного затримання).
Постановлено стягнути з ОСОБА_12 на користь держави 51808 грн. 00 коп. документально підтверджених витрат на залучення експертів.
Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 6562 грн. 94 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 500000 грн. 00 коп., а всього 506562 грн. 94 коп.;
В решті позову відмовлено.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2017 року, після набрання вироком законної сили - постановлено скасувати.
Речові докази:
- 2 гаражних ключі, 2 автомобільних ключі, складний ніж, чоловічу куртку, мобільний телефон «Fly» ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-картою № НОМЕР_2 , планшет «Lenovo» ІМЕІ: НОМЕР_3 з сім-картою та картою пам'яті, пластиковий та тканинний коврики багажного відсіку, портмоне з водійськими документами на ім'я ОСОБА_14 , в якому знаходилось: водійське посвідчення серії НОМЕР_4 , технічний паспорт на автомобіль «ЗАЗ-Dаеwoo», номер кузова НОМЕР_5 , поліс обов'язкового страхування автомобіля № АМ/0902563, медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом серії 10АББ № 933187, талон до посвідчення водія № НОМЕР_6 , а також в портмоне знаходилась сім-карта «Київстар» з позначенням на корпусі: « НОМЕР_7 », грошові кошти в сумі 179 гривень, оригінали документів та предмети: порожня пластикова папка червоного кольору; свідоцтво про сплату єдиного податку, видане гр. ОСОБА_14 , серія НОМЕР_8 від 2 вересня 2010 року; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_14 серія В03 № 794119; ліцензія про надання послуг з перевезення пасажирів, видана гр. ОСОБА_14 серія АГ № 590642; ліцензійна картка серії АА № 677571 до ліцензії серія АГ № 590642; довідка про взяття на облік платника податків від 20 березня 2013 року № 1322251400103 видана гр. ОСОБА_14 ; акт установки (калібровки) від 10 травня 2011 року про встановлення таксометра на автомобіль марки «Део сенс», номерний знак НОМЕР_9 ; фіскальний чек банку «Приватбанк» № 190720014132723; книга обліку доходів, оформлена на гр. ОСОБА_14 ; файл із квитанціями про сплату податку гр. ОСОБА_14 за здійснення підприємницької діяльності за період часу з 2011 по 2014 р.р. у загальній кількості 17 шт., довідка виконавчого комітету Хмельницької міської ради видана гр. ОСОБА_14 від 29 вересня 2010 року; копія повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця гр. ОСОБА_14 від 3 вересня 2014 року; довідка про відкриття банківського рахунку від 1 квітня 2013 року гр. ОСОБА_14 ; акт про надання фінансових послуг від 25 грудня 2014 року для підтвердження кредитного договору № 127021 від 3 листопада 2014 року (позичальник ОСОБА_14 ); кредитний договір № 129923 від 25 грудня 2014 року, порожня папка фіолетового кольору та копія технічного паспорту на квартиру в житловому будинку АДРЕСА_1 , що знаходиться у власності гр. ОСОБА_14 , автомобіль марки «ДЕО СЕНС», номерний знак НОМЕР_9 , - постановлено повернути ОСОБА_9 за належністю;
- змиви з воріт гаража, бігунок, фрагмент тканини, обгортку з-під цукерки, змиви речовини бурого кольору, 2 недопалки з-під сигарети, складальний ніж із руків'ям жовтого кольору, ніж із руків'ям чорного кольору, виделку, два металевих стакани, скляну пляшку з-під горілки, ніж, руків'я якого обмотане ізоляційною стрічкою синього кольору, фрагмент картону із речовиною бурого кольору, пару шкарпеток, віник, обрізану пластикову пляшку, автомобільні чохли сірого кольору із трьох елементів, покривало, зшите із двох частин із плямами бурого кольору, поліетиленовий мішок, жіночий піджак рожевого кольору, шматок тканини зеленого кольору, спідницю чорного кольору, запальничка та пачку сигарет марки «Вінстон», шматок тканини, шапку чорного кольору, черевик чорного кольору на ліву ногу, куртку синього кольору, штани типу джинси коричневого кольору із плямами ззаду та спереду в ділянці стегон та взуття: туфлі чорного кольору, паперова картка «Магія кави» - постановлено знищити;
- одяг, в якому був одягнений підозрюваний ОСОБА_12 , а саме: спортивну куртку чорного кольору із капюшоном марки «Adidas», штани чорного кольору із написом «Fsport», кофту чорного кольору на блискавці марки «Arnold Herger», футболку темно-синього кольору; шкіряний гаманець коричневого кольору із грошовими коштами в загальній сумі 338,05 грн. - постановлено повернути ОСОБА_12 за належністю.
- фотознімки розмірами 5*4 см підозрюваного ОСОБА_12 ; постанова про накладення адміністративного стягнення на гр. ОСОБА_12 серії ПН МХМ № 009002 від 7 листопада 2017 року; дві копії довідки із Олешинської сільської ради від 10 серпня 2017 року вих. № 927 на гр. ОСОБА_12 ; дві копії рішення про розірвання шлюбу між гр. ОСОБА_12 та ОСОБА_15 від 18 липня 1992 року; дві копії свідоцтва про народження гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження гр. ОСОБА_12 , 28 грудня 1965 року (оригінал); військовий квиток серії НОМЕР_10 гр. ОСОБА_12 , довідка із Олешинської сільської ради від 10 серпня 2017 року вих. № 927 на гр. ОСОБА_12 (оригінал); рішення про розірвання шлюбу між гр. ОСОБА_12 та ОСОБА_15 від 18 липня 1992 року (оригінал) - постановлено залишити в матеріалах кримінального провадження № 12017240010008113.
За вироком суду, 30 жовтня 2017 року близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_12 в гаражному приміщенні ОСОБА_14 , що розташоване в гаражному масиві поряд з багатоквартирним житловим будинком АДРЕСА_1 , де чекав останнього, щоб той передав йому свій автомобіль марки «ЗАЗ-Daеwoo», номерний знак НОМЕР_9 , яким він протягом тривалого часу, за усною домовленістю із ОСОБА_14 , користувався, надаючи разом із останнім послуги із перевезення пасажирів (послуги таксі). В цей час, до вказаного гаражного приміщення, на своєму автомобілі марки «ЗАЗ-Daеwoo», номерний знак НОМЕР_9 , під'їхав ОСОБА_14 , який під час розмови повідомив ОСОБА_12 про позбавлення його права користування своїм транспортним засобом, автомобілем марки «ЗАЗ-Daеwoo», номерний знак НОМЕР_9 . Будучи обуреним тим, що ОСОБА_14 таким рішенням позбавив його можливості користуватися даним автомобілем, який є єдиним засобом заробітку, ОСОБА_12 , з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, свідомо припускаючи та бажаючи настання наслідків у вигляді смерті потерпілого, знаходячись у вищевказаному гаражному приміщенні, з метою вбивства та заволодіння майном ОСОБА_14 , схопив потерпілого за верхній одяг та відштовхнув від себе, внаслідок чого останній впав на підлогу. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, взяв у праву руку молоток, що знаходився неподалік нього на полиці для інструментів, та наніс тупою його частиною не менше 9-ти ударів в голову потерпілого ОСОБА_14 .
Внаслідок своїх злочинних дій ОСОБА_12 завдав ОСОБА_14 тілесні ушкодження у вигляді садна лобної ділянки, ран волосистої частини голови, крововиливу м'яких тканин голови з внутрішньої поверхні вдавленого перелому правої тім'яної кістки, крововиливу під м'які мозкові оболонки з ділянками забою речовини головного мозку, від яких останній помер на місці події.
Після цього, ОСОБА_12 з метою уникнення відповідальності, приховання слідів вчинення злочину та доведення свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом до кінця, не маючи жодного законного дозволу та права на керування автомобілем марки «ЗАЗ-Daеwoo», номерний знак НОМЕР_9 , який належить потерпілому, вартістю 51705,88 гривень, діючи проти волі останнього, оскільки перед вчиненням вбивства ОСОБА_14 позбавив його будь-якого права користування його автомобілем, маючи на меті приховати свою злочинну діяльність, помістив тіло ОСОБА_14 у багажне відділення його автомобіля, та, сівши за кермо даного автомобіля, шляхом запуску двигуна за допомогою замка запалювання, привів у рух автомобіль марки «ЗАЗ-Daеwoo», номерний знак НОМЕР_9 , та на якому незаконно здійснив рух із території вищевказаного гаражного масиву, де розташований гараж потерпілого, та вивіз його труп за межі міста, неподалік сміттєзвалища м. Хмельницького, де залишив його на узбіччі дороги, що веде від території сміттєзвалища до території колишнього заводу «Строй машина», на відстані близько 50 м від стовпа позначення високовольтного кабелю ВА № 7816 АТРАКОМ, таким чином незаконно заволодів вказаним транспортним засобом.
Знаходячись у салоні автомобіля потерпілого «ЗАЗ-Daеwoo», номерний знак НОМЕР_9 , ОСОБА_12 помітивши офіційні особисті документи, які належать ОСОБА_14 , а саме: посвідчення водія на ім'я останнього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, автомобіля марки «ЗАЗ-Daеwoo», номерний знак НОМЕР_9 , вирішив ними незаконно заволодіти, що і в подальшому зробив, залишивши їх собі, з метою приховання своєї злочинної діяльності та подальшого безперешкодного користування автомобілем потерпілого ОСОБА_14 , яким і користувався до 14 листопада 2017 року для надання послуг з перевезення пасажирів (послуг таксі).
В апеляційній скарзі захисник, як видно з її змісту, просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_12 з п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 396 КК України, за ч. 3 ст. 289 та ч. 3 ст. 357 КК України провадження закрити в зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_12 складу злочину. В обґрунтування своїх вимог вказує, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 409 КПК України). Вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні беззаперечні докази вини ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих злочинів та стороною обвинувачення не доведена його вина поза розумним сумнівом. Вказує що ОСОБА_12 не вчиняв вбивства потерпілого ОСОБА_14 , труп потерпілого, який виявив у гаражі, лише вивіз до сміттєзвалища та заховав на узбіччі, оскільки злякався, що його звинуватять у вбивстві останнього, якого він не вчиняв. ОСОБА_12 користувався автомобілем та документами із дозволу потерпілого ОСОБА_14 на умовах оренди, а тому в діях ОСОБА_12 відсутня ознака незаконності заволодіння транспортним засобом та документами. Вказував, що судом в вироку допущено суперечності при врахуванні одних і тих же доказів, яким суд дав різну оцінку. Вказуючи на відсутність підстав для врахування результатів негласних слідчих дій в зв'язку з невідкриттям їх стороні захисту, в той же час при спростуванні тверджень обвинуваченого про відтворення обставин події під час слідчого експерименту, суд послався на такі результати, як на доказ вини. Вважає, що суд мав би критично оцінити показання обвинуваченого під час слідчого експерименту, позаяк в ході досудового розслідування допущено порушення права на захист обвинуваченого, так як з часу затримання автомобіля обвинувачений був затриманий працівниками поліції і з того часу мала бути забезпечена участь захисника.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які просили апеляційну скаргу задовольнити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі; потерпілу та її представника, прокурора, які заперечували проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 підлягає частковому задоволенню, вирок суду слід змінити, виключити з мотивувальної частини вироку посилання про доведеність вини ОСОБА_12 на результати негласних слідчих дій з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_12 у вчиненні умисного вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів; у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; у незаконному заволодінні важливими документами, при наведених у вироку обставинах, підтверджуються зібраними в провадженні, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку.
Дії ОСОБА_12 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів; за ч. 3 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння важливими документами.
Посилання в апеляційній скарзі захисника про відсутність в діях ОСОБА_12 ознак складу злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357 КК України, та про наявність в діях обвинуваченого ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, про відсутність в провадженні доказів, які б підтверджували вчинення обвинуваченим злочинів, за які його засуджено, не можуть бути враховані колегією суддів, позаяк суперечать сукупності досліджених судом першої інстанції доказів, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
Покладені в основу вироку докази повністю викривають обвинуваченого у вчиненні злочинів, за які він засуджений, та спростовують доводи апеляційної скарги про недоведення в суді, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, що в діянні обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень.
В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_12 не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, та вказав про те, що він дійсно прибув у вищевказаний гараж, де знайшов мертвого ОСОБА_14 , який лежав в крові. Через декілька днів повернувся назад до гаража та вивіз тіло ОСОБА_14 за сміттєзвалище м. Хмельницького в напрямку колишнього заводу «Стром машина». Після чого, продовжував таксувати, користуючись автомобілем ОСОБА_14 та його водійськими документами.
Такі ж показання обвинувачений підтвердив під час апеляційного розгляду, вказуючи, що потерпілого не вбивав, потерпілий не розривав з ним договірних відносин з приводу спільного використання автомобіля, та документами на автомобіль та посвідченням водія користувався за попередньою домовленістю між ними.
Суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив показання обвинуваченого ОСОБА_12 про те, що той не вчиняв вбивства потерпілого ОСОБА_14 , не заволодівав автомобілем та документами останнього, визнавши такі показання неправдивими, які вказували на намір уникнути відповідальності за вчинене, навів обґрунтування таких своїх висновків. З такими висновками погоджується колегія суддів, позаяк такі показання обвинуваченого непослідовні, суперечать показанням свідків, даним висновків експертиз, результатам слідчих дій.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, навів в вироку належне мотивування своїх висновків, з такими висновками погоджується також колегія суддів.
Потерпіла ОСОБА_9 як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції підтвердила факт, що обвинувачений працював разом із її батьком та користувався автомобілем батька. В період, коли батько пропав безвісті, ОСОБА_12 повідомляв її і її чоловіка, що батько поїхав працювати в Польшу, при цьому автомобіль марки «ЗАЗ-Daеwoo», державний номерний знак НОМЕР_9 , перебував в обвинуваченого. Про смерть батька дізналась від працівників поліції, які повідомили потерпілу, що ОСОБА_12 зізнався у його вбивстві.
Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді підтверджували, що дійсно обвинувачений та потерпілий співпрацювали разом на службі таксі «650-650» та між ними часто виникали конфлікти через гроші, ремонт автомобіля, при цьому потерпілий неодноразово повідомляв свідкам про намір припинити співпрацю з обвинуваченим.
В зазначений день ОСОБА_14 говорив свідку ОСОБА_17 , що має намір повідомити ОСОБА_12 про розірвання усної домовленості працювати разом водієм таксі на автомобілі марки «ЗАЗ-Daеwoo», державний номерний знак НОМЕР_9 та має намір виселити останнього з гаража, який належить йому та в якому проживав обвинувачений. Після зникнення ОСОБА_14 . ОСОБА_12 не бачили, на телефонні дзвінки він не відповідав.
Твердження захисника, що свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 вказували на напружені відносини між обвинуваченим та потерпілим впродовж останніх шести місяців, що, на думку захисника, спростовує висновки суду, що саме перед вбивством потерпілий повідомив обвинуваченого про позбавлення права користування автомобілем, документами не можуть бути враховані з наступних підстав.
Дійсно, допитані, під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_17 підтверджували, що між потерпілим і обвинуваченим виникали, принаймні, за півроку до вбивства, суперечки з приводу користування автомобілем потерпілого, розподілу витрат на ремонт автомобіля, невчасної оплати оренди обвинуваченим та потерпілий стверджував про намір припинити співпрацю з обвинуваченим. В той же час свідок ОСОБА_17 під час апеляційного розгляду підтвердив, що в день вбивства ОСОБА_14 повідомив свідка, що їде додому та буде розмовляти з обвинуваченим, свідок телефонував потерпілому, який повідомив, що розмовляє та на запитання свідка, чи необхідна йому допомога, повідомив, що вирішить все сам, та вже наступного дня потерпілий на телефонні дзвінки не відповідав, на роботу не з'явився, а обвинувачений повідомив, що потерпілий поїхав до Польщі за автомобілем.
Свідок ОСОБА_19 в суді першої інстанції вказувала, що про факт зникнення її колишнього чоловіка ОСОБА_14 їй стало відомо від доньки.
Під час огляду місця події - ділянки території, що розташована за сміттєзвалищем м. Хмельницького в напрямку колишнього заводу «Стром машина», що зафіксовано у відповідному протоколі від 14 листопада 2017 року та фотознімках до нього, виявлено труп ОСОБА_14 з ознаками насильницької смерті, при ньому виявлено грошові кошти в сумі 119 гривень, запальничку «Віс» та пачку сигарет «Вінстон», а поряд з ним: шматок тканини, шапку чорного кольору, черевик чорного кольору.
Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 615 від 15 листопада 2017 року та додаткової судово-медичної експертизи № 10 від 24 листопада 2017 року у ОСОБА_14 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми голови: садна лобної ділянки, ран волосистої частини голови, крововиливу м'яких тканин голови з внутрішньої поверхні, вдавленого перелому правої тім'яної кістки, крововиливу під м'які мозкові оболонки з ділянками забою речовини головного мозку, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Тілесні ушкодження у вигляді ран волосистої частини голови, крововиливу м'яких тканин голови з внутрішньої поверхні, вдавленого перелому правої тім'яної кістки, крововиливу під м'які мозкові оболонки з ділянками забою речовини головного мозку - могли утворитись від не менше як 9-ти травмуючих дій твердого тупого предмету з пласкою поверхнею, обмежену ребрами із вмістом солей 3-х валентного заліза, яким могла бути металева частина молотка; садно лобної ділянки голови могло утворитись від дії тупого твердого предмета або при падінні та удару до такого. Смерть ОСОБА_14 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми голови приблизно в ніч з 30 на 31 жовтня 2017 року. В момент нанесення тілесних ушкоджень тіло ОСОБА_14 могло перебувати як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні. За умови своєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги врятувати життя ОСОБА_14 було малоймовірним.
Даними висновку судової медико-криміналістичної експертизи № 34 від 29 січня 2018 року та № 41 від 7 лютого 2018 року, на зовнішній поверхні одного клаптя шкіри і одного реконструйованого відрізку кісток клепіння черепа, вилучених з голови трупа ОСОБА_14 , виявлено наступні ушкодження шкіри та кісток:
клапоть шкіри з волосистої частини голови - шість окремих глибоких забійних ран шкіри, з яких:
- № 1 проникаюче-наскрізна забійна рана могла утворитись від різкої і тангенційної дії обмеженої двома ребрами пласкої грані якогось твердого тупого, із вмістом солей 3-х валентного заліза, травмуючого предмету чи знаряддя;
- № 2 проникаюче-наскрізна забійна рана могла утворитись в невідомій послідовності від різкої і тангенційної дії непрямолінійного ребра та прилеглих до нього пласких граней якогось твердого тупого, із вмістом солей 3-х валентного заліза, травмуючого предмету чи знаряддя;
- № 3 проникаюче-наскрізна забійна рана могла утворитись в невідомій послідовності від різкої і тангенційної дії непрямолінійного ребра та прилеглих до нього пласких граней якогось твердого тупого, із вмістом солей 3-х валентного заліза, травмуючого предмету чи знаряддя;
- № 4 проникаюче-наскрізна забійна рана могла утворитись в невідомій послідовності від не менше ніж чотирьох окремих різких і тангенційних дій непрямолінійного ребра та прилеглих до нього пласких граней якогось твердого тупого, із вмістом солей 3-х валентного заліза, травмуючого предмету чи знаряддя;
- № 5 проникаюча-поверхнева забійна рана могла утворитись в невідомій послідовності від дії ребра якогось твердого тупого, із вмістом солей 3-х валентного заліза, травмуючого предмету чи знаряддя;
- № 6 проникаюче-наскрізна забійна рана могла утворитись в невідомій послідовності від різкої і тангенційної дії непрямолінійного ребра та прилеглих до нього пласких граней якогось твердого тупого, із вмістом солей 3-х валентного заліза, травмуючого предмету чи знаряддя;
реконструйований відрізок кісток склепіння черепа - вдавлений багатоскалковий перелом правої тім'яної кістки, що складається з чотирьох, умовно позначених №№ 1-4, поєднаних між собою в одне ціле проникаюче-наскрізних переломів, а також чотирьох окремих, умовно позначених літерами «А», «Б», «В», «Г», додаткових проникаюче-наскрізних тріщин, який міг утворитись від не менше ніж чотирьох окремих дій, нанесених в послідовності, яка відповідає нумерації зазначених переломів, ребер та прилеглих до них пласких граней як одного і того ж самого, так і декількох різних твердих тупих травмуючих предметів чи знарядь.
Згідно результатів роздільного та порівняльного дослідження шести окремих, описаних вище під №№ 1-6 забійних ран шкіри давали змогу вважати, що вони ймовірно заподіяні різними складовими частинами одного і того ж самого якогось твердого тупого, із вмістом солей 3-х валентного заліза, травмуючого предмету чи знаряддя, що має ребра та пласкі грані.
Згідно результатів роздільного та порівняльного дослідження чотирьох, умовно позначених №№ 1-4, складових переломів вдавленого багато-скалкового перелому правої тім'яної кістки давали змогу вважати, що він ймовірно заподіяний складовими частинами одного і того ж самого якогось твердого тупого, із вмістом солей 3-х валентного заліза, травмуючого предмету чи знаряддя, що має ребра та пласкі грані.
Під час огляду місця події - самовільного гаражного масиву, розташованого між дев'ятиповерховим житловим будинком АДРЕСА_1 , що зафіксовано у відповідному протоколі від 14 листопада 2017 року та фотознімках до нього, в гаражному приміщені ОСОБА_14 , яке розташоване у першому ряді від вказаних будинків виявлено: бігунок, шматок тканини, три фрагмента слідів низу підошви взуття, недопалок з-під сигарети, пляму речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, складальний ніж із руків'ям жовтого кольору, ніж, руків'я якого обмотане ізоляційною стрічкою червоного кольору, ніж, руків'я якого обмотане ізоляційною стрічкою синього кольору, скляну пляшку з-під горілки та два металевих стакани, віник із речовиною червоно-бурого кольору, зовні схожу на кров, шматок картону із речовиною бурого кольору, сумку чорного кольору із одягом, три елементи автомобільних чохлів сірого кольору.
Під час огляду місця події - автомобіля марки «ЗАЗ-Daеwoo», державний номерний знак НОМЕР_9 , що зафіксовано у відповідному протоколі від 14 листопада 2017 року та фотознімках до нього, в автомобілі виявлено та вилучено: гаражний ключ із позначенням « НОМЕР_11 », складальний ніж, автомобільний ключ запалення із брелком, портмоне із водійськими документами на ім'я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мобільний телефон чорного кольору «Fly», ІМЕІ: НОМЕР_1 з № НОМЕР_2 , балонева зимова куртка чорно-синього кольору, планшет «Lenovo», ІМЕІ: НОМЕР_3 з сім-карткою та картою пам'яті, пластиковий та тканий коврик багажного відсіку.
Згідно даних висновків судово-імунологічних експертиз № 521, 834 від 16 листопада 2017 року, № 524, 529 від 19 грудня 2017 року: кров ОСОБА_14 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти -В за ізосерелогічною системою АВО; кров ОСОБА_12 відноситься до групи АВ за ізосерелогічною системою АВО; на тампоні марлевому (об'єкт № 1), на який зроблено змив речовини з підлоги при огляді гаража по АДРЕСА_1 , знайдена кров людини, яка може належати потерпілому ОСОБА_14 і не може походити від обвинуваченого ОСОБА_12 ; на шматку картону (об'єкти 1-6), вилученому під час огляду місця події знайдена кров людини, яка може належати потерпілому ОСОБА_14 і не може походити від обвинуваченого ОСОБА_12 .
Згідно даних висновку судово-імунологічної експертизи № 528 від 19 грудня 2017 року на рушнику (шматку тканини) (об'єкти № 1-23), вилученому під час огляду місця події, виявлена кров людини, яка змішана зі слідами потожирових виділень, які можуть належати ОСОБА_14 та можуть походити від ОСОБА_12 .
Згідно висновку судово-цитологічної експертизи № 237 від 15 грудня 2017 року на недопалках, вилучених під час огляду місця події, виявлена кров людини, яка може належати ОСОБА_12 ; походження її від ОСОБА_14 виключається.
За результатами комплексної судово-біологічної експертизи № 97/842 від 24 січня 2018 року, генетичні ознаки слідів крові людини та клітин з ядрами, виявлених на вінику, вилученому під час огляду місця події, вилучених у ОСОБА_12 штанах типу джинси коричневого кольору, в піднігтьовому вмісті обох рук потерпілого ОСОБА_14 - збігаються між собою і з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_14 .
Згідно довідки аналізу технічної інформації по факту вбивства ОСОБА_14 від 5 лютого 2018 року, за інформацією по номеру НОМЕР_12 , який належить ОСОБА_12 , встановлено час, протягом якого обвинувачений міг вивезти тіло потерпілого, на територію місця виявлення трупа.
Під час слідчого експеременту, що зафіксовано у відповідному протоколі від 17 листопада 2017 року та на відеозйомці, ОСОБА_12 розповів, яким чином вбив ОСОБА_14 , показав механізм вбивства та вказав на місце, де залишив труп ОСОБА_14 . Так, ОСОБА_20 зізнався, що у вказаний час та місці він дійсно вбив ОСОБА_14 . Стверджує, що між ним та ОСОБА_14 виник конфлікт, під час якого останній почав чіплятись до нього, тоді він штовхнув потерпілого, який від поштовху впав та вдарився, об що саме, не пам'ятає. Далі, побачивши, що ОСОБА_14 не дихає, він з переляку взяв молоток, що лежав у гаражі та ще декілька разів вдарив потерпілого по голові. Після чого він закрив гараж, від'їхав до кафе, випив кави, заспокоївся, тоді повернувся назад до гаража та вивіз тіло ОСОБА_14 за місто, а саме за сміттєзвалище м. Хмельницького в напрямку колишнього заводу «Стром машина». Після чого повернувся до міста і продовжив таксувати.
Згідно даних висновку додаткової судово-медичної експертизи № 10 від 23 листопада 2017 року настання смерті ОСОБА_14 за обставин, про які під час слідчого експерименту розповів та показав ОСОБА_12 , не виключається, відтак за таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що органом досудового розслідування не було віднайдено знаряддя вбивства - молоток - не можуть слугувати підставою для скасування вироку з наступних підстав.
Підстав вважати дані, зафіксовані в протоколі слідчого експерименту, недопустимим доказом з підстав отримання такого доказу з порушенням норм КПК України, в зв'язку з порушенням права на захист, колегія суддів не знаходить, відтак такі доводи апеляційної скарги захисника не можуть бути враховані.
Слідчий експеримент проводився за участю захисника, під час проведення цієї слідчої дії, складання відповідних процесуальних документів за наслідками її проведення ні в кого з присутніх не було жодних зауважень. Суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, вірно зауважив, що показання обвинуваченого, надані ним під час слідчого експерименту, узгоджуються з даними висновків судово-медичних, додаткових судово-медичних експертиз та судових медико-криміналістичних експертиз, відповідно до яких на трупі потерпілого виявлено тілесні ушкодження в місцях, в які, як стверджує обвинувачений, він наносив удари молотком, що в подальшому було підтверджено також даними висновку додаткової судово-медичної експертизи № 10 від 23 листопада 2017 року про те, що не виключається настання смерті за обставин, на які вказував ОСОБА_12 під час слідчого експерименту.
Відтак колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги захисника і обвинуваченого під час апеляційного розгляду, що обвинувачений обмовив себе під час слідчого експерименту під тиском працівників поліції, позаяк обставини, про які повідомляв обвинувачений, на переконання апеляційного суду, працівникам поліції відомі не могли бути. При цьому в апеляційному суді обвинувачений підтверджував, що під час досудового розслідування повідомляв співкамернику про обставини та механізм вбивства ним потерпілого, мотиви злочину, при цьому визнав, що такі обставини та деталі його співпраці з потерпілим поліції не могли бути відомі, що, в сукупності з вищевказаними доказами, спростовує доводи захисника і обвинуваченого про непричетність обвинуваченого до вбивства потерпілого, про відсутність в діях обвинуваченого корисливого мотиву, про відсутність ознак незаконного заволодіння транспортним засобом та документами, та що він себе оговорив під час слідчого експерименту.
Також сумнівними є твердження обвинуваченого в суді першої інстанції та апеляційному суді, що він тіло потерпілого в гаражі виявив лише через 2-3 дні. Як встановлено судом, за згодою потерпілого, обвинувачений проживав в гаражі, де відбулося вбивство, потерпілий керував автомобілем вдень, а обвинувачений - вночі. Тому доводи обвинуваченого, що він виявив тіло потерпілого, якого начебто вбили невідомі, через 2-3 дні, не витримують критики, позаяк обвинувачений мав би повернути автомобіль потерпілому, принаймні, наступного дня, та десь проживати, та є сумнівним той факт, що він надавав безперервно послуги таксі на протязі 2-3 днів (про що також стверджує адвокат в апеляційній скарзі) без відвідування гаража та без відпочинку. Факт виявлення вживання потерпілим алкоголю не спростовує таких висновків суду першої інстанції.
У органу досудового розслідування була інформація про зникнення потерпілого та до моменту виявлення трупа потерпілого з ознаками, які вказували на умисне вбивство останнього, у поліції не було підстав для висновку, що таке вбивство було вчинене ОСОБА_12 та для його фактичного затримання. Тому твердження захисника, що статус затриманої особи обвинувачений набув з моменту огляду автомобіля та з цього часу мав бути залучений захисник, не можуть бути враховані апеляційним судом, як підстави для висновку про таке порушення права на захист обвинуваченого.
Суд першої інстанції не посилається, як на доказ вини, на письмові пояснення обвинуваченого, надані оперуповноваженому ОСОБА_21 . Під час апеляційного розгляду не здобуто об'єктивних даних, що вони були відібрані до моменту затримання обвинуваченого, тому доводи захисника, що з цих підстав суду варто було критично оцінювати показання обвинуваченого під час слідчого експерименту, не можуть бути прийняті до уваги.
Обгрунтованих підстав вважати докази, покладені судом в основу вироку, недопустимими доказами, про що просить апелянт, немає.
З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, отримання їх з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, до уваги прийнятими бути не можуть.
Посилання захисника в апеляційній скарзі про неправильність кваліфікації дій обвинуваченого також не знайшли свого підтвердження в суді.
Зібрані та досліджені судом першої інстанції докази, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується колегія суддів, не дають підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого з п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 396 КК України, та закриття провадження за ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357 КК України з підстав, зазначених в апеляційній скарзі захисника.
Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Покарання ОСОБА_12 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. ОСОБА_12 характеризується посередньо, у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебуває, один із злочинів є особливо тяжким, в результаті якого настали непоправні наслідки - смерть людини, у вчиненому фактично не розкаявся, про що свідчить його поведінка як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду. Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_12 , судом першої інстанції не встановлено.
Згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 650 від 29 грудня 2017 року ОСОБА_12 в момент вчинення інкримінованого йому діяння будь-яким психічним захворюванням не страждав, в стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився, а тому він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період вчинення злочину в стані фізіологічного афекту, фрустрації, психологічного стресу не знаходився. ОСОБА_12 з урахуванням його емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку, здатний правильно сприймати обставини, що мають значення для кримінального провадження, і давати щодо них відповідні показання.
Врахувавши вищевикладені обставини, суд першої інстанції призначив обвинуваченому за вчинені злочини, передбачені п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України покарання в виді позбавлення волі з конфіскацією майна, та за ч. 3 ст. 357 КК України покарання у виді обмеження волі, в межах санкцій цих статей.
Своє рішення про необхідність визначення обвинуваченому ОСОБА_12 остаточного покарання за сукупністю злочинів, з застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, в виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке слід відбувати реально, суд першої інстанції належним чином мотивував і колегія суддів вважає таке рішення переконливим, та вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Доводи захисника, що висновки суду першої інстанції в мотивувальній частині вироку з приводу врахування доказів, отриманих за наслідками негласних слідчих дій є суперечливими, знайшли своє підтвердження в суді, в зв'язку з чим вирок суду в цій частині щодо ОСОБА_12 підлягає зміні з наступних підстав.
У мотивувальній частині вироку суду суд першої інстанції вказував, що твердження обвинуваченого про те, що під час слідчого експерименту він відтворював всі обставини події під тиском працівників поліції, спростовуються, зокрема, результатами негласних слідчих дій (арк. 5, абз. 8 вироку). Однак надалі в мотивувальній частині вироку суд першої інстанції вказує, що не бере до уваги докази, здобуті в ході негласних слідчих розшукових дій, зокрема в ході аудіо- та відео- контролю за особою ОСОБА_12 , які зафіксовані у протоколі № 4489 т/121/14-2017 від 28 листопада 2017 року та протоколі огляду та прослуховування аудіо запису від 10 січня 2018 року, оскільки ухвалу слідчого судді від 15 листопада 2017 року з дозволом на проведення цієї негласної слідчої розшукової дії прокурор надав стороні захисту 21 листопада 2018 року, після спрямування обвинувального акту до суду, тобто ці докази не були відкриті стороні захисту (арк. 6, абз. 2 вироку, зворот).
Колегія суддів погоджується з доводами захисника, що суд не вправі був посилатись у вироку на результати негласних слідчих дій при спростуванні тверджень обвинуваченого, що під час слідчого експерименту той відтворював обставини події під тиском працівників поліції, позаяк, як вірно встановив суд, суд не вправі посилатись на докази, які не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, в зв'язку з цим доводи апеляційної скарги є підставними, вирок суду підлягає зміні. Слід виключити з мотивувальної частини вироку Хмельницького міськрайонного районного суду Хмельницької області від 11 березня 2019 року посилання на результати негласних слідчих дій.
Інших підстав для зміни чи скасування вироку, в межах поданої апеляційної скарги, в колегії суддів не має.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2019 року щодо ОСОБА_12 змінити, виключити з мотивувальної частини вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2019 року посилання про доведеність вини ОСОБА_12 на результати слідчих та негласних слідчих дій.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців, а засудженим ОСОБА_12 - в той же строк з дня вручення її копії.
Судді